З лугандоном в двомовності все стало на свої місця: мова - язьік,
це маркер: чужий - свій, принцип який лугандони
на практиці жорстоко втілюють з перших днів війни.
Саме Українсько - руская війна повинна була чітко і неоднозначно
розставити на свої місця мовні акценти і для української влади.
Тут, без сумніву, вся відповідальність на Головнокомандуючому, який
виявився ярим апологетом уского міра. По законах воєнного часу це ЗРАДА.
Вирок суду за державну зраду - відповідний.
Думаю. саме тому всіх пердоботів так корчить від цього слова!
Бояться, всіма силами намагаються применшити, баналізувати, заюзати,
первинне значення цього слова.
Про "повзучий лугандон" в столиці України.
Адекватна влада приймаючи біженців з лугандону повинна була б
одразу ще на київському вокзалі визначати місця розселення саме по принципу
рівня володіння державною мовою.
Тих, хто мало або зовсім не володіє розміщати
в "резерваціях" де вони погли б отримати безплатні курси української мови і
тільки після цього дозвіл на роботу.
Тих які не знають мови і не хочуть її вчити відправляти туди звідки вони приїхали.
