Попереджую стаття 2014 року. Але прочитав легко і тільки потім звернув увагу на дату
Віктор Ющенко: Все, що переживає Порошенко, я пережив у своїй практиці
Нинішній офіс Віктора Ющенка розташований в невеликій трикімнатній квартирі в новому житловому комплексі напроти СБУ. Офіс президента нагадує чи то антикварну крамницю, чи то сільську бібліотеку разом з краєзнавчим музеєм: все заставлено старими меблями, якимись горщиками і дерев'яними виробами, столи завалені книгами, а стіни завішані картинами різних стилів. Еклектика з українським акцентом.
Ющенко, безумовно, відчуває свої історичну місію перед українським народом. Він весь час говорить - "моя нація", "для моєї нації". Мабуть, він був би прекрасним керівником спокійної, невеличкої центрально-європейської країни з усталеними і глибокими культурними традиціями.
При цьому він підкреслює мирні роки його президентства і дорікає нинішні власті, що не вдається налагодити мирне співіснування різних частин України в єдиній державі.
Ющенко не любить жорстких питань в лоба, хоча вміло робить вигляд, що це його не дратує. Він просто спритно зіскакує з конкретики в філософію, загальні міркування про націю та побудову державної системи. Важко робити інтерв'ю з таким співрозмовником. На деякі прямі запитання Віктор Ющенко так і не дав відповідей, хоча ми розмовляли 3 години.
У первинному варіанті після розшифровки вийшла маленька книга, а не велике інтерв'ю, але залізною рукою ми все ж таки відсікли всю лірику.
В цілому, третій український президент досі оточений турботою і захопленням - своїх помічниць, сім'ї та іноземних дипломатів. Турботливі помічниці називають його виключно "батько", закордонні дипломати цінують його європейську налаштованість.
далі за посиланням
http://www.pravda.com.ua/articles/2014/12/29/7053606/Окремі цитати:– Я розумію, що можна гнівити, звичайно, окупанта, Путіна, що збожеволів, але, з іншого боку, є відчуття, що він прийшов туди, де найменше українського, де нема нашої мови практично, де нема нашої пам'яті, де нема нашої церкви, де нема нашої культури.
– (УП) Але вже 20 років незалежність...
– Це мало. Це покоління, яке треба сформувати, щоб прониклося, перш за все, національною свідомістю. Як ти вдягнений, як ти говориш, які в тебе звичаї, яка в тебе книжка, який у тебе телематеріал, яка в тебе газета. Іншими словами, все, що тебе оточує як свідому людину, якщо воно національно усталене – ти вже став громадянином. Бо громадянин – це той, хто відповідає за свою державу, за свою націю.
...
– Майте на увазі, ресурси і, перш за все, фінансові йдуть не під економічний проект - землі, металургії, хімії. Ресурси йдуть під політичний курс. Бо тільки курс формує стратегію.
... Якщо ви хочете мати економічний великий успіх, великий економічний приріст чи великі стандарти, зарплати, пенсії, перше, що ви повинні зробити – ви повинні вирішити національне питання.
– ... якщо ми говоримо про політику, яку можна назвати "політика Януковича", то треба весь час пам’ятати, що, окрім Януковича, за такою політикою стояло мільйонів 12-14 українців кожний раз. Тому якщо ми хочемо виграти питання національного порозуміння, національного зближення, то не про Януковича треба говорити, а про ті 14 мільйонів, які приблизно мислять так, як Янукович. Ми повинні розуміти, яка стратегічна лінія, де наш фарватер, весь час розуміти, що нам треба підтримувати загальнонаціональний діалог. Мій перший візит після мого обрання був в Донецьк.
– (УП) Кажуть, що він був не дуже вдалим, що ви їх образили і українською мовою, і своїм європейським радикалізмом.
– Я завжди українською мовою говорю, бо я громадянин України, я українець, я іншої мови не знаю.
– Можна ж було підіграти шахтарям Донбасу й поговорити з ними російською?
– Так, можна. Будь ласка, будь аферистом, з ними говори так. Але якщо ти президент України, у тебе є одна державна мова, і ніколи не змінюй її, говори українською мовою.
Я вам хочу сказати, що політичний курс 2005-2010 року – найбільш солідарний курс, який був за 23 роки. Поки що не було ліпшого курсу
