Познайомилися випадково...
Представляється Мареком …
Загальні фрази ввічливості про все і ніпрощо.
-Чи пан часом не поляк? – питаюся -, Марек ім'я польське!
- Tak, Jestem Polakiem, - відповідає.
-О, так ми виявляється сусіди, -кажу -, я з України, розумію польську
досить добре. Говоріть польською!
-I can't , - відповідає зніяковіло, - Забув!
- Jestem Polakiem, це одна з не багатьох фраз, які я ще можу сказати
польською мовою.
Розповідає свою історію: Виїхав з Польщі в Штати в часи “Солідарності”.
Жив багато років на півдні, в основному в Аризоні.
Родичі в Польщі померли.
Марек роками не чув польського слова. Результат –
чоловік втратив РІДНУ мову.
Назавжди!
Я десь відчув в його розповіді нотки легкого суму. Саме легкого.
Здається мені, що у втраті, забутті його мови , винні не тільки
обставини життя, а й сам Марек.
Я згадав історію Марека, переглядаючи вчорашнього шустера лайв.
Програма може нам подобатися, чи не подобатися, але це
не заперечує факту багаторічного успішного комерційного ток-шоу.
Бурхливі, емоції виступаючих політиків, оплески публіки,
голосування.
Говорять Саакашвілі, Лєщєнко і нова пані асистентка/партнер Шустера,
яка аналізує західні ЗМІ що пишуть про Україну
(русская, па-русскі, для русскіх укрАинцев).
Згадалося, як колись на початках Шустер тестував і публіку і українську владу,
на сприйняття його російськомовності на ТБ - робив вступ українською, вивчав і
часом озвучував цілі фрази... то тепер в нього появилося набагато більше
впевненості. Чому б ні? Маса українських політиків найвищого ешелону
тепер не володіють українською і не планують володіти. Включно з Саакашвілі.
Ще трішки і Міхо перестане робити ці декоративні вступи 3-х слів українською.
А навіщо? Мова ж грошових мішків не українська!
А українці терплячі і покірні. А ще частіше індеферентні..(як Марек).
Подумалось...
Закінчиться війна. Перемога. Економіка запрацює, олігархічні клани
народ притисне і рани загояться.
Матеріальний рівень достатку українців зрівняється з середньо- європейським.
Чому ні? Я думаю що все саме так і буде...
Пройде час і життя налагодиться.
Але, чи будуть тоді, заможні і успішні українці відчувати себе по- справжньому
Щасливим, втративши рідну українську мову?
Що вони відчуватимуть?
Легкий сум? Нічого, байдужість?
Може не варто здаватися під заспокійливе: “ нєчего волноваться,
Через 20 лєт все у вас с мовой будєт хорошо”?