Volodymyr Boyko
7 годин тому
Впродовж останніх кількох днів представники Міністерства внутрішніх справ України та дописувачі соцмереж бурхливо обговорюють загибель від кулі, випущеної київським поліцейським, неповнолітнього юнака, який не вчиняв жодного правопорушення і не становив ні для кого жодної небезпеки. Вся «вина» загиблого полягала лише в тому, що він був пасажиром автомобіля, водій якого скоїв адміністративне правопорушення – не зупинився на вимогу патрульного поліції.
Інтернет-видання «Мир» попрохало мене прокоментувати цей дикий випадок, ось моя відповідь:
http://iamir.info/zguladze-vzyala-uchast-u-rozpili-15-milj…/
У хорі тих, хто обговорює скандальну подію, не чути голосу людини, яка, власне, і несе повну відповідальність за професіоналізм дій поліції – першого заступника міністра внутрішніх справ Єкатєріни Зґуладзе-Глуксманн. Більш того, злі язики стверджують, що Зґуладзе, яка незадовго до Нового року була указом президента України навіть призначена експертом з питань державної таємниці – це міжнародна аферистка, яка взагалі ніколи не проживала в Україні й лише кілька разів сюди приїздила з Франції задля того, щоби взяти участь у «розпилюванні» 15 млн. доларів американської допомоги, виділеної на створення нової поліції.
Власне, те, що відбулось 7 лютого 2016 року, є прямим наслідком того, що на чолі «реформ» опинились шахраї з іноземними паспортами. Якби створенням патрульної поліції займались професіонали, то вони б проводили би з поліцейськими заняття з організації блокування автомобілів-порушників, наголошуючи на тому, що застосовувати табельну зброю правоохоронець може лише в разі, якщо на нього скоєно напад озброєною особою. Переслідування автомобіля, який не зупинився на вимогу поліцейського, чи, тим більше, стрільба по беззбройних людях та ще й у населеному пункті – це свідчення кричущого непрофесіоналізму. А вбивство беззбройного є явним і очевидним злочином, скоєним представником влади.
Але звідкіля тому професіоналізму взятись, якщо та ж Зґуладзе ніколи в своєму житті не мала жодного відношення до правоохоронної діяльності? У Грузії вона очолювала піар-службу тамтешнього міністерства внутрішніх справ і за своєю посадою відповідала рівню прес-секретаря Головного управління Національної поліції України в м.Києві – оце й весь її «оперативний досвід». Єдине, чим відзначилась Зґуладзе на попередній роботі – це вмінням проводити презентації та організацією фуршетів для ґрантодавців.
В Україні вона діяла в точно такий спосіб – кілька разів приїжджала з Парижа до Києва, набрала в поліцію недолугих молодих людей рекламної зовнішності, відкрила їм сторінки в соцмережах, провела кампанію з фотографування поліцейських з перехожими на вулицях Києва й збігла за кордон, прихопивши гроші, виділені на «реформи». Якби ці кошти були використанні на прищеплення поліцейським професійних навичок, трагедії, що сталася в Києві, напевно, не було б.
Тому зараз треба не тільки притягувати до кримінальної відповідальності попсуй-поліцейських, які не знають, для чого представникам влади видається табельна зброя. Треба, передусім, оголошувати в міжнародний розшук мадам Зґуладзе та вимагати від Франції її депортації в Україну. Урешті-решт, Зґуладзе, як перший заступник міністра, зобов’язана в Україні проводити прийом громадян – тож нехай проводить. У Лук’янівському СІЗО для цього є спеціальна кімната побачень.
