Чому реінтеґрація Донбасу — суїцид для України
Олександр МОТИЛЬ
Якщо Ви застановитесь над питанням, чому Мінський мирний процес не приводить до миру, подивіться лиш на нещодавнє інтерв'ю з Владіславом Інозємцевим, вельми шанованим російським економістом і директором московського Центру дослідження постіндустріального суспільства. Його висновок — оце несподіванка! — Владімір Путін не хоче миру. Він хоче перетворити Україну на перманентно стагнуючу залежну від Кремля державу.
Як? Змушуючи Київ реінтеґрувати в Україну нині окупований, політично отруєний і економічно знищений Донбас, знаючи дуже добре, що цей реґіон, нині назавше скалічений за вказівкою Путіна, прирече Україну бути постійно банкрутом-маріонеткою сусідньої мафійної держави. Це було б суїцидом. Хоч багато впливових українських політиків розуміють, що Україні абсолютно безглуздо заражати себе цим раком, усе ж влада української патріотичної риторики — «Донбас є навічно українською землею!» — в трагічний спосіб може завершитись обтяженням країни настільки важким тягарем, що він розчавить її суверенітет та її демократію, якнайпевніше відсуне її ген далеко від Європи і світу, успішно досягнувши, натомість, того, чого не зміг Віктор Янукович: перетворення України на відсталу провінцію відсталої імперіалістичної петро-держави.
Чи Москва планує захопити сепаратистський Донбаський анклав? Цитую Іноземцева:
Не збирається. ...Може, в Кремлі і думали про це в момент початку збурень у квітні–травні 2014 року. Але після війни, коли ми бачимо величезні руйнування, непрацюючу систему, а реґіон фактично перетворився на економічну пустелю, то, звичайно, Росія не буде їх приєднувати... Там багато зруйновано, багато вкрадено, вивезено в Росію і перепродано. Загалом, на мою думку, цей реґіон особливої економічної користі не несе. Щобільше, якщо подивитися на те, що там було раніше, то це вугільна промисловість і металургія. Металургія збереглася в Маріуполі, який зараз, слава Богу, під українським контролем, а вугільна промисловість є дуже збиткова. Україна багато років дотувала Донбас через бюджет... Росія розуміє, що ця галузь збиткова, і не збирається підтримувати схід України...
Значить, Москва хоче повернути так звані «ДНР» і «ЛНР» до складу України?
Вся політика Росії, навіть не путінська, а загалом після розпаду Радянського Союзу, полягала в тому, щоб де-небудь напаскудити і лишити в такому стані. Було, наприклад, Придністров'я, яким хотіли зруйнувати молдавську державність. Придністров'я виявилося непотрібним Росії, але і з'єднання з Молдовою вони також не хотіли, оскільки це полегшило б шлях Кишинева в Європу. Така сама ситуація була в Грузії. Зараз настала черга України. Москві не потрібен Донбас, їй не потрібна сильна Україна. Кремль зацікавлений у тому, щоб забезпечити Києву постійні проблеми. Щоб через свій територіальний конфлікт Україна не могла піти в ЄС і НАТО. Щоб так звані «ДНР» і «ЛНР» проводили лінію Москви у Верховній Раді тощо. Це гачок, на якому має сидіти Україна. Економіст Андерс Ослунд має цілковиту рацію, стверджуючи, що не Україна має платити за Донбас:
Хто має заплатити за відновлення Донбасу? Відповідь очевидна — аґресор, Росія. У справедливому світі Україна додала б до Мінських переговорів вимогу в приблизно $20 млрд воєнної компенсації від Росії для Донбасу. Насправді, однак, тільки ті, хто програв, платять воєнні компенсації.
В осяжному майбутньому годі сподіватися, що Україна буде в змозі фінансувати відновлення Донбасу. І при тому вже й так переобтяжена країна не може позичити гроші, щоб це зробити. Це змусило б лишити велику частину урбанізованих територій Донбасу промисловими пустками, що вкрай ускладнить реінтеґрацію населення.
Я цілком згоден з наступною стратегічною рекомендацією Ослунда, але не можу припустити, що це може статися найближчим часом:
Єдиним розумним рішенням для Європейського Союзу і Сполучених Штатів є суттєво підняти ґрантову допомогу Україні для відновлення і реінтеґрації Донбасу. Для стабілізації розореної недавньою війною зони в Європі $20 мільярдів не є великою сумою. Просто порівняйте її з $ 300 мільярдами, які Європейський Союз витратив на грецьку фінансову кризу.
Якщо Росія і Захід не заплатять за злочинне спустошення Росією контрольованих «ДНР»-«ЛНР» територій, то Україна буде змушена сплачувати чужі рахунки. І це вб'є будь-яку надію, що Україна стане життєздатною і сучасною демократичною державою.
Київ мусить мати мужність відмовитися від самогубчого варіанту, оголосити анклав Донбасу російською окупованою територією й умити руки від цього паскудства. І ще одна причина позбутися цієї ракової пухлини. Недавно отримав я мейла від якогось «Андрєя Полєтаєва». Заголовок теми мейла звучав: «Огидний український нацист». Ось те, що він написав:
«Ви — огидний жалюгідний український правий пропаґандист і екстреміст. Ви поняття не маєте, про що Ви говорите, їдьте в Донецьк або Луганськ і говоріть з людьми, і ви будете бачити, наскільки вони зневажають ваш український режим бандерівських вбивць. У мене є багато друзів в Новоросії, і я не маю [в ориґіналі: "and i don’t"] жодної особи, яка підтримує фашистську київську хунту. Пам'ятайте мої слова, рано чи пізно, Донецьк, Луганськ [в ориґіналі: Luganks] і вся Новоросія буде вільною. І Ви, брудний апологет бандерівських нацистів, будете горіти в пеклі».
Я не маю сумніву, що друзі «Андрєя Полєтаєва» є точно такими, як він їх описує. Але що мають вибрати українці? Горіти в пеклі чи дихати тією самою атмосферою, якою дихає він і його друзі в «ДНР-ЛНР»?
28.02.2016
http://zbruc.eu/node/48222
