ЗАПОВІТ ПАСКУДИ
Як умру, то приховайте в ведмежій берлозі
(Не надовго!!!) Й повідомте Фірташу й Балозі.
Скажіть Фірташу, хай просить мудреців юдейських,
Щоб поповнися Талмуд актуальним текстом.
Стиль, щоб був там величавий, з такою канвою:
«ПРИТЧА О БЕЗМЕРНОМ ГЛУПОМ, НО ПОЛЕЗНОМ ГОЕ»
Хай всі родичі Балоги, весь циганський табір
Поминають мене, дурня, гучно і не слабо.
Нехай чардаш затанцюють, на гітарах грають
Й одягнувши вишиванки «АЙ-НЕ-НЕ!» співають.
Повідомте і Рінату. Хай донецькі мулли
З мінаретів заволають: «ВИКТОР МЫ ЗДОБУ-У-У-У-ЛЫ !!!!!!!!!!!!!!»
Пацанам скажіть донецьким те ж хай не забудуть
Мене, дурня, пам»янути. Здоровіші будуть!
Іванющенко Юрєц скаже вступне слово:
«Был Хоружевский Витёк – фраерок путёвый !..»
Просіть Вовіка й Дімона хай мене прославлять,
Хай мені на Красній площі монумент поставлять:
Я стою у вишиванці, розпрямивши плечі
В руках держу банку меду і трипільський глечик.
Напис хай усіх вражає точністю своєю:
«ОТ ЕДИНОЙ-НЕДЕЛИМОЙ ВИТЬКЕ-ДУРАЛЕЮ»
І ще, любі дрищенята, хай хтось не забуде
На усьому тому дійстві хай віночок буде
Щоб на стрічці був той напис, що лоскоче нерви:
«ГІРКО ПЛАЧУТЬ ЛЮБІ ДРУЗІ Й « РОСУКРЕНЕРГО»
Як усе це ви зробите – прийдіть до берлоги
І тоді мене з берлоги витягніть за ноги.
Батоги візьміть у руки, (для тяжкої праці!),
І мене ви батогами лупцюйте по сраці.
Потім, мене відтягнувши далі від берлоги,
Мотузками до дерева підвісьте за ноги.
Батогів не випускайте. І вже не по сраці,
А отими ж батогами бийте по мордяці.
Щоб аж пішла луна гаєм! Від отих ударів,
Як я свою Україну здав колись задаром!
Олігархам-казнокрадам, бандюкам донецьким
Тільки рідним українцям гадив не по-дєцькі,
Тим що мене підтримали в тім буремнім році,
Як зробили Президентом…. На кожному
Я їм потім всім паскудив, дуркував без міри,
Доки людям нашим добрим вже й не стало віри
Дурні мої байки слухать і слова нікчемні.
Зрозумів я: ті п"ять років я прожив даремно.
І останнє побажання, любі дрищенята,
Сприйміть його, як належить від вашого тата:
Знявши з дерева, мене ви зв"яжіть мотузками
І тягніть мене від лісу битими шляхами
Якнайдалі. Там де смітник чи де купа гною.
Гній – це місце, що з дитинства шановане мною.
Яму вирийте глибоку, близько біля шляху.
І тоді мене в ту яму швиргоніть з розмаху.
Гноєм яму закидайте і стовпа забийте
І знайдіть кусок фанери й до стовпа прибийте.
Стовп поставте якнайвищий, хай бачать всі люди!
І напишіть на фанері : «ТУТ ЛЕЖИТЬ ПАСКУДА»