Іноді в якомусь державному закладі коли наприклад велика черга і хамське відношення, люди починають обурюватись, обговорюють ситуацію. І коли хтось пропонує написати скаргу, то завжди знайдеться людина яка начебто все розуміє, але інстинктивно заперечує будь-які спроби щось змінити. Вискакує і раптом каже "нічого не вийде", "навіщо це", "це безглуздо". Це саме інстинктивно, захищаючі існуючий порядок.
Мене завжди дивували такі люди, і мені здається це ті хто сакралізує владу, підсвідомо вважаючи її чимось більшим ніж вона повинна бути. Мабуть саме таких людей можна вважати зрадофілами, тому що їх влаштовує те погане що є, і їх влаштовує те що влада завжди зраджує свої обов'язки і зраджує народ. Більше того - вони захищають такий порядок речей (саме тому що сакралізують владу).
Але таких людей не так багато. Коли зрадофілія тотальна, то це щось інше.
От svit ніяк не може зрозуміти звідки вона.
А чи не здається вам, що це дешо інше. Якщо замінити слово "зрадофілія" на слово "недовіра", то все стане на свої місця. Коли нема довіри то будь-що буде викликати несприйняття та критику. А от чому нема довіри - це вже інше досить цікаве (але просте) питання...
Тобто справа у термінології. Зрадофіл - не коректне визначення. От якщо говорити про недовіру, то поведінка і реакція стає зрозумілою, і всі питання "звідки" і "що це" зникають.
Отже нема сенсу вигадувати якусь зрадофілію, а треба говорити мабуть про звичайну недовіру. І причини недовіри набагато простіші ніж якойсь нововигаданої "зрадофіліі".