Здається, питання "звідки взялися" риторичне. На око, три чверті - це обрусєвшиє українці, які самі або їх батьки-діди піддалися на тиск повзучої русифікації, щоб уникнути проблем з оточенням (російськомовне оточення неприязно ставиться до стало іномовних), з кар'єрою і відповідними органами, щоб підвищити статус у власних і чужих очах. Відомо, що українці є народом з однією з найнижчих мовною стійкістю, що пов'язано з браком особистої і національної самоповаги. Сьогодні "державні" фактори вже не діють, скорше навпаки, але кислотне російськомовне оточення залишається сильним фактором. Чмирити ніхто "білу ворону" не буде, але і за свого не сприймуть. Винятки, слава Богу, з'являються, але у середовищах вищого освітнього і культурного рівня, а це меншість. Плюс лінивство і бажання повірити нав'язливій пропаганді, що переходити на українську - марні зусилля, бо і так немає різниці, якою мовою говорить укрАінєц, та й мова нібито не така функціональна і розвинена, як рускій язик.
На чверть "російськомовні українці" мають "природне" походження як приїжджі з-поза України чи нащадки таких приїжджих. Тут уже претензій висувати не можна, але про їх асиміляцію до нашого культурного простору українська держава дбати повинна (якби вона у нас була).
