14 грудня 2016, завершилося відкрите засідання щодо розгляду в Конституційному Суді справи про визнання антиконституційності закону “Про засади державної мовної політики”.
Тепер нам лишається тільки чекати на рішення КСУ, яке ухвалять на закритому засіданні, згідно із законом про КСУ. Про ухвалене рішення, своєю чергою, вже повідомлять суб’єктів подання.
Коротко про сьогоднішнє засідання: спершу учасники процесу, яких заслуховували вчора, мали можливість поставити одне одному запитання та отримати на них відповіді, а також дати відповіді на запитання суддів.
Далі відбулося заслуховування свідків, запрошених судом. Зокрема, на засіданні було заслухано усні свідчення Юрія Кармазіна, Івана Зайця, Ярослава Кендзьора, Юрія Ключковського та Миколи Томенка. Також до справи було долучено письмові свідчення Андрія Парубія. Сергій Соболєв надав пояснення поважних причин, через які він відсутній на засіданні, проте решта запрошених – Володимир Яворівський, Ігор Гринів, Андрій Павловський, Арсеній Яценюк – не надали жодних пояснень своєї відсутності. Втім, на мою суб’єктивну думку, заслуховування решти свідків навряд чи додало б якихось нових доказів чи матеріалів до справи, натомість лише затягнуло б її розгляд.
Суть доповідей свідків зводилася до тих основних аргументів, які були озвучені ще на вчорашньому засіданні. Окрім того, колишні народні депутати мали можливість розповісти, як вони бачили своїми очима процес підготовки і розгляду закону, зокрема в другому читанні 3 липня 2012 року, коли відбулося, напевно, найбільш брутальне і цинічне порушення норм регламенту за всю історію українського парламентаризму. Власне, відеозапис цього розгляду було продемонстровано наприкінці сьогоднішнього засідання КСУ.
Ще один важливий момент, про який я забув написати учора: оприлюднений текст відрізняється від тексту законопроекту, ухваленого в першому читанні. Водночас, під час голосування законопроекту в другому читанні та в цілому головуючий на засіданні Адам Мартинюк навіть не сказав, за яку редакцію законопроекту пропонувалося голосувати. Відтак, депутати проголосували, але невідомо за що. І яким чином в остаточний текст потрапили зміни (адже комітет не встиг до голосування опрацювати пропозиції до другого читання), теж ніхто досі не знає.
Також, варто додати, що тотальна більшість українських та зарубіжних наукових установ, в тому числі і Венеційська комісія, надали негативні, розгромні висновки на проект закону Ківалова-Колесніченка.
Вірю, що в новий рік Україна вже увійде очищена від цього ганебного непорозуміння, що підриває самі засади державного устрою України і всі ці 4,5 роки зумовлювало “тихе” зросійщення, масштаби якого Сергій Оснач нещодавно оцінив, базуючись на даних соціологічних досліджень, у 1,3 мільйони громадян (!).
