Татьяна Рычкова
6 год ·
Виключаю емоції, керуватися буду тільки холодним розумом і сухими цифрами. У душі палає полум’я ненависті до тих, хто зруйнував мою родину, до тих, хто вбив мого чоловіка, до тих, хто залишив мого сина сиротою. Для мне російсько-терористичні війська були і залишаться підступним ворогом. Але мій біль не повинен відключити мені розум, я повинна дбати про виконання обіцянки, яку ми з чоловіком дали своїй дитині у 2014 році – зберегти Україну у її кордонах, перемогти ворога на наших умовах. Беру серце у лещата та вивчаю цифри і приймаю рішення для своєї Неньки. Читаємо і робимо висновки з холодною головою.
Спочатку факти.
Станом на 10.02.2017 року:
1) Трипільська ТЕЦ - вугілля залишилось на 14 днів (живить теплом Київ та область)
2) Зміївська ТЕЦ - вугілля залишилось на 20 днів (живить теплом Харків та область)
3) При умові відключення Трипільської та Зміївської ТЕЦ технічних рішень підтримки частоти без віялових відключень по всій країні немає.
4) На Слов’янській ТЕС ПАТ «Донбасенерго» використовується вугілля марки А, яке видобувається на непідконтрольній території та якому на сьогодні немає альтернативи його заміщення. Для роботи ТЕС на одному з корпусів необхідно близько 4 тис. тонн на добу, на обох корпусах блоку № 7 – близько 8 тис.тонн. Для роботи турбогенератора ТГ-3 необхідно близько 1 тис. тонн на добу. Слов’янська ТЕС постачає тепло та гарячу воду мешканцям м. Миколаївка. У разі зупинки станції існує загроза заморожування системи станції та міста. Припинення опалення в морозну погоду означає розрив труб тепломереж і водопостачання. Якщо водоканал знеструмити, то подача холодної води припиниться назавжди, настане колапс, фінал. Система водопостачання на морозі просто замерзне, і відновити її не вийде, можна буде лише замінити її новою Станом на 10.02.2017 на Слов'янській ТЕС вугілля залишилось на 10 днів.
5) На Миронівській ТЕС ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» використовується вугілля марки А, Д. Максимальна кількість вугілля на добу для роботи ТЕС – 1,4 тис. тонн, мінімальна – 0,6 тис. тонн. Миронівська ТЕС забезпечує теплом побутових споживачів та соціальну сферу с. Миронівський, що знаходиться в прифронтовій зоні.
6) На Краматорській ТЕЦ використовується вугілля марки А. Альтернативи щодо його заміщення немає. Максимальна кількість вугілля на добу для роботи ТЕЦ – 800 тонн, мінімальна – 400 тонн. (Теплопостачання близько 70% мешканців м. Краматорськ). Станом на 10.02.2017 на Краматорській ТЕЦ вугілля залишилося на 10 днів.
7) Прифронтове місто Маріуполь теж отримує воду та електроенергію з окупованих районів Донеччини. Зокрема, його живить електроенергією Старобешевська ТЕЦ. В разі її відключення можуть зупинитися заводи Маріуполя, і сотні тисяч залишаться без роботи. Як тоді маріупольці ставитимуться до України?
8) Блокування залізниці у Донецькій області може негативно вплинути на роботу промислових підприємств гірничо-металургійного комплексу. Якщо блокаду не зупинити, першими постраждають металургійні гіганти міста Маріуполь. Порушиться технологічний ланцюг, який десятиріччями формувався у Донбасі. Коксівне вугілля до ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» надходило з шахт, які у теперішній час знаходяться на непідконтрольній Україні території, а кокс АКХЗ відвантажував на Маріупольські комбінати та Єнакієвський металургійний завод. Необхідно розуміти, що металургійні, коксохімічні, хімічні заводи, шахти, заводи важкого машинобудування, які знаходяться по обидві сторони лінії розмежування, без залізничного сполучення функціонувати не зможуть. Автомобільними перевезеннями ці питання вирішити неможливо.
У теперішній час на Маріупольські підприємства з території непідконтрольній Україні щомісяця постачається:
- 70 тис.т флюсів
- 60 тис. т коксівного вугілля
- 35 тис.т коксу (Алчевський металургійний комбінат)
- близько 40 тис.т антрациту
Якщо металургійні комбінати залишаться без сировини, її доведеться імпортувати, а це негативно відобразиться на собівартості готової продукції.
У ПрАТ «Єнакієвський коксохімпром», ПАТ «Макіївкокс» та ПрАТ «Ясинівський коксохімічний завод» коксівного вугілля залишилося на 5-7 днів при підвищеному циклі коксування (вугілля на підприємства постачається з шахти ім. Засядько та шахтоуправління «Покровське»). Внаслідок цього металургійні підприємства по обидві сторони не отримують коксу і це, в кращому випадку, призведе до зниження обсягів. А в найгіршому – до повного і незворотнього зупинення доменних та коксових печей.
Крім того, через блокаду окремих районів Донецької та Луганської областей (ОРДЛО), які тимчасово окуповані російсько-терористичними військами, зупиняються підприємства в Дніпропетровській області. За даними ЗМІ, вже порушено технологічний ланцюжок на українських підприємствах «Індустріальний Союз Донбасу» (ІСД). Одна з головних проблем - відсутність поставок коксівного вугілля до Дніпропетровської області з Алчевська. Катастрофічно впали обсяги збуту продукції (заготовки для залізничного транспорту, палі, контактні рейки для метрополітену, трубні заготовки). З трьох доменних печей Дніпровського меткомбінату (Дніпропетровська область) в перший тиждень лютого працювала, по суті, одна. І то - на «тихому ходу». Керівництво 15-тисячного колективу заводу змушене затримувати виплату авансів і зарплат працівникам.
Блокування залізниці може призвести до зупинки українських заводів, втрати робочих місць, як наслідок - до падіння гривні, підняття тарифів для українських споживачів в разі закупівлі вугілля з-за кордону. Про це попереджають голови федерацій профспілок металургів та гірняків. У листі на адресу Президента, прем’єра та секретаря РНБО вони наголошують, що більшість підприємств, які страждають від блокування, орієнтовані на експорт і заробляють для країни валюту.
9) Україна не веде ніякої «торгівлі з окупантами». Є українські компанії, які зареєстровані в Україні і платять податки в Україні. А в ОРДЛО знаходяться їх виробничі майданчики. Вони нічого ні в кого не купують - вони самі добувають / виробляють і вивозять на контрольовану територію. Єдині гроші, які потрапляють на неконтрольовану територію - зарплати працівників.
За даними УКРІНФОРМ за 2016 рік вугільними, металургійними і машинобудівними компаніями, які розташовані на тимчасово непідконтрольних територіях в державний бюджет України було сплачено 31,6 млрд грн. Це цифра порівняна з усіма витратами на субсидування комунальних послуг для населення або відповідна половині військового бюджету України. Блокада призведе до дірки в бюджеті більш ніж в 30 млрд грн.
10) Україна споживає 24 млн. тонн енергетичного вугілля на рік. Це все марки вугілля, які умовно можна розбити на дві группи: А (антрацит) и Г (газове вугілля). Ці марки вугілля НЕ взаємозамінні. Частина блоків українських ТЕЦ і ТЕС спроектовані та працюють на газовому вугіллі, частина на антрациті. Щорічна потреба в антрациті, який використовується на ТЕС – 9,2 млн. тонн. Проблема полягає в тому, що в зв'язку з агресією гібридних військ РФ всі українські антрацитові шахти опинились на неконтрольованій території.
Перехід антрацитових блоків на вугілля марки Г є тривалим (9-12 місяців) та дуже дороговартісним процесом (100 млн. дол для одного блоку). Тим не менш, Україна вже йде цим шляхом – в процесі реконструкції перебуває низка блоків компанії «Центренерго». Проте головна проблема не в тім – в Україні вугілля марки Г хоч і добувається, але его не вистачає навіть для існуючих енергоблоків, орієнтованих на цю марку. Минулого і поточного року енергетичні компанії змушені перекривати дефіцит вугілля марки Г імпортом з Польщі. Тобто перехід з антрациту на газове вугілля не вирішує проблему залежності від імпорту.
11) Відмова від антрациту з ОРДЛО призведе до його вимушеної закупівлі з РФ. Імпорт антрациту буде здійснюватися не лише виходячи з факторів ціни і його наявності в подібних гігантських обсягах. Не менш значущим буде фактор логістики – пропускна здатність українських портів. Зараз вони теоретично здатні забезпечити перевалку до 400 тис. тонн на місяць (близько 4-5 млн тонн на рік). З розрахунком того, що українським енергетикам необхідно більше 9 млн тонн на рік, то виходить що не менше половини обсягів Україна змушена буде ввозити залізницею. А тут лише одна альтернатива - російське вугілля. Таким чином, відмова від українського вугілля з неконтрольованих територій призведе до необхідності купувати його безпосередньо у фактичного агресора, за долари, за цінами значно вищі за внутрішні! Крім того, важливо усвідомлювати, що від укладення угоди до поставки імпортного антрациту в порти Україна має пройти 80 днів. На даний момент обсяги антрациту на українських ТЕС НЕ перевищують тритижневий запас і поступово знижуються. Таким чином, в разі продовження блокади, вже до кінця лютого енергетична система зазнає дефіциту електроенергії, що виллється у віялові відключення споживачів. Аварійний запуск газо-мазутних блоків ТЕС для заміщення дефіциту вугілля є вкрай фінансово неефективним і політично ризикованим. Електроенергія з газу буде коштувати споживачам в два рази дорожче, ніж з вугілля. Крім того, слід пам'ятати, що запаси газу в українських ПСГ рекордно низькі, і його позаплановий відбір в ситуації можливих високих морозів може поставити на грань колапсу всю енергетичну системи країни.
12) Якщо поставки антрациту з неконтрольованою території на українські ТЕС будуть заблоковані, генеруючим компаніям доведеться закуповувати його за кордоном. У світовому вуглевидобутку частка антрацитової групи становить трохи більше 10%. Таке вугілля виробляють Південноафриканська республіка (ПАР), Австралія, В'єтнам і США. Теоретично весь обсяг вугілля антрацитної групи, необхідної для ТЕС, можна було б завозити звідти, якби не цілий комплекс обмежень.
Вугілля перевозиться морем великими суховантажними судами. Його транспортування на великі відстані малогабаритними судами буде дуже дорогим. Зазвичай вугілля доставляють в Україну судами типу Panamax, здатними перевозити до 80 тисяч тонн вугілля. Або судами типу Capesize, які перевозять до 175 тисяч тонн вантажу. Осадка таких гігантів сягає 15 і 20 метрів відповідно. Не кожен порт може прийняти такий корабель. Наприклад, в порти Азовського моря Бердянськ і Маріуполь він не увійде взагалі. На Чорному морі такі кораблі можуть прийняти лише Миколаївський, Чорноморський (колишній Іллічівський) і порт "Південний". У Миколаївський порт такі судна можуть зайти лише з "протяжкою" - тобто, після того, як частина вугілля буде розвантажена на рейді - до підходу до причалу. Інфраструктура українських портів не розрахована на прийом такої кількості вугілля. Крім вугілля українські порти перевалюють з вагонів на судна і назад залізну руду, зерно, метал, безліч інших вантажів. Максимальна пропускна здатність українських морських портів з перевалки сухих навалочних вантажів - близько 3 млн тонн в місяць. При цьому вони можуть забезпечити перевалку всього лише 450 тисяч тонн вугілля на місяць. Уряд намагається збільшити цей ліміт. Необхідні роботи з днопоглиблення в портах і збільшення пропускної потужності залізничних під'їзних шляхів. Україна може завозити імпортне вугілля в чорноморські порти Болгарії та Румунії, а потім залізницею доставляти його в Україну. Теоретично це можливо. Щоправда, вартість логістики збільшиться в рази. Тут є ще одна проблема, яка значно збільшить вартість доставки – це різна ширина залізничної колії в Європі і Україні.
13) Однією з маніпуляцій ініціаторів так званої блокади є вигадка про те, що в Україні начебто введена формула «Роттердам +», яка включає в тариф вартість імпортного вугілля, і що олігархи беруть гроші зі споживачів електроенергії за вугілля з Роттердама, а насправді буцімто везуть дешеве вугілля з ОРДЛО, привласнюючи різницю. Насправді ж прийнятий НКРЕКУ навесні 2016 року порядок розрахунку оптової ринкової ціни електроенергії (ОРЦ) з прив'язкою ціни українського вугілля до найбільшого європейського вугільного хабу ARA (Амстердам, Роттердам, Антверпен), (так званий «Роттердам +») не дозволяє купувати вугілля за світовими цінами.
Під тиском критиків НКРЕКУ встановила «пом'якшувальний» порядок розрахунку - за основу визначення вартості українського вугілля беруться не актуальні котирування в Роттердамі, а середньорічні (за 12 календарних місяців). З урахуванням того, що в першому півріччі 2016 року ціни були низькими, зараз виникла ситуація, при якій ціну українського вугілля в тарифі за формулою «Роттердам +» визначено на рівні 1730 грн/тонна, а реальна ціна на світовому ринку з доставкою в порт України - більше 2700 грн/тонна.
Купувати імпортне вугілля за реальною ціною стане можливо в тому випадку, якщо буде змінено порядок застосування формули «Роттердам +». Але в такому разі доведеться суттєво підвищувати тариф для кінцевих споживачів. Ініціатори блокади приховують від населення, що заміщення українського антрациту з ОРДЛО імпортним призведе до суттєвого стрибка цін на електрику.
Отже, що ми маємо в підсумку.
Люди, які взимку при мінус 22 блокують залізничну колію, в тому числі й ешелони з українським вугіллям, ставлять країну на межу енергетичної катастрофи. Зауважу, це в умовах російської агресії! Організатори блокади не змогли або не захотіли проаналізувати катастрофічні наслідки своїх дій:
• Блокада - це емоційне рішення, від якого програє кожен українець. Безумовно, тривалі військові дії можуть штовхати людей на емоційні рішення, але блокада не приведе до миру, зате неминуче призведе до віялових відключень і катастрофічного зниження надходжень до бюджету.
• Слідом за обмеженням перевезень внаслідок так званої блокади цілком реально чекати припинення надходжень до державного бюджету України сплат податків вугільними, металургійними і машинобудівними компаніями, які розташовані на тимчасово непідконтрольних територіях. Прогнозований розмір збитку - більш ніж 30 млрд грн. Це цифра відповідна половині військового бюджету України.
• Не існує швидких і безболісних способів заміщення українського антрациту. Імпортна альтернатива обійдеться бюджету і споживачам в десятки млрд грн. (Тільки на різниці поточних цін Україна втратить 11 млрд грн)
• З урахуванням залишкового запасу антрациту та тимчасового лага у 80 днів, необхідного для доставки імпортного палива, з кінця лютого до середини квітня Україну чекають віялові відключення електрики.
• Основним вигодонабувачем блокади виявиться справжній агресор (РФ), оскільки у зв'язку з перевалочними обмеженнями портів тільки звідти можна буде отримати необхідні обсяги антрациту. Тільки платити за нього доведеться в валюті за світовими цінами.
• Щорічна потреба України в антрациті - 9,2 млн. тонн. Будь-які спроби закупити такий обсяг палива на світових ринках призведуть до зростання цін на вугілля в рази, а значить ціна на вугілля на світових ринках складе не 90, а мінімум 190 доларів за тонну. Ми вже бачили подібний сценарій на прикладі Китаю. Країна втратить мільярди на зростанні цін на вугілля.
• Вугілля за кордоном набувається в валюті, а значить при такому стрімкому відтоку валюти за кордон, девальвація гривні і зростання курсу долара в країні неминучі.
• Торгівля з окупантами заборонена за законом і є цинічною вигадкою «блокадників». На непідконтрольні території переміщаються лише товари, необхідні у виробничому процесі підприємств, які перереєструвалися в Україні і платять тут податки. Рішення про можливість переміщення вантажу приймає колегіальний орган координаційний центр, куди входять представники ДФС, Держприкордонслужби, ЗСУ та СБУ.
• Блокада апріорі незаконна, і якщо держава не може забезпечити дотримання законних норм в країні, це завдає удару по інвестиційному клімату України, а це вже не короткострокові проблеми для країни, а збиток на роки. У підсумку - Росія виграє, Україна програє.
· Закривши лінію розмежування, ми не зможемо закрити 500 км кордону з Росією – для тих, хто має економічні зв’язку з ОРЛО та ОРДО, просто зростуть витрати на логістику;
· Українське вугілля, яке видобувається з українських надр громадянами України, може і повинно купуватись для потреб нашої енергетики.
· У зв’язку з цим блокування, яке розпочали у найбільш холодний місяць, коли тепло та енергія потрібні найгостріше, виглядає як диверсія, в якій ветеранів АТО всліпу використовує група політиканів.
