Прикладів, коли б суспільство справді згуртувалося перед зовнішньою загрозою, дуже мало. Один із прикладів - Ізраїль. Але Ізраїль не типова держава, бо створювалася людьми, що були готові бути громадянами на певних, досить жорстких умовах. В усіх інших суспільствах завжди одна частина суспільства працює проти іншої, а точніше, існує безліч течій, рухів, партій, спілок, товариств, куплених найманців, зрадників, фанатиків, ідеалістів і циніків, які вирують і утворюють ситуативні союзи, які в решті решт стають на сторону правлячої сили, а бо опозиції.
Життя в живих країнах нагадує роботу мурахів - колись я прочитав цікаву статтю про них, що розвінчувала злагодженість і порядок мурашиної роботи. Там розповідалося, що якщо мурахи знаходять щось їм потрбіне для мурашника, скажімо листочок, то вони починають його туди тягти. Але на листочок налазить стільки мурахів, скільки може вхопити, і всі тягнуть у мурашник, але кожен свій бік. Якщо з одного боку вісім мурахів, а з іншого чотири, то перетягнуть восьмеро. Але четверо з іншого боку старанно їм заважають. Хоча усі "переконані", що роблять добру справу. І за великим рахунком, так і є. Корисний листочок тягнуть у мурашник.
Я завжди згадую цю історію, коли читаю про політику. Хоча часто прикро. Люди могли б бути розумнішими за мурахів.Але маємо те, що маємо (с). Тому будемо спостерігати цирк далі. І нікуди з колії подітися.
