Автор Тема: Ветка поэзии  (Прочитано 477837 раз)

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.

Offline злата

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 15635
Re: Ветка поэзии
« Reply #30 : Липня 28, 2018, 03:44:57 15:44 »
Стіпан розважається.
Не заважайте.
Сіє - чоловічій варіянт лєси-лізбіянки :weep:
Какой Стіпан ?
Мокша залетная постит стишки очумелых россиян.

Offline Capitain Cubs

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 14487
  • Стать: Чоловіча
  • Запорожець за Інгулом. Характерник-гедоніст.
Re: Ветка поэзии
« Reply #31 : Липня 28, 2018, 03:47:26 15:47 »
Степан - то мій земляк.
Нєхуй ходити туди де не подобається.
Гнобити не дам. Бо він, можливо, стопкінський, то знаю його особисто :smilie7:
Mocsia delenda est

Offline Стиви Джи

  • Sr. Member
  • ****
  • Повідомлень: 298
  • Гурвіник-антисеміт
Re: Ветка поэзии
« Reply #32 : Липня 28, 2018, 03:51:10 15:51 »
Стихи какого-то мокши-шизофреника.

Зачем постите этот поток бреда, Стиви Джи ?

( Какая -то мокша под ником ''Стиви Джи развлекается....блевотину мокшанскую тащит на СУП)


кому не подобається- він може сміливо йти нахуй
я сюди нікого не звав
Куда ''сюда'' ?
Интернет - это не твой личный туалет.
Интернет - это широкая улица, или майдан.
или город ,или Вселенная.

испражняйся в своём туалете,а не привселюдно.
Рагуль.


***позіхаючи***

бабуля, хто тебе у цю гілку звав?
не подобається- вийди звідсі і демонструй свій клімакс деінде
я ж не роблю тобі зауважень за твою поцоватість
бо ти мені похуй
Буду Ніцше читати, а потім превозмагать в собі поца, їбать по ночах дику вовчицю і в Ганконзі дурний план курить(с)

Offline Capitain Cubs

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 14487
  • Стать: Чоловіча
  • Запорожець за Інгулом. Характерник-гедоніст.
Re: Ветка поэзии
« Reply #33 : Липня 28, 2018, 03:55:14 15:55 »
Стіве, збав оберти :smiley15:
Mocsia delenda est

Offline Аборигеныч

  • Hero Member
  • *****
  • Повідомлень: 746
  • Стать: Чоловіча
Re: Ветка поэзии
« Reply #34 : Липня 28, 2018, 03:59:38 15:59 »
Эй, сова,
Гляди веселее. Льётся
Весенний дождь.(с)
 :smilie5:
скаче дид ишак лютуе

Offline Стиви Джи

  • Sr. Member
  • ****
  • Повідомлень: 298
  • Гурвіник-антисеміт
Re: Ветка поэзии
« Reply #35 : Липня 28, 2018, 04:01:09 16:01 »
Стіве, збав оберти :smiley15:

я нікого не чіпав
відкрив собі гілочку щоб  демонструвати свій багатий внутрішній духовний світ
тут приперлася якась тьотя, яку я вперше бачу, і накинулася на мене з прокльонами
тут завжди так, може, мені одразу піти нахуй?
Буду Ніцше читати, а потім превозмагать в собі поца, їбать по ночах дику вовчицю і в Ганконзі дурний план курить(с)

Offline злата

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 15635
Re: Ветка поэзии
« Reply #36 : Липня 28, 2018, 04:02:33 16:02 »
Степан - то мій земляк.
Нєхуй ходити туди де не подобається.
Гнобити не дам. Бо він, можливо, стопкінський, то знаю його особисто :smilie7:
Какого хрена он простит антиеврейские стишки?
Он, что, не знает ,что Иисус Христос еврей ?
Или он не знает, что пиквики ушли отсюда именно из-за неуважения к людям еврейской национальности ?
Если у нас тут приличное общество, то ваш Степан должен вести себя соответственно.
С уважением к супчикам.


Offline злата

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 15635
Re: Ветка поэзии
« Reply #37 : Липня 28, 2018, 04:03:41 16:03 »
Стіве, збав оберти :smiley15:

я нікого не чіпав
відкрив собі гілочку щоб  демонструвати свій багатий внутрішній духовний світ
тут приперлася якась тьотя, яку я вперше бачу, і накинулася на мене з прокльонами
тут завжди так, може, мені одразу піти нахуй?
Твой ''внутренний мир '' -сатанист.
Кому он интересен?

Offline Стиви Джи

  • Sr. Member
  • ****
  • Повідомлень: 298
  • Гурвіник-антисеміт
Re: Ветка поэзии
« Reply #38 : Липня 28, 2018, 04:07:04 16:07 »
Стіве, збав оберти :smiley15:

я нікого не чіпав
відкрив собі гілочку щоб  демонструвати свій багатий внутрішній духовний світ
тут приперлася якась тьотя, яку я вперше бачу, і накинулася на мене з прокльонами
тут завжди так, може, мені одразу піти нахуй?
Твой ''внутренний мир '' -сатанист.
Кому он интересен?


ну тобі нецікавий- то іншим цікавий
мені на твої релігійні забобони насрати, я агностік, але нікого цим не зайобую
тому, будь ласка, дай мені спокій і просто забудь про моє існування тут
ігноруй мене- і все буде в нормі
не треба множити срач
Буду Ніцше читати, а потім превозмагать в собі поца, їбать по ночах дику вовчицю і в Ганконзі дурний план курить(с)

Offline lesi4ka

  • Hero Member
  • *****
  • Повідомлень: 554
  • канешно, леса!
Re: Ветка поэзии
« Reply #39 : Липня 28, 2018, 04:07:30 16:07 »
Стиве, а чьи ето стехи?  :shuffle:

Offline Стиви Джи

  • Sr. Member
  • ****
  • Повідомлень: 298
  • Гурвіник-антисеміт
Re: Ветка поэзии
« Reply #40 : Липня 28, 2018, 04:08:02 16:08 »
Стиве, а чьи ето стехи?  :shuffle:

Які саме? Про паравозіка Томаса, які викликали тут нестримній попабіль, чи інші?
Тут багато чиї вже є
Буду Ніцше читати, а потім превозмагать в собі поца, їбать по ночах дику вовчицю і в Ганконзі дурний план курить(с)

Offline Capitain Cubs

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 14487
  • Стать: Чоловіча
  • Запорожець за Інгулом. Характерник-гедоніст.
Re: Ветка поэзии
« Reply #41 : Липня 28, 2018, 04:09:25 16:09 »
Стіве, збав оберти :smiley15:

я нікого не чіпав
відкрив собі гілочку щоб  демонструвати свій багатий внутрішній духовний світ
тут приперлася якась тьотя, яку я вперше бачу, і накинулася на мене з прокльонами
тут завжди так, може, мені одразу піти нахуй?

Степане, синку, злата - то не якась тьотя.
ятяумаляю.
Срач не є кінцевою метою СУПу.
ОК?
Мені цікаво. Йому цікаво.
Златі реп нецікавий.
Нічо не поробиш.
Злата - ахуєзна тьолка.
Постав іншу музіку - і жізьнь удалась :weep:
Mocsia delenda est

Offline Стиви Джи

  • Sr. Member
  • ****
  • Повідомлень: 298
  • Гурвіник-антисеміт
Re: Ветка поэзии
« Reply #42 : Липня 28, 2018, 04:12:35 16:12 »
Стіве, збав оберти :smiley15:

я нікого не чіпав
відкрив собі гілочку щоб  демонструвати свій багатий внутрішній духовний світ
тут приперлася якась тьотя, яку я вперше бачу, і накинулася на мене з прокльонами
тут завжди так, може, мені одразу піти нахуй?

Степане, синку, злата - то не якась тьотя.
ятяумаляю.
Срач не є кінцевою метою СУПу.
ОК?
Мені цікаво. Йому цікаво.
Златі реп нецікавий.
Нічо не поробиш.
Злата - ахуєзна тьолка.
Постав іншу музіку - і жізьнь удалась :weep:

якщо ти міг помітити- я вже багато чого запостив, і класику 1960-х в тому числі, і українською
це вірші, які мені подобаються і на які я натикаюся в мережі
але ж вона вкліщилася в перший, бо він "аскарбляєт чувства вєрующіх"
коли я чую про "аскарблєніє чувств вєрующіх", мені завжди ввижається, що я в рашці, де за таке судять
Буду Ніцше читати, а потім превозмагать в собі поца, їбать по ночах дику вовчицю і в Ганконзі дурний план курить(с)

Offline lesi4ka

  • Hero Member
  • *****
  • Повідомлень: 554
  • канешно, леса!
Re: Ветка поэзии
« Reply #43 : Липня 28, 2018, 04:13:11 16:13 »
Які саме? Про паравозіка Томаса, які викликали тут нестримній попабіль, чи інші?
Тут багато чиї вже є

а утэто чей?
(click to show/hide)

Offline Стиви Джи

  • Sr. Member
  • ****
  • Повідомлень: 298
  • Гурвіник-антисеміт
Re: Ветка поэзии
« Reply #44 : Липня 28, 2018, 04:19:24 16:19 »
Які саме? Про паравозіка Томаса, які викликали тут нестримній попабіль, чи інші?
Тут багато чиї вже є

а утэто чей?
(click to show/hide)


Это Леонид Киселев, киевский поэт. Умер в 1968 от рака крови, ему было 22.
Вот эта его вещь настолько же гениальна, насколько и коротка.

Я позабуду все обиды,
И вдруг напомнят песню мне
На милом и полузабытом,
На украинском языке.

И в комнате, где, как батоны,
Чужие лица без конца,
Взорвутся черные бутоны —
Окаменевшие сердца.

Я постою у края бездны
И вдруг пойму, сломясь в тоске,
Что все на свете — только песня
На украинском языке.
Буду Ніцше читати, а потім превозмагать в собі поца, їбать по ночах дику вовчицю і в Ганконзі дурний план курить(с)

Offline Стиви Джи

  • Sr. Member
  • ****
  • Повідомлень: 298
  • Гурвіник-антисеміт
Re: Ветка поэзии
« Reply #45 : Липня 28, 2018, 04:21:39 16:21 »
Он давно не стыдится слез. Достает фотографии.
Рассматривает их, как счастливый случай.
Когда он был молод, они с Сюзанной играли в мафию.
Она была должником, а он ее ласково мучил.
Они старели, целуя друг друга в седые головы.
Излюбленный ром заменили на молоко.
Он всегда и везде желал ее видеть голою,
А она обожала свои костюмы старушки Коко.
Он не то, что скучает…он просто боится один.
По привычке ей выжимает утренний фреш.
И кажется, будто она наблюдает со всех картин
И ворчливо кричит «Ты совсем ничего не ешь!».
Когда он был молод – они с Сюзанной любили джаз.
А потом боялись, что кто–то умрет вторым.
Он выжимает ей сок, выжимает ногою газ,
И за покупками едет по выходным.
Он ходит к психологу. Ходит в спортивные залы.
Исправно платит налоги. Читает лекции.
И четыре раза в году, просмотрев все журналы,
Везет на плиту к ней костюмы из новой коллекции.

***

більш за все на світі боюся померти другим, да
Буду Ніцше читати, а потім превозмагать в собі поца, їбать по ночах дику вовчицю і в Ганконзі дурний план курить(с)

Offline Capitain Cubs

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 14487
  • Стать: Чоловіча
  • Запорожець за Інгулом. Характерник-гедоніст.
Re: Ветка поэзии
« Reply #46 : Липня 28, 2018, 04:23:06 16:23 »
Брате, старайся. Нам таких не вистачає.
Маю за честь, іноді, тебе підїбнути, але ти стережи у якому місці саме :lol:
Mocsia delenda est

Offline злата

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 15635
Re: Ветка поэзии
« Reply #47 : Липня 28, 2018, 04:35:38 16:35 »
Стіве, збав оберти :smiley15:

я нікого не чіпав
відкрив собі гілочку щоб  демонструвати свій багатий внутрішній духовний світ
тут приперлася якась тьотя, яку я вперше бачу, і накинулася на мене з прокльонами
тут завжди так, може, мені одразу піти нахуй?

Степане, синку, злата - то не якась тьотя.
ятяумаляю.
Срач не є кінцевою метою СУПу.
ОК?
Мені цікаво. Йому цікаво.
Златі реп нецікавий.
Нічо не поробиш.
Злата - ахуєзна тьолка.
Постав іншу музіку - і жізьнь удалась :weep:

якщо ти міг помітити- я вже багато чого запостив, і класику 1960-х в тому числі, і українською
це вірші, які мені подобаються і на які я натикаюся в мережі
але ж вона вкліщилася в перший, бо він "аскарбляєт чувства вєрующіх"
коли я чую про "аскарблєніє чувств вєрующіх", мені завжди ввижається, що я в рашці, де за таке судять
Верить-не верить --это твои проблемы.
Главное, чтобы интересные умные супчики НЕ ушли отсюда из-за тебя.
Как уже ушли однажды.
Потому что ксенофобские стишки - это уровень рагулей и быдла.
Проблема в том, что умный человек это понимает.
А ругуль и быдло - нет, не понимает.



Offline Capitain Cubs

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 14487
  • Стать: Чоловіча
  • Запорожець за Інгулом. Характерник-гедоніст.
Re: Ветка поэзии
« Reply #48 : Липня 28, 2018, 04:42:05 16:42 »
неправда, Злато, то Степан стібається.
ніхто нікуди не піде через Степана.
Навпаки - Степан цікавий дописувач. Та й годі :gigi:
Mocsia delenda est

Offline lesi4ka

  • Hero Member
  • *****
  • Повідомлень: 554
  • канешно, леса!
Re: Ветка поэзии
« Reply #49 : Липня 28, 2018, 04:51:55 16:51 »
Это Леонид Киселев, киевский поэт. Умер в 1968 от рака крови, ему было 22.
Вот эта его вещь настолько же гениальна, насколько и коротка.

Я позабуду все обиды,
И вдруг напомнят песню мне
На милом и полузабытом,
На украинском языке.

И в комнате, где, как батоны,
Чужие лица без конца,
Взорвутся черные бутоны —
Окаменевшие сердца.

Я постою у края бездны
И вдруг пойму, сломясь в тоске,
Что все на свете — только песня
На украинском языке.



 :smilie2:

Offline Стиви Джи

  • Sr. Member
  • ****
  • Повідомлень: 298
  • Гурвіник-антисеміт
Re: Ветка поэзии
« Reply #50 : Липня 28, 2018, 05:08:04 17:08 »
Стіве, збав оберти :smiley15:

я нікого не чіпав
відкрив собі гілочку щоб  демонструвати свій багатий внутрішній духовний світ
тут приперлася якась тьотя, яку я вперше бачу, і накинулася на мене з прокльонами
тут завжди так, може, мені одразу піти нахуй?

Степане, синку, злата - то не якась тьотя.
ятяумаляю.
Срач не є кінцевою метою СУПу.
ОК?
Мені цікаво. Йому цікаво.
Златі реп нецікавий.
Нічо не поробиш.
Злата - ахуєзна тьолка.
Постав іншу музіку - і жізьнь удалась :weep:

якщо ти міг помітити- я вже багато чого запостив, і класику 1960-х в тому числі, і українською
це вірші, які мені подобаються і на які я натикаюся в мережі
але ж вона вкліщилася в перший, бо він "аскарбляєт чувства вєрующіх"
коли я чую про "аскарблєніє чувств вєрующіх", мені завжди ввижається, що я в рашці, де за таке судять
Верить-не верить --это твои проблемы.
Главное, чтобы интересные умные супчики НЕ ушли отсюда из-за тебя.
Как уже ушли однажды.
Потому что ксенофобские стишки - это уровень рагулей и быдла.
Проблема в том, что умный человек это понимает.
А ругуль и быдло - нет, не понимает.




якщо в кожній літературній метафорі, гіперболі чи іншій там синекдосі старанно видивлятися ксенофобію-тоді не можна читати 70% літератури взагалі
наприклад, Подерв'янського, у якого "ліц хрістосовой національності" склоняють у кожній другій п'єсі
і, до речі- а кацапів можна ксенофобити?  :shuffle:
чи треба їх іменувати виключно "россіянє"?
Буду Ніцше читати, а потім превозмагать в собі поца, їбать по ночах дику вовчицю і в Ганконзі дурний план курить(с)

Offline Стиви Джи

  • Sr. Member
  • ****
  • Повідомлень: 298
  • Гурвіник-антисеміт
Re: Ветка поэзии
« Reply #51 : Липня 28, 2018, 05:11:24 17:11 »
Я умру пятьдесят три года назад
В уральском роддоме розовым крошкой.
У меня будет сморщенный детский зад
И смешные малюсенькие ладошки.
Пуповину доктор соединит,
Щёлком ножниц стальным мою жизнь итожа,
И меня затянет в себя магнит
Материнского тёплого междуножья.

Я уйду из жизни не тем путём,
Как вперёд живущие сто процентов,
Я сперва в клубочек свернусь, потом
С головою укрою себя плацентой,
На конце тоннеля погаснет свет,
Глаз врача исчезнет и шкафа дверца,
Завершится жизни дурацкой бред
И забьются вновь в унисон два сердца.

Я начну уменьшаться за часом час,
Совершая росту процесс обратный,
Забывая о том, как я жил – подчас –
Совершенно светло, а порой – развратно.
Пропадут понемногу размер и суть
Самомненья и смыслов определенья,
И заменится клеток деленья жуть
Дивным шорохом клеток соединенья.

Вот уже позвоночник почти исчез,
Превратившийся в рыбью прямую хорду,
Вот уже я без ручек и ножек без,
Улыбаю зародыша мини–морду!
Вот уже не увидеть и черт лица,
Не поймёшь, еврей или монголоид,
Вот уже я снующий в яйце отца
На других не похожий сперматозоид,

Я уже неделим, я почти невесом,
Я – ещё полмгновенья – и стану атом.
Аз есмь «Икс» и «Игрек», набор хромосом,
А добавить «И» краткое – стану матом.
Я – весёлая смерть на конце иглы,
Я – мошонки творца суетливый пленный,
Я могу быть вытерт о край полы,
А могу стать началом всея вселенной!

Я есть жизни начальная пустота,
Та, кого так боитесь, молитвы блея, вы,
Я – квадрат, зачерняющий ткань холста,
Я – таблица кошмарная Менделеева,
Я – Нерон и Мисима, Кортес, Паскаль,
Я – из старых газет по ручью кораблики,
Я – верховный ацтекский божок Кетцаль
И летящее в темя Ньютону яблоко.

Мне не нужно спасения и наград
И к высотам духовности восхождения
Потому, что я просто живу назад,
Поменяв полюсами смерть и рождение.
Всем, живущим в гнетущей лет кабале
Что сейчас на прощанье хочу сказать ещё?
Я рожусь через тридцать примерно лет
На каком–нибудь маленьком сельском кладбище.
Буду Ніцше читати, а потім превозмагать в собі поца, їбать по ночах дику вовчицю і в Ганконзі дурний план курить(с)

Offline RG

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 33128
  • Стать: Чоловіча
Re: Ветка поэзии
« Reply #52 : Липня 28, 2018, 05:16:38 17:16 »
Злата заіпала зі своїми жидами і їх вєчьним вапросом.

Переїхав їх поїзд і все, піздєц. З вірша слів не викинеш  :smilie7:

Offline злата

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 15635
Re: Ветка поэзии
« Reply #53 : Липня 28, 2018, 05:44:43 17:44 »
Злата заіпала зі своїми жидами і їх вєчьним вапросом.

Переїхав їх поїзд і все, піздєц. З вірша слів не викинеш  :smilie7:
Добре, дядькИ.
Вмикаю ''важку артилерію''.


Паровозик Томас был списан под старость лет.
И улыбка дебильная стерлась с его лица.
Он катает в парке детей, купивших дешёвый билет;
Ожидает конца.

Он не рад этим детям и жизни давно не рад.
Каждый день он смотрит на мир как в последний раз
Где ты, яростный Гордон, мой преданный старший брат?
Где ты, друг вертолет, покоритель воздушных масс?

Лишь одно развлекает его в позорном плену -
Вспоминать, покуда огонь внутри не потух,
КАК РАЗМАЗЫВАЛ ПИДАРАСОВ ПО ПОЛОТНУ!
КАК НАМАТЫВАЛ НА КОЛЁСА ВОКЗАЛЬНЫХ ШЛЮХ!

КАК КРОШИЛ ЧЕРЕПОК СТИВИ ДЖИ ПОД ВЕСЁЛЫЙ СВИСТ!
КАК  РАЗРЕЗАЛ ЕГО ПОПОЛАМ, НЕ СБАВЛЯЯ ХОД!.

Томас спит, улыбаясь. Сон его сладок и чист.
Завтра всё пропадёт.

-------
Ниче так, Да ?

Offline злата

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 15635
Re: Ветка поэзии
« Reply #54 : Липня 28, 2018, 05:49:03 17:49 »
Нежное  :smilie5:



Мы дружим слишком много лет,
Но чпокнулись лишь этим летом,
И твой застенчивый еблет
Особенным сияет светом.
Я расскажу тебе про страх,
И объясню любовь на пальцах,
И засияет в фонарях
Твое, СТИВИ ДЖИ, смущенное ебальце.


Offline Стиви Джи

  • Sr. Member
  • ****
  • Повідомлень: 298
  • Гурвіник-антисеміт
Re: Ветка поэзии
« Reply #55 : Липня 28, 2018, 05:51:49 17:51 »

Ниче так, Да ?

зовсім ніяк, оскільки похуй
 :smilie7:

у віртуальному світі є півтори особи, чиї опінії про мене для мене щось важать, і злата до них не належить
тому можеш писати що завгодно- мені це глибоко монопенісуально
Буду Ніцше читати, а потім превозмагать в собі поца, їбать по ночах дику вовчицю і в Ганконзі дурний план курить(с)

Offline Стиви Джи

  • Sr. Member
  • ****
  • Повідомлень: 298
  • Гурвіник-антисеміт
Re: Ветка поэзии
« Reply #56 : Липня 28, 2018, 06:00:52 18:00 »
«Мои мечты и чувства в сотый раз
Идут к тебе дорогой пилигримов»
В. Шекспир

Мимо ристалищ, капищ,
мимо храмов и баров,
мимо шикарных кладбищ,
мимо больших базаров,
мира и горя мимо,
мимо Мекки и Рима,
синим солнцем палимы,
идут по земле пилигримы.
Увечны они, горбаты,
голодны, полуодеты,
глаза их полны заката,
сердца их полны рассвета.
За ними поют пустыни,
вспыхивают зарницы,
звёзды горят над ними,
и хрипло кричат им птицы:
что мир останется прежним,
да, останется прежним,
ослепительно снежным,
и сомнительно нежным,
мир останется лживым,
мир останется вечным,
может быть, постижимым,
но всё–таки бесконечным.
И, значит, не будет толка
от веры в себя да в Бога.
… И, значит, остались только
иллюзия и дорога.
И быть над землёй закатам,
и быть над землёй рассветам.
Удобрить её солдатам.
Одобрить её поэтам.
Буду Ніцше читати, а потім превозмагать в собі поца, їбать по ночах дику вовчицю і в Ганконзі дурний план курить(с)

Offline Стиви Джи

  • Sr. Member
  • ****
  • Повідомлень: 298
  • Гурвіник-антисеміт
Re: Ветка поэзии
« Reply #57 : Липня 28, 2018, 06:03:05 18:03 »
На подоконнике фикус, кошачий корм и валокордин.
Тот, кто держит более трёх мурчащих, как правило, спит один.
Тот, кто носит собакам косточки, сочиняет домики воробьям,
От того, как правило, веет горечью неустроенного бабья.
Вот у Глаши всё было. Муж, работа, первенец, младший сын.
Через сорок лет муж проснулся и просто ушёл босым.
Дети в дом приходили с парами «Мама, благословите».
Всех размазало, раскромсало по дольчевите.
Жизнь показалась ей делом навозного маленького жука.
Ну, не искать же за шаг до смерти нового мужика.
Как другие во всём этом держатся?! Боже, как?
Кто–то тучится, словно дрожжи.
Боже, не делай меня одной из седых макак.
Не сидеть же на лавочке, не заштопывать дыры карманами.
Не называть же детей проститутками, наркоманами.
Господи, я поживу ещё, только оставь под ногами твердь.
Я посижу тут, понюхаю старость, побегаю в салочки с Леди–Смерть.
Глаша шарится по подвалам, в плетёном кошике тащит домой котят.
Знакомые спишут на старость, соседи поскалятся и простят.
У Глаши в мобильном сплошь номера приютов, ветеринарок, таких же Глаш.
Если кто и думает, что обманет смертушку – это блажь.
Главное, делать усердный вид, всех хвостатых лечить теплом.
Поднимать глаза, причитать: «Поделом мне, Господи, поделом!».
Глаша знает, что жизнь – это вот сейчас, это быть на мушке и ждать суда.
Глаша всем хвостатым даёт свой адрес, объясняет, мол: «Вам сюда».

Каждый ангел на Небе несёт отчет, каждый должен держать ответ:
Скольких спустил на Землю, скольких забрал на Свет.
Глаша знает, что на планёрках по пятницам её Ангелу есть, чем крыть.
Есть, что ответить на «Почему она всё еще там?», «Кто сливает ей мощь и прыть?»
Бог подходит к нему, говорит:
— Я считаю, что ей пора уже. Я уверен, старик. А ты?
— Нет, Глафиру мою нельзя. У неё коты.
Буду Ніцше читати, а потім превозмагать в собі поца, їбать по ночах дику вовчицю і в Ганконзі дурний план курить(с)

Offline RG

  • Ветеран форума
  • ******
  • Повідомлень: 33128
  • Стать: Чоловіча
Re: Ветка поэзии
« Reply #58 : Липня 28, 2018, 06:04:18 18:04 »
Злата заіпала зі своїми жидами і їх вєчьним вапросом.

Переїхав їх поїзд і все, піздєц. З вірша слів не викинеш  :smilie7:
Добре, дядькИ.
Вмикаю ''важку артилерію''.


Паровозик Томас был списан под старость лет.
И улыбка дебильная стерлась с его лица.
Он катает в парке детей, купивших дешёвый билет;
Ожидает конца.

Он не рад этим детям и жизни давно не рад.
Каждый день он смотрит на мир как в последний раз
Где ты, яростный Гордон, мой преданный старший брат?
Где ты, друг вертолет, покоритель воздушных масс?

Лишь одно развлекает его в позорном плену -
Вспоминать, покуда огонь внутри не потух,
КАК РАЗМАЗЫВАЛ ПИДАРАСОВ ПО ПОЛОТНУ!
КАК НАМАТЫВАЛ НА КОЛЁСА ВОКЗАЛЬНЫХ ШЛЮХ!

КАК КРОШИЛ ЧЕРЕПОК СТИВИ ДЖИ ПОД ВЕСЁЛЫЙ СВИСТ!
КАК  РАЗРЕЗАЛ ЕГО ПОПОЛАМ, НЕ СБАВЛЯЯ ХОД!.

Томас спит, улыбаясь. Сон его сладок и чист.
Завтра всё пропадёт.

-------
Ниче так, Да ?

Нормально. Каламойші може не сподобатись, але то таке  :smilie7:

Offline pin2

  • Hero Member
  • *****
  • Повідомлень: 952
  • Стать: Чоловіча
Re: Ветка поэзии
« Reply #59 : Липня 28, 2018, 06:26:25 18:26 »
плакали хрюкали плакали
плакали плакали хрюкали
горе злосчастное мыкали
очень обидели хрюкалей

топали хрюкали по полю
брюкву нахраписто хрупали
встретили хрюкали крякалей
встретили крякали хрюкалей

кротость не красила крякалей
хрюкали в том не кумекали
что–то нечаянно брякнули
так вот и выгребли хрюкали

крякали хрюкалям крякали
крякали хрюкалей прокляли
в крик попрекали пороками
впрок обругали по–крепкому

бедные бедные хрюкали
как они горестно хныкали
как они жалобно мекали
впрочем не будем о мекалях

тюкали хрюкалей крякали
клювами больно заклюкали
в грязь затолкали всех хрюкалей
яблоком в рыло потыкали

хрюкалям будет наука ли
много в науке им проку ли
кто разберет их каракули
кто заберет на поруки их

дождик тихонько накрапывал
брюква сменилась картофелем
хрюкали хрюкали плакали
плакали хрюкали хрюкали
Нагадує невидану пісню "Аукціону"))
А загалом творчість дадаїстів. Мені таке подобається