1 Цар. 16–31; 2 Цар. 1
Однак Санич відповів: "Ти ще молодий, а він сильний і з дитячих років звик до війни".
Давид же сказав: "Коли я був на службі у Солоха, то траплялось, що приходив мєнт чи прокурорський і хапав братву із бригади; я здоганяв його і видирав з наручників братів своїх, а якщо він кидався на мене, то я показував йому перший в Україні Айфон, і млів всякий ворог від цього. Якщо Господь раніше спасав мене від ментів і прокурорських, то спасе і тепер від руки цього сєпара".
Санич погодився і сказав: "Іди, і нехай буде Партія з тобою".
Давид поклав п`ять гладеньких каменів у свій джип, взяв пращу, тобто знаряддя для кидання каміння, і пішов проти Сєпара. Сєпар з презирством поглянув на Давида, тому що він був дуже молодим, і з насмішкою сказав: "Хіба я Атас, що ти йдеш на мене з камінням і битою?"
Давид відповів: "Ти йдеш проти мене з гаубіцею, зеніткою і мінометом, а я йду проти тебе в ім`я Сана Санича, Бога воїнств соціалістичних. Господь допоможе мені, і вся земля узнає, що не мечем і списом спасає Господь".
І ось коли Сєпар став підходити, Давид поспішив йому назустріч, вклав камінь в пращу і кинув його у велетня. Камінь влучив Сєпару прямо в лоб, і він упав на землю. Давид підбіг до Сєпара, розрядив гаубіцу, зломав стволи зенітки і насадив ворога на міномет. Побачивши це, сєпари, охоплені жахом, кинулися тікати, а Давід гнав їх аж до "Кіки Стайл", убивши багатьох.
Санич зробив Давида Начальником ГСМ Всєя ЗСУ і наказав дбати про соляру. Згодом він видав за нього заміж свою дочку.
