От що.
Нам з цим жити.
Великий Кононович.
Татарин Трясило.
Гоноровий Зиновій.
Єбанько Юрко Хмельниченко.
Сірко - невдаха.
Дорошенко... ех , Дорошенко, трохи не недосяг.
А далі череда многогрішних.
Такий вже спадок, білят.
Аж поки не намалювався отой гедоніст-перекрут Мозепо.
І з цим мусімо жити.
Сріблом-талером тавровані гетьмани.
Ожбо тільки двоє Скоропадських - і обидва несусвітні довбойоби.
А що народ?
А народ - хуяк - і гайдамаків, Залізняка із Гонтою.
Покрошили, наробили юшки на увесь загал. З жидів та католиків.
Попоїли та не насичилися, хтіли, мабуть, анального сексу, з палею...
Нарот- байстрюк і шаровик.
Кричить, коли жало в боці. Кричить, але має надію, що ніхуя то не жало, а вим'я.
Та як присмоктатися, коли воно у боці стирчить...
Про бром. Піздьож , звичайно. Хтось з унееровських креаклів бовкнув, немов, історію України неможлово читати без брому.
Піздьож. Можна. З алкоголем. Як це робив наш батько-засновник ТГШ.