Єгор Гуськов
30 August at 20:00 ·
Вже вдруге в супермаркеті ненавмисно змушую продавчиню українку припинити на мить вдавати з себе московку.
– Добрий вечір.
– Заказивайтє.
– Чотириста грамів смаженої картоплі, будь ласка.
– Щось ще?
І ось тут ми оба розуміємо, що продавчиня вибилась з ролі.
Але вона швидко втрачає розгубленість, говорячи на останок з акцентом петербурзького лакея: «Пажалуста. Пріхадітє к нам єщьо.»
Мені інколи здається, вони щиро вважають, що своєю «вітієватою» російською роблять мені приємно – мовляв, дивіться який у нас рівень сервісу в магазині.