Теоретично все звучить правильно, але як бути на практиці? Ось Ви самі бачили, що сталось, коли сюди завітав гонта. Він просто в очі нахабно бреше, а всі чужі аргументи тупо ігнорує. Ну і як його реінтегрувати?
Не знаю. Принаймі - не знаю, як це робиться на особистому рівні; за умови пропагандистської обробки зрозуміла справа, що майже хто завгодно майже куди завгодно реінтегрується.
Допоки не маю алгоритму дій, для себе мною окреслено такі тези:
1) Мені стратегічно нічого не дають прояви ненависті до таких людей. Прояви зневаги - теж. Для порівняння, ці емоції в прояві до кацапів значно полегшують мені задачу виходу/невходження до їхнього культурного простору, що в свою чергу дає мені самі переваги практично на рівному місці.
2) Люди нажаль рівними не є, й дуже багато залежить не стільки від особистості, скільки від оточення, ситуації та інших факторів за межами її прямого контролю. Це полегшує мені задачу нормального ставлення до людини, яка, прикладом, роками несе, м'яко кажучи, повну нісенітницю
3) Я пам'ятаю, що переважна більшість з них, що б вони там не казали на форумах, в житті є економічно корисними для країни - а дехто й взагалі робить досить важливі у військовий час речі.
4) Ці пункти дозволяють мені більш-менш спокійно висловлювати свою позицію, а у (99 відсотках
) показово-агресивної поведінки сегментованої людини просто висловити сподівання на подальше порозуміння, побажати гарного дня, слава Україні, й до побачення. Після чого просто не читати дописи людини з цього питання (якщо питання довгограюче - то не читати десь місяць).
5) Подібні дії, теоретично, мають впливати на людину на межі свідомості, пом'якшуючи відчуття безднонної прірви між позиціями та людьми. Замість поглиблення поляризації, коли він на мене визвірився з побажаннями смерті, й отримав те саме у відповідь, людина просто почує чемну відмову від продовження дискусії.
6) Оскільки попередні пункти є спрямованими на послаблення поляризації, було б логічно додати пряму протиміру. Такою є участь у бесідах, що виходять поза межі пропагандистського ковпака, який впливає на нашого співбесідника. Тобто, участь у обговоренні рудих кошенят, або дискусії про те, що пепсі - то непогано, а от андроїд - то фігня, є спрямованою на поглиблення соціальних зв'язків, котрі рве поляризація. Люди цьому зазвичай не надають ваги, але тим не менш.
P.S.
Гонту побачити не довелося, його вояж якось без мене пройшов
втім, можу приблизно уявити
