Олександр Палій с Olexandr Paliy и Олесей Яхно-Белковской.
35 мин. ·
Коли з поганими наслідками виборів усе ясно, і вони зводяться до очолення державою неймовірно неготовою з усіх точок зору людиною в умовах війни, то є ще й хороші.
Перший з них - позбавлення ілюзій щодо нашого політикуму. Пам'ятаю свої враження в травні-червні 2009, коли Тимошенко писала Конституцію з Януковичем про закріплення влади над Україною на 20 років без виборів. Тобто про перетворення українців на своїй землі на ніщо. Тоді мене шокувала не сама її підступність, а те, що практично НІХТО з політиків не виступив проти.
Тепер ми ще краще знаємо ціну політикам, які прямо чи опосередковано проштовхували абсолютно неготового невігласа на посаду, від якої залежить, без перебільшення, життя Українського народу і Української держави. Тому ці вибори - це анігіляція політиків, які знову виявили себе настільки безмежно безвідповідальними перед країною. Як для кого, а для мене Тимошенко, Гриценка, Тягнибока і т.д. як українських політиків нема. А Смешка і не було. На додачу до політиків стала явною деградація "ЗМІ", "журналістів", "експертів".
Приміром, один з них дійшов до того, що почав прилюдно стукати (!) новій владі на опонентку https://www.economics-prorok.com/…/подлые-порохоботы-предст…Позитив у тому, що в момент, коли в очах охлосу збиткуватися зі своєї країни виявилося більш почесно, ніж її захишати, є ті, хто тримають моральну планку, а зараз це вже немало.
По-друге, ми дізналися, що українських націоналістів в Україні, виявляється, нема. Є лише російські, замасковані під українських, і трохи ряжених.
По-третє, ми позбулися ілюзій щодо нашого народу. Таке голосування - явний і очевидний знак глибоченної моральної кризи. Велика частина народу не витримала морального напруження, заданого Революцією Гідності, і деградувала під деморалізуючим впливом олігархічних ЗМІ. Котитися донизу виявилося легше, ніж іти догори.
Щоправда, і це не треба випускати з уваги, у мотивах голосування за Зеленського було трохи від пошуку ідеалу, трохи втоми від забронзовілих політиків. Але основні мотиви були заздрість, бажання отримати все і зараз без зусиль, прагнення помститися багатшому і розумнішому, підкріплене колосальною, неймовірною безвідповідальністю і невдячністю тих, хто не потрудився зрозуміти, в якому світі живе країна і чого їй і її керівництву коштувало забезпечити виживання України минулі 5 років.
По-четверте, і головне. Щоб зрозуміти, що таке добро, іноді людям треба побачити зло. Щоб зрозуміти, що не можна голосувати за маріонеток олігархів, іноді треба бути тими олігархами пограбованими. І тут справа не забариться.
Зеленського тому й не показували людям, бо знали - дивлячись на нього, суспільство швидко роззомбується. Цей час уже пішов. У нього ВЖЕ НЕ 73%. Надалі зникати в тяжкі часи, які він наближає, як може, означатиме для Зеленського делегітимацію, а його поява - демонстрацію очевидної некомпетентності і невідповідності масштабам задач, що стоять перед країною.
Теоретично ситуацію могли б виправити західні радники, які б забезпечили компетентне і, по-можливості, некорумповане управління в роки відпочинку Зеленського. Але, на жаль, не для того його олігархи ростили.
