Письменник Юрій Андрухович у колонці для Zbruc.ua пояснує, для чого Володимиру Зеленському тандем з Андрієм Богданом
Що ж, картина увиразнилася. Навіть, я сказав би, гранично. Щодо нашої країни вкотре вирішили застосувати перевірену в попередні часи модель тандема.
Про який тандем ідеться? Про той самий: президент країни і шеф його адміністрації (нині перейменованої на офіс, хоч колись уже був і секретаріят).
Модель же цього тандема, нині знову застосовувана спеціяльно для нас, у найзагальніших рисах така. Президент — хороший, «рівновіддалений» і справедливий, хоч і не без промахів та недоліків (а де ви бачили святих?!), арбітр. Шеф його офісу — очевидний негідник, мерзотник та брудний інтриґан. Саме його завданням є відтягувати (відсмоктувати) на себе весь негатив. Бути таким собі втіленням концентрованого й ледь не демонічного зла, на тлі якого президент — як їм здається — виглядатиме відносним добром. І так — аж до «моменту бажання», про який ми раптово почули вчора і який може колись настати, а може й ні.
Але чи пам’ятаєте ви ті попередні парування? Апофеозом був незабутній тандем Кучма — Медведчук, позбуватись якого довелося всім Майданом. У порівнянні з ним раніший тандем Кучма — Табачнік здається квіточками. Щось аналогічне вимальовувалося згодом у тандемі Ющенко — Балога, хоча з огляду на суб'єктивні чинники задалеко, дякувати Богу, не заходило.
Показушність і показуха впевнено стають головним політичним прийомом Банкової
Нині маємо тандем Зеленський — Богдан. Завжди удвох, завжди поруч. І навіть у хвилі Чорного моря голова президентського офісу занурюється слідом за своїм начальником. Слово «занурюється» в цьому судженні, як зараз побачимо, ключове. Занурюватись — бо можна в різного типу і складу субстанції. […]
