Це лише в мене той обмін, який повинен відбутися, вже має неприємний присмак? Не можу від нього відкарабкатися.
Звичайно, я рада за моряків, Балуха та Сенцова. Всі інші, вибачаюсь, мені не цікаві з їх кураторами рабіновичами-мудачуками, з їх улюбленими кацапськими дівчатами-жінками, з їх братиками у розпал війни, з їх бажанням відпочити у Криму тощо. І я впевнена, що ані Сенцов, ані моряки не будуть вдячні за своє визволення такою ціною національних інтересів України.
Ви скажете, що а як же батьки, як родичи полонених? так от - відповім!
А як батькі та діточки загиблих воїнів, які за ці національні інтереси життя поклали? А ті, хто зараз без ніг, без рук, без очей? Як їм? Як їх батькам?
І це лише початок. Це лише тільки Цемах гуляє по вулицях Києва.
Завтра, по всій Україні будуть гуляти терористи і насміхатися над нами-лохами. А ми ще будемо їм данину сплачувати, домівки відбудовувати, житло у себе надавати, лікувати їх поранення та сплачувати пенсії.
Мабуть, ми того заслужили
Головне, що 73% зебілів будуть задоволені.
