Доречі, чому владою не розглядається цей аспект небезпеки українських громадян
Відведення військ: влада свідомо лишає громадян у зоні підвищеної небезпекиМіністр оборони Загороднюк заявив, що в Золотому планують створити координаційний центр, який буде підпорядкований місцевій адміністрації і координуватиме дії представників ЗСУ, Нацполіції та інших структур, аби захистити мешканців, що залишаться за позиціями відведених ЗСУ. Заступник голови нацполіції Троян додав, що поліція, мовляв, продовжить нести службу в тих населених пунктах, де відбувається розведення військ – вона реагуватиме на дзвінки з тієї території. Мовляв, під Станицею Луганською біля 70 будинків вже перебувають у "сірій зоні" між розведеними військами – й усе гаразд.
Не знаю, як вас, а мене такі заяви просто збурили. Чому? Та тому що по суті українське керівництво своїх громадян свідомо залишає в зоні підвищеної небезпеки. Просто поставлю кілька питань.
У районі Золотого за зоною відведення українських військ залишать 122 будинки. На поряду денному питання – яка вірогідність приходу в район тих будинків ДРГ загарбників? Відповідь – або прийде, або ні. Але як показує практика 2016 року – приходять, і нічим добрим це не закінчується.
Читайте також: Путін підсмажує Зеленського на повільному вогні – Портников
Чи буде серед цих залишених будинків опорний пункт поліції? Уявімо, що буде. Наступне запитання – в яких умовах він існуватиме? У вигляді блокпосту за околицею? Неодноразово побувавши в АТО, я чудово знаю різницю між поліціянтом біля фронту й поліціянтом у Києві. Й от саме тому я переконаний: жоден поліціянт при розумі просто в хаті з вікнами там не залишиться. Тому що поліціянти, які лишаються в таких умовах, поділяються на тих, хто починає працювати на окупантів, і на мертвих.
Людина не може перебувати у бронику й із автоматом перманентно. Тож вірогідність потрапити в пазурі ДРГ зростає неймовірно. Іншими словами, постійно перебувати серед тих хат не буде ніхто, а украплений опорний пункт поліції нічим не відрізнятиметься від аналогічного армійського – і тоді про яке відведення йтиметься? На це погодиться Москва?
Але ж поліція виїжджатиме на дзвінки – каже нам пан міністр. Доречне питання – на чому виїжджатиме й із якою швидкістю? На незахищеному джипі? Тоді ми гарантовано матимемо загиблих поліціянтів. На кількох БТРах? І кого вона застане серед хат? Лише постраждалих від ДРГ?
І ще питання – а що станеться з людиною в сірій зоні, яка, побачивши ДРГ або снайпера терористів, подзвонить українській поліції? І головне, хто після кількох відвідин тих хат окупаційними ДРГ стане для мешканців тих хат владою, українська поліція чи банди загарбників? Що робитимуть ті люди, кликатимуть на допомогу – чи виживатимуть? І що робити ЗСУ, якщо снайпер гатитиме по них із цивільних будинків, або якщо серед будинків почне працювати міномет? Відповідей нема.
Читайте також: "Формула Штайнмаєра", яку так просувають "слуги", дуже схожа на Харківські угоди
Але ж під Станицею Луганською ніяких інцидентів нема – скажете ви. Відповім – це поліція та ОБСЄ не знають про інциденти. Ми не знаємо, хто приходить до тих людей і про що з ними балакає. Знаєте, Чорнобильська АЕС цілком задовільно працювала багато років і робота на ній та життя у Прип’яті були неймовірно престижні. Чи була ЧАЕС безпечною? Відповідь – 26 квітня 1986 року. Якщо за місяць під Станицею або біля Золотого станеться кривава драма, хто за це відповідатиме? Хто буде винний?
Відповідь – винною буде чинна українська влада. Відповідальна влада, якщо їй уже так кортить розводити сили, мусила б організувати евакуацію своїх громадян із наданням їм житла в іншому регіоні України. Або – запропонувати їм від евакуації відмовитися – після пояснення всієї міри загрози й під підпис. Так, як це зробили фіни 1940-го зі своїми громадянами у на-а-багато більшій кількості.
Але наше керівництво цього не робить. Воно всій країні розповідає казочки про координаційні центри та про поліцію, яка "реагуватиме". Оце – справжнє ставлення "Зе-команди" до життя людей і справжня ціна всім її просторікуванням про "припинити війну, аби люди не гинули". Тому що протягом всієї історії людства більшість намагань бігати від війни закінчувалися лише великою кров’ю.
Дмитро КАЛИНЧУК
UAINFO
