Borys Kushniruk
1 ч. ·
Сьогодні вже з самого ранку отримав хвилю дзвінків журналістів з проханням прокоментувати інформацію про затримання Писарука по звинуваченню у зловживаннях при видачі Нацбанком рефінансування "ВіЕйБі банку".
У цій історії є декілька складових.
На поверхні — затримання Писарука, який є головою правління одного з найбільших банків України. До того ж банку, який входить у міжнародну фінансову групу Raiffeisen Bank International. Пісарук останні декілька років працював закордоном у МВФ. І лише минулого року очолив Райффайзен Банк Аваль. Зрозуміло, що ця новина обійшла світові фінансові ЗМІ. І точно не сприятиме активності іноземних інвесторів в України в цілому, і Raiffeisen Bank International окремо. Останній зараз буде змушений шукати заміну Писаруку. Бо той в умовах слідства не зможе повноцінно виконувати обов'язки голови Райффайзен Банк Аваль.
Сьогодні вранці голова Наглядової ради Райффайзен Банку Аваль Мартін Грюль прокоментував подію наступним чином: «Ми переконані, що з пана Писарука будуть зняті всі підозри щодо неправомірних дій і що він завжди дотримувався найвищих професійних та етичних норм, працюючи як у Райффайзен Банку Аваль, так і протягом багатьох років у МВФ та інших міжнародних інституціях».
Очевидно, що затримання Писарука, у неділю увечері, людини, з так поважним статусом, яка нікуди не ховалася, має дуже мало спільного з правом та законністю. Майже зі стовідсотковою впевненістю можу казати, що звинувачення на його адресу не завершаться обвинувальним вироком суду.
Головна мета цього публічного кроку з боку НАБУ — показати свою корисність головному бенефіціару нинішньої влади пану Коломойському. Писарук у 2014-2015 роках був першим заступником Голови Нацбанку Гонтарєвої. Через звинувачення на його адресу хочуть “дістати” її.
Не секрет, що Коломойський вважає Гонтарєву головною винуватицею націоналізації Приватбанку.
Але крім цього є інша, не менш важлива, складова. Вона стосується безпосередньо рефінансування НБУ та "ВіЕйБі банку", мажоритарним власником якого є Бахматюк — власник "Укрлендфармінгу" одного з найбільших українських агрохолдингів.
Хочу наголосити, що не вважаю Бахматюка “білим та пухнастим”. Він, як і Коломойський та значна частина українських бізнесменів, формував свою бізнес-імперію за рахунок кредитів своїх банків (КБ "Фінансова ініціатива", "ВіЕйБі банку"). Нічого доброго в цьому немає, тому вже неодноразово наголошував, що кептивне кредитування (кредитування у банках, які прямо чи опосередковано контролюються позичальником) має бути суворо заборонено. Але це усвідомлення позитивів та негативів зростання українських бізнесменів протягом останньої чверті століття. Зараз необхідно зрозуміти, як з найменшими втратами для економіки та держави вийти з надмірного використання бізнесменами власних банків.
Причому кардинальна відмінність Бахматюка від Коломойського полягає у тому, що перший формував свою бізнес-імперію з метою зростання її офіційної прибутковості та капіталізації. Саме це збільшувало його легальні статки. Фактично всі його активи знаходяться в Україні.
У той же час бізнес-стратегія Коломойського завжди полягала у захоплені вже існуючих компаній (державних чи приватних) та висмоктуванні всіх ресурсів з них і виведення коштів в офшори.
І в цьому випадку ми бачимо, що державні посадовці, політики, значною мірою експертне середовище, не розуміють, чому перших, таких як Бахматюк, можна і потрібно ставати в законні межі, але давати розвиватися. Натомість з такими, як Коломойський, необхідно вести жорстку боротьбу. Бо перші створюють вартості в Україні, а другі — лише грабують та виводять кошти з України.
Пригадую, ще буквально десь у січні-лютому 2017 року довелося коментувати пропозицію Бахматюка. Тоді він не без обурення публічно задавав питання, чому Коломойському після націоналізації Приватбанку пропонують провести реструктуризацію на 10-15 років кредитів, отриманих у своєму банку, а йому — ні.
Я і тоді був впевнений, що Коломойський, який вивів з Приватбанку від 12 до 20 млрд доларів (по історичному курсу), нічого повертати не збирається, тому і підписувати реструктуризацію своїх боргів не буде. Його активи закордоном дістати важко, а ті що є в України оформлені переважно на складну систему офшорних компаній, тому і їх забрати у нього майже нереально. Хоча останні рішення судів в Великобританії та США показують, що попри відверте саботування з боку нинішньої української влади з паном Коломойським будуть змушені розбиратися правоохоронці цих країн.
При цьому тоді ж я наголошував, що Бахматюк, який протягом 2008-2014 років надто активно нарощував свої бізнес-активи в Україні, нікуди ховатися не зможе і не захоче. Всі його активи в Україні. Об'єктивно, він не має можливості у стислі строки мобілізувати декілька сотень мільйонів доларів, щоби розрахуватися по боргам перед державою. Але буде спроможний розрахуватися з рефінансом Нацбанку та з вкладниками контрольованих ним банків, якщо отримає можливість провести реструктуризацію заборгованості. За 8-10 років його бізнес зможе генерувати необхідні прибутки, достатні для поступового погашення заборгованості перед державою та приватними кредиторами.
Зрозуміло, що йдеться не про заборгованість малого бізнес. На підприємствах Бахматюка працюють десятки тисяч осіб, вони формують суттєву частину українського експорту, сплачують мільярди гривень податків. Тому стабільної діяльності цих підприємств потребує не тільки сам Бахматюк, але і держава.
Причому, спроби кримінального переслідування Бахматюка можуть завершиться лише фінансовим знекровленням та зупинкою підприємств, що входять у його бізнес-імперію. Очевидно, що рішення про реструктуризацію заборгованості бізнесів Бахматюка перед державою не наважаться ухвалювати самостійно ані керівництво Нацбанку, ані уряду. Бо кожен з них боятиметься, що згодом до них можуть прийти правоохоронці з НАБУ. Які, як показує досвід, погано розуміються на сучасному бізнесі, натомість вміють влаштовувати “маски-шоу”.
Отже, якщо держава хоче не просто знищення бізнесу того чи іншого великого бізнесмена, що призводитиме до дуже значних економічних втрат, потрібно ухвалювати спільне рішення президента, уряду та Нацбанку в інтересах держави.
Але, як бачимо, логіка наших державних посадовців зовсім інша.
Їх насправді зовсім не цікавить повернення боргів державі. Коломойський, який, по суті, пограбував державу на півтора-два десятки мільярдів доларів, “відкриває двері ногою” у кабінети найвищих державних посадовців та почувається цілком впевнено. Ніхто не порушує кримінальні справи проти нього та колишнього керівництва Приватбанку, ніхто їх не затримує та не проводить допити. Натомість “кошмарять” Писарука та Бахматюка. Причому навіть не тому, що так хочуть повернення рефінансу Нацбанку. Головна мета — якимось чином дістати Гонтарєву.
Зрозуміло, при таких пріоритетах заклики Бахматюка про укладання угоди по реструктуризацію боргів залишаються “гласом волаючого у пустелі”.
_tn__=-R
