Борис Косянчук
Мені 19 років. Я народився, виріс та прожив усе життя в Києві. Тому я знаю що кажу. Мої ровесники-земляки не усвідомлюють себе українцями. Вони живуть в російській інформаційній бульбашці. Вони дивляться Ларіна, Хаванскава, папєрєчнава, усачєва, собалєва, бедканіну. Слухають оксімірона, скріптаніта, фараона, фейса, гнойнава. Вони слідкують за російськими новинами, і при цьому не в курсі українських. Вони гарно знають хто такий Навальний, але навіть ніколи не чули про Левка Лук'яненка чи Мустафу Джемілєва. Вони українською спілкуються лише на уроках в школі та на парах в універі, і то не всі. Все їх світосприйняття, весь їх світогляд повністю російський. Так, можливо опозиційно-російський. Ліберально-російський, але російський. Вони навіть не рускагаварящіе українці, а росіяни, що живуть в Києві. Чи можна їх називати українцями? Як зробити їх українцями? Відповіді в мене немає. І це молодь. Це нове покоління. Це вони обрали Зеленського, бо він мабуть був єдиним кандидатом, про якого вони чули. Звісно що їм какая разніца. Вони взагалі не розуміють хто такий Бандера і чому питання "чий Крим?" важливе. Вони кажуть що вони внєпалітікі, коли починаєш говорити з ними про війну. Проте за протестами Навального в Москві вони слідкують. І не те щоб вони були ватниками чи українофобами. Вони просто малороси. Ментальні росіяни, яким випало народитися в російськомовному Києві. І це я про Київ кажу. На Юха-вастокє молодь мабуть ще й ватна. В нас же вони все ж до рускіх лібєралов тяготіють. Але все-рівно вони належать до внутрішнього російського дискурсу. Вони живуть в цьому дискурсі. Звісно що для них рускіє - адін народ. Звісно, що для них немає різниці. Це дуже сумно, але я пишу те, що прекрасно знаю. Тому не сподівайтесь на нове покоління. Воно (особливо у нас) повністю зросійщене. Sad but true.
