Пане президенте, захистіть українців від "фельдшерів радуцьких" і коронавірусу! Звернення OBOZREVATEL
Майя Лісовська
ПОЛІТИКА
14:11, 24.02.2020 Оновлено: 16:21, 24.02.2020
Поделиться
Влада всіх країн намагається захистити своїх громадян від поширення коронавірусу: обмежує пересування, проводить брифінги, розповідаючи про способи захисту населення, вводить у разі необхідності надзвичайний стан... тоді як українські чиновники поводяться за принципом "з'явиться вірус – тоді й подивимося".
Це не перебільшення: прем'єр-міністр як глава виконавчої влади жартує щодо коронавірусу, перетворюючись на троля. Йому було доручено організувати евакуацію українських громадян із Китаю з подальшою обсервацією, що було успішно провалено. Тільки передоручення завдання МВС призвело до позитивного результату.
"Головний з медреформи" в країні (як назвав його "Зе"), глава профільного комітету ВР Михайло Радуцький, схоже, більше зайнятий можливостями заробити на медицині, ніж безпосередньо охороною здоров'я. Багато ходить чуток про його намір взяти участь у концесії (читай – приватизації) медичних закладів, але одне можна сказати точно: в Інституті травматології вже "сидить" його давній партнер по медичному бізнесу Юрій Поляченко. Ну а що ви хотіли від "фельдшера Радуцького", якщо за вдачею він професійний бізнесмен?
"Своя міністерка" Зоряна Скалецька – менеджерка, уражена вірусом піарності. Її завданням мала стати підготовка країни до очікуваної епідемії, створення в кожній області потужних відділень вірусології, закупівля необхідного обладнання, але замість всього цього пані міністерка засіла на четвертому поверсі військового госпіталю, позмінно контактуючи то з евакуйованими з Китаю українцями, то з представниками міністерства. Кому потрібна така обсервація, якщо Скалецька може стати активною переносницею хвороби? Вона типова кухарка, одна з тих, хто сьогодні керує країною.
Admixer
Тут ніби в повітря йде запитання – чи готові ми до потенційної спалаху епідемії. Влада не змогла підготувати умови для розміщення групи здорових співгромадян, замкнула їх у старому, невідремонтованому госпіталі. А уявіть найгірший варіант? Достатньо сказати, що найефективнішим методом лікування коронавірусу є екстракорпоральна оксигенація, але в Києві тільки чотири прилади для проведення подібної процедури: три в клініці Тодурова, куди вести інфікованих хворих не можна, і один – у Олександрівській лікарні. Тому нехай Скалецька й далі сидить у Нових Санжарах, прем'єр жартує про окопи, а "фельдшер Радуцький" під урочистий марш заходить до Інституту травматології. Ми розуміємо: за будь-якого розкладу захистити нас нікому.
Тому ми, редакція OBOZREVATEL, змушені апелювати до президента країни: Володимире Олександровичу, тепер уже ви відповідальні за те, що привели до влади некомпетентних людей, що займаються багато чим, тільки не охороною здоров'я співгромадян. У нас ще є час ввести превентивні заходи, передбачені законом "Про санітарно-епідеміологічне благополуччя": тут потрібно зробити чимало – від елементарної заборони на експорт масок у період очікуваної епідемії до відновлення Санітарно-епідеміологічної служби, яку в пориві популізму "зніс" постмайданний уряд, повторивши грузинський "подвиг" Саакашвілі.
Уявіть: у нас у країні відсутнє відомство, яке відповідає за епідеміологічну безпеку... Закони є, функції залишилися, епідеміологічна загроза – теж, але тільки немає структури. Її потрібно відновити, підпорядкувавши Держслужбі надзвичайних ситуацій, у складі якої сьогодні працюють фахівці-епідеміологи. Так, це не повинен бути центр збирання подачі з бізнесу, а сучасна ефективна служба із санітарного захисту українців.
Пане президенте, ми, співробітники OBOZREVATEL, живемо в Україні, у нас є сім'ї, діти, батьки. Розуміння беззахисності країни перед новою загрозою змушує нас звертатися до вас із проханням особисто втрутитися в ситуацію: ігнорування очікуваної небезпеки зовсім не означає, що вона розсмокчеться сама собою.
По всій же Україні, як уточнив нещодавно Дубілет, нас цілі 44 мільйони. Ми не хочемо бути "президентами", але всі як один маємо потребу в здоров'ї, мирі та спокої.
АВТОР
Майя Лісовська