Чому стільки епідемій почалося з Азії й Африки – і чому так буде й надалі
#Букви
Редакція
SARS. MERS, COVID-19 - усі ці інфекції почали свій розвиток в Азії. Чому так відбувається — через клімат? Через екологію? Людські звички? І чого чекати далі? Відповідь дає американський вірусолог Суреш Кучипудь (Suresh V Kuchipudi), директор Лабораторії діагностики тварин при Пенсивальнському державному університеті. “Букви” передруковують його статтю для міжнародного сайту “The Сonversation” - з дозволу видання.
Субота, 14 березня 2020, 21:26
Нова коронавірусна інфекція, відома як COVID-19 – страшне нагадування про неминучу глобальну небезпеку, яку являють собою новітні вірусні захворювання. Епідемії ставалися протягом усієї людської історії – але зараз вони частішають, а їхнє охоплення росте. За останні 20 років самі лише коронавіруси спричинили три значні спалахи захворювань. Ще більше турбує те, що перерви між пандеміями стають усе коротшими.
Я вірусолог та директор Лабораторії діагностики тварин в Університеті штату Пенсильванія, США. Моя лабораторія досліджує зоонотичні віруси – тобто ті, які переходять з тварин на людей. Більшість пандемій останнього часу мають, принаймні, одну спільну деталь: вони почали свою смертельну активність в Азії чи Африці. Причини цього можуть вас здивувати.
Вибухове зростання населення та урбанізація
Одна з причин, чому все більше хвороб беруть свій початок в Азії та Африці – безпрецедентні зміни в людській популяції на цих континентах. В азійсько-тихоокеанському регіоні, де вже зараз проживає 60% населення планети, відбувається стрімка урбанізація, За даними Світового банку, у східній Азії з 2000 по 2010 роки до міст переїхали понад 200 мільйонів людей. Якби ці люди утворили окрему країну, за кількістю населення вона була б восьмою у світі.
Міграція таких масштабів означає, що чимало землі, на якій досі були ліси, відводиться під будівництво житла. Дикі тварини неминуче опиняються ближче до міст і містечок, і неминуче перетинаються і з домашніми тваринами, і з людьми. Дикі тварини часто є теплицею для вірусів: приміром, в організмі кажана їх можуть жити сотні. Внаслідок тісного й частого контакту видів різних тварин ці віруси переходять з одного виду на інший, у підсумку добираючись до людей.
В результаті урбанізація стає порочним колом: більша кількість людей призводить до вирубування під будмайданчики ще більшої кількості лісів. Через це вимирає більше великих хижаків – зокрема, тих, що полюють на гризунів (які переносять віруси). Зі зникненням хижаків популяція гризунів зростає вибуховими темпами. І, як свідчать дослідження, проведені в Африці, так само росте й ризик розвитку зоонотичних хвороб.
Ситуація, швидше за все, лише погіршиться. Значна частка населення східної Азії досі живе у селах. Передбачається, що в наступні десятиліття урбанізація триватиме.
Присадибне господарство й ринки тварин
У багатих на види тварин тропіках уже існує чимало патогенів, що підвищує шанси на появу нових їх видів. І система сільського господарства в Африці чи Азії цьому не допомагає.
На обох континентах багато сімей залежать від присадибного тваринництва, власних міні-ферм. Контроль захворювань, якості кормів та умов проживання тварин там досить обмежений. Корови й бики, кури та свині, які можуть переносити віруси, часто перебувають у близькому контакті одне з одним, і з різними дикими тваринами, і з людьми. І не лише на таких фермах: “мокрі ринки”, де диких та свійських тварин убивають одразу перед продажем, поширені по всій Азії та Африці. Там – натовпи тварин і людей, вони усі близько контактують. Це також відіграє ключову роль у тому, як убивчий патоген може виникнути й поширитися між різними видами.
Мокрий ринок
Інший ризик — полювання і вживання в їжу диких тварин, достатньо поширене в Африці на південь від Сахари. Ці заняття не лише ставлять під загрозу існування окремих видів тварин і змінюють екосистеми — вони також тісно наближають людей та диких тварин. Ці полювання — прямий і поширений шлях передачі зоонотичних хвороб. Так само, як і традиційна китайська медицина, яка пропонує народні засоби від артриту, епілепсії та проблем із потенцією. Хоч рідко коли ці методи отримують наукове підтвердження, Азія є величезним ринком для продуктів традиційної китайської медицини. Тигрів, ведмедів, носорогів, панголінів та інші види тварин дістають за допомогою браконьєрства — і частини їхніх тіл стають інгредієнтами в цих сумнівних медикаментах. Що теж провокує значне зростання кількості контактів людей із дикими тваринами. Попит на ці ліки, як очікується, зростатиме — завдяки активній онлайн-рекламі та економічному розвитку Азії.
Питання часу
Віруси — тисячі вірусів — продовжують розвиватися. І наступний значний спалах нового захворювання в азійсько-африканському регіоні — лише питання часу. Усі коронавіруси, які спричинили недавні епідемії, включно з COVID-19, потрапили в людські організми від кажанів через якихось тварин-посередників. Складно передбачити точний ланцюг подій, які можуть спровокувати епідемію, але очевидним є одне: ці ризики можна істотно пом’якшити, лише якщо зменшити вплив людей на екосистеми.
Як показує поточна пандемія, інфекційне захворювання, що починається в одній частині світу, може стати глобальним за лічені тижні. Тож є термінова потреба в охороні тваринного світу від втручання людини, а також у зменшенні контактів людей із дикими тваринами. Також необхідним інструментом для боротьби з цими смертельними й страшними епідеміями є глобальна система сповіщення, яка відстежувала б появу подібних хвороб на ранніх етапах. Поки що вона відсутня.