А причин чергової кризи нації багато.
Головна це надмірна толерантність українців - расія наш друх, львов гаваріт па руск, "так ми хахли с прідурью"(кучмо на зустрічі десь у сибірських єбенях) і гиготіння в партері над тупенькими жартами 95 кварталу (хто там жені годинника подарував?) і тому подібне.
Бажання "політеліти" догодити кому завгодно окрім пересічних українців - хочете гейпаради під час війни - нате, ой, а що про нас скажуть у кремлі, у брюселі, у тельавіві тощо.
Віками велася потужна пропаганда проти українства, мови, історії, власних героїв, яка власне і зараз не припинилася.
А під час кучмівсько-кравчуківської приватизації фінаси, засоби виробництва, ЗМІ, а значить і можливість впливати на електоральні настрої виборця, опинилися у людей для яких Україна це щось чуже і всього лише територія для заробляння грошей.
Помірні націоналісти в 1991 заспокоїлися, мовляв Україна самостійна, росія друх, можна почивати на лаврах.
Націоналісти сучасні застрягли в архаїці.
Так важлива історія, але більше потрібно було б приділяти увагу сучасним засобам комунікації, інтернету, соцмережам.
Це так, нашвидкоруч.