А взагалі то серед наших творів досить багато цікавинок.
Я їх розділяю на ті, де жива вишукана Українська мова, і ті які треба прочитати.
От у вже пригаданої Софійки Андухович вишукана проза, у Юрія Вінничука. Мальву Ланду читати обов'язково, Все інше теж читав, але всеж таки Мальва дійсно шедевр.
Колись випадково натрапив на Генадія Шкляра. Єдине оповідання яке я прочитав, "Пецики", але проза неперевершена.
А от інший Шкляр, який Василь, який написав Залишенця, Марусю, Чорне сонце, інколи звертає на стежинку белетристики, і теж виходить не погано, але от останній роман, "Кров кожана", я кинув читати на самому початку, саме тому що з початку було зрозуміло, що нічого не залишиться.