Майже двадцять років тому, коли з“явилися перші соцмеідя у вигляді MySpace, Twitter, Facebook нарід на планеті зрадів і швиденько повівся на спокусу показати себе, дати себе почути, а також на можливість вільного (як усім тоді здавалося) спілкування в Інтернеті. Ще б пак, адже така можливість – написав речення чи записав відео і тебе може почути і побачити цілий світ.
І справді – соцмедія на початковому етапі дали можливість такого необмеженого і майже неконтрольованого і вільного від цензури (як багатьом здавалося) самовираження мільярдів людей.
Цензура? Яка там цензура! Кількість користувачів соцмереж астґрономічно зросла і потім почався наступний етап – швидка монетизація і нагромадження капіталу через надзвичайно складні і заплутані ігри улюбленців народу (власників Apple, Google, Facebook, Twitter, YouTube та інших) із персональними даними щасливих користувачів, та інші речі, які відомі лише вузькому загалові у найвищих коридорах влади, офісах корпорацій, та апаратах національної безпеки світових лідерів.
Тема ця дуже велика і широка, тому зупинюся на окремому аспекті –
дресируванні населення у сфері інформації і свободи слова.
Кожен фахівець із клінічної психології скаже вам (я посилаюся на професора Джордана Пітерсона), що бажання уваги інших є одним із найбільших детермінантів людської поведінки. Щоб на неї звернули увагу – людина здатна віддати що завгодно. Це не є винятково суто людською характеристикою. Аналогічне твердження справедливе і для тваринного світу.
Отже так. Щасливий користувач соціальної мережі активно самовиражається. Пише, шерає, постить. І все з почуттям радості, що він нарешті може сказати все що думає цілому світові. Кількість його “друзів“ росте, авдиторія збільшується. Краса та й годі! Він із радістю читає і бачить, що відомі люди, за якими він слідкує в соцмережі, висловлюють подбні погляди. Ось вона, свобода слова! Жива і дієва! Ми всі – однодумці! “Разом нас багато, нас не подолати!“ – так колись скандували оптимістичні борці за свободу в далекій країні під назвою “Україна“. І так триває кілька років а то й більше. Кількість мережі вже не мільйони користувачів, а мільярди.
І тут починається наступний етап. Раптом одного дня йому, щасливому, надходить повідомлення, що так, мовляв і так, ваш account functions обмежено. Ви можете лише переглядати стрічку, але не публікувати не можете нічого впродовж тижня, бо ви таким-то постом порушили правила нашої інтернет-громади. Прибeріть свій пост, і функції відновляться впродовж доби. І він, цей голос свободи замислився – чи то прибрати той нещасний пост (але то ж правда, а маю право те сказати!!) негайно, і почати знов писати свої важливі умки та ідея, чи принципово витримати покарання і зачекати два тижні? Зрештою, нічого не зміниться, якщо я витру той пост і повернуся вже завтра, адже так хочеться щоб мене знову почули, вирішує він. Головне, що він матиме змогу знову бути почутим, і побаченим. Але тепер він, звісно буде обережнішим. Нічого такого страшного нема. Треба слідкувати за тим що кажеш...
Аж рапром знов новина: забанили відому кінозірку за те, що була недостатньо політично коректна і чутлива, чим порушила правила поведінки. – Ти диви!, подумав наш щасливчик – Якщо її забанили на тижеднь, то мене – забанять за подібне напевно на місяць. Треба бути обережнішим, і напевно перестати лайкати ту забанену особу.
І знову – все чудово. Наш користуваш постить, його лайкають і лайкають.
Аж раптом – знову повідомлення: Your account has been blocked. Reason: violation of our community policy в тому й тому пості. The account will be restored in 30 days if you comply and delete such ваш пост.
Наш користувач в шоці! - Як так!? Я ж нічого не порушив!Я був ввічливий! Якщо так, то пішли вони всі під три чорти! Я закриваю свій account!!! - Але пройде лише тиждень і наш користувач вже згоратиме від нетерпіння, щоб повенутися до свого Facebook, Twitter, Instagram, etc.
Бо він хоче, щоб його чули і бачили. І він тепер точно буде значно обережнішим щоб не порушити THE RULES OF OUR INTERNET COMMUNITY. І рука впевнено натискує на "delete post".
А тепер спроєктуйте це оповіданнячко на окремі країни чи планету Земля...
P.S.
І це лише верхівка айсбергa того, що зараз насправді відбувається в сфері інформації і не лише...
(Цей пост для людей, здатних критично мислити і порівнювати)
