Ворог пішов з-під Києва лише місяць тому, й, можливо, комусь намріялась безпека. І що вже можна починати грати в політику, а перемога вже в кишені.
Тут, на фронті, відчуття інші. Та і на звичні речі дивишся інакше.
Хочеться виконувати завдання, знаючи, що в Києві, в керівництві – максимальна єдність. І це не тільки мої відчуття, так відчуває кожен, хто зараз захищає країну.
Коли я почув, що починаються якісь політичні ігри, мені вперше за весь час війни стало дійсно страшно. Не від того, що прилетить черговий снаряд. Тут важкі снаряди лягають кожну годину – і вдень, і вночі. А тому, що уся довіра до військового керівництва може бути помножена на нуль через чиюсь тупість та страх.
Давайте захищати країну від зовнішніх ворогів, а довіру до верховного командування – від внутрішніх. І тоді все в нас буде добре, і ми неодмінно переможемо.
Слава Україні!
Єгор Фірсов
