Скандальність ситуації не в тому, що Джо Байден програв перші дебати внаслідок прогресуючої деменції і явної когнітивної неадекватності, хоча й провів понад тиждень у резиденції в Кем-Девіді, де його до цих дебатів готували.
Скандальність ситуації насамперед у тому, що увесь цей час перед дебатами основні американські медія, не кажучи вже про “поважних оглядачів“ від усіх найвпливовіших видань США та функціонерів правлячої патії. всі як один стверджували, що Байден у чудовій фізичній та когнітивній формі і порве Трампа на шматки. Хоча всі чудово бачили і розуміли неспроможність Байдена працювати і керувати країною. Тепер, після дебатів, коли світ побачив реального Байдена без телепромптера і купи лакеїв, що водили його попід руки, то всі вищезгадані прихильники почали писати і волати на телеекранах, що він має дати дорогу іншому кандидатові, бо мовляв шансів нема. Тобто, брехня впродовж усіх чотирьох років (адже вже тоді було очевидним, що дорогий лідер вже в гіршому стані ніж Чернєнко у грудні 1981 року) була нормальним явищем для них, бо жевріла надія на другий термін. А от коли надія зникла, то почалися гарячкові пошуки виходу із ситуації, в яку самі вони загнали себе і країну цією брехнею.
А що Трамп? А Трамп хоче наступних дебатів. Бо вавжає, що проблема не в деменції Байдена, а в політиці тих, чию політику Байден здійснює. І в цьому правда.
