https://zn.ua/ukr/war/putin-ne-mozhe-zaproponuvati-pekinu-dostatno-dlja-bilshoji-dopomohi-kitaju-u-vijni-z-ukrajinoju-bloomberg.htmlПрофесор вважає, що Сі, ймовірно, був би не проти надати Путіну більше підтримки, але він стикається з жорсткими обмеженнями в найближчій перспективі і йому потрібно виграти час. Позиція Сі погіршилася з часу його останньої зустрічі з Путіним у березні 2023 року – головним чином через економічний спад у Китаї та постійну напруженість у відносинах із Заходом.
«Ці два фактори пов'язані між собою. Незважаючи на деяке початкове відокремлення у сфері технологій і торгівлі, китайська економіка залишається набагато глибше переплетеною зі США і Європою, ніж російська економіка до вторгнення Путіна. У 2023 році китайський товарний експорт склав 427 мільярдів доларів до США і близько 550 мільярдів доларів до Європейського Союзу», – нагадує Пей.
Біда багатьох західних аналітиків в тому, що вони - буквально як в анекдотах - нездатні змусити себе розглядати дії, котрі напряму шкодять окономічному зростанню.
В них на таких ситуаціяї тупо в голові вилітає помилка обробки даних, й питання просто закривається. Ну, типу, це ж неможливо.
Теоретично, в них мали б бути на заході оті самі "вумні ікспєрди по всяким бидлотам", про які постійно каже Маджесті. Але думаю що навіть члени нашого форумного клюбу любєтєлєй бубачькі вже згодні з тим, що по таких іскпєрдах там тупо швах. 90% тупі й профнепридатні, 10% куплені відповідними країнами за двадцятку баксів та бутиль шмурдячної підробки під муай тай.
На його думку, стратегія Сі, спрямована на розбудову самодостатності в ключових секторах, може зменшити цю надмірну залежність від західних ринків, але Китаю, щонайменше протягом наступних кількох років, доведеться покладатися на експорт, щоб подолати економічні труднощі.
«Оскільки Китай не може дозволити собі розірвати економічні зв'язки із Заходом, Сі має бути обережним щодо того, скільки і якої допомоги він може надати Путіну. США чітко розуміють вразливість Китаю», – зазначає професор.
Ну тобто так, й без професора очевидно, що кхєтай на таку війну як з 2022 не підписувався, і йому вона взагалі-то не впала, не готувався він до отакого, й кайфував як всі інші в мріях шо воно зараз "одиниця породжує двійку, двійка породжує трійку, а трійка то Кійов за трі дня". Він не того хотів. Кацапи не такого бліцкрігу хотіли. Ойропи не таких торгівельних відносин з друхом блядіміром хотіли.
Це зрозуміло.
Питання в тому, що буде якщо кхєтай з кайфу своїх рожевих мрій вивалиться до реальності раніше, ніж це наприклад зроблять ойропейці.
Ойропейці наприклад хочуть аби воно оце все погане скінчилося а все хороше почалося, щоб русня сама по собі пішла додому, зрозумівши що торгувати прикольніше ніж воювати. Дужо вумно, але лишимо це за кадром.
Що конкретно буде, якщо кхєтай собі скаже "мрії мріями, а маємо те що маємо", й почне танцювати від цього.
Й чи не на такі танці вказує візит вінні пуха до Ойропи.
Бо не знаю як хто, але коли я дивлюся на ойропейців що катаються до кхєтая, я бачу довбограїв, котрі нікого там ні в чому не переконають, й ніяких анклавів свого впливу не залишать.
А коли дивлюся на вінні пуха, то бачу що він саме це й намагається зробити.
Для Ойропи навіть питання так не стоїть наразі, аби якось там розхитати кхєтай.
Для кхєтая розхитати Ойропу - це шлях принаймі отримання важелів для нівелювання того самого економічного тиску, котрий Ойропа хоча б теоретично може створити (сумніваюся, але ок).