50 подій із перших 50 днів президентства Зеленського, які стали поразками для української демократії та державності.
1. В інавгураційній промові, яка для іноземних дипломатів та західної преси є орієнтиром політики нової влади, президент Зеленський ні разу не вжив слово «Росія» і тим більше не назвав Росію агресором. Він також ні разу не вжив слів «Європейський Союз» чи абревіатуру ЄС.
За словами головного дипломата Павла Клімкіна, «після приходу Зеленського у нас немає зовнішньої політики».
Україна стрімко втрачає набуту за останні роки суб’єктніть, інші держави вирішують питання України за її спиною.
2. В перші ж хвилини президентства Зеленський закликав уряд іти у відставку, спровокувавши несподівану урядову кризу. За Конституцією, уряд іде після обрання нової Ради, а не президента. Проте внаслідок заяви Зеленського, прем’єр Гройсман подав у відставку, і лише відмова Верховної Ради задовольнити його заяву врятувала Україну від ситуації, коли на додаток до розпущеного парламенту державою керував би ще й відставлений уряд.
3. Зі зміною президента, у різних містах почалася хвиля реваншизму і проросійської пропаганди. Найбільшою точкою напруги став Харків, де міська влада на чолі з Кернесом намагалася знести волонтерський намет та ініціювала повернення імені Жукова на мапу міста.
4. Порушивши закон «Про очищення влади», Зеленський призначив керівником своєї адміністрації Андрія Богдана, адвоката олігарха Ігоря Коломойського, а в часи Януковича – радника прем’єра Азарова. Незважаючи на протести та петицію з вимогою звільнити Богдана, Зеленський відмовився це зробити, а від судових позовів захистився, просто перейменувавши адміністрацію на офіс президента.
5. Незважаючи на відсутність парламентської чи урядової кризи і близькість чергових парламентських виборів, Зеленський призначив дострокові парламентські вибори на липень замість жовтня, так і не довівши, що має для цього законні підстави.
6. Конституційний Суд, в якому було оскаржено указ Президента про розпуск Ради, ухвалив одне з найскандальніших у своїй історії рішень. Так і не встановивши фактів, які могли б дати підстави Президенту розпустити Раду, КС ухвалив відверто неправове рішення: мовляв, усе має вирішити народ. Хоча, якщо питання, що знаходяться в компетенції Конституційного Суду, має вирішувати народ, нащо народові взагалі утримувати такий Конституційний Суд?
7. Зеленський скасував низку указів індивідуальної дії, підписаних президентом Порошенком. Не маючи правових підстав звільнити людей з посад, він просто почав скасовувати укази про їхні призначення. Чому це незаконно – читайте тут.
У зв’язку з такими діями президента мережею почав гуляти чорний жарт: коли хтось помре, йому не випишуть свідоцтво про смерть, а просто скасують свідоцтво про народження.
8. Парламентська Асамблея Ради Європи повернула російській делегації всі права в Асамблеї, хоча жодної з передумов для повернення, передбачених резолюціями ПАРЄ, Москва не виконала. Зокрема, не припинила агресію проти України і не звільнила українських в’язнів та полонених. На відміну від попереднього президента, Зеленський ніяк не підтримав зусилля української делегації з протидії російському плану, навіть не зустрівся з нею.
9. Упродовж передбачених Конституцією 15 днів Зеленський не підписав закон про тимчасові слідчі комісії і не повернув його до парламенту зі своїм вето. Цей закон регламентує діяльність слідчих комісій Ради і процедуру імпічменту президента. Голова ВР Андрій Парубій звернувся до Зеленського з вимогою підписати закон, оскільки Конституція не дає права президенту після закінчення 15-денного терміну накладати вето. Президент ніяк не відреагував на цей заклик, закон залишається в підвішеному стані.
10. Така сама доля спіткає закон про державну підтримку національної скаутської організації «Пласт» – 15 днів минуло, нема ні підпису, ні вето.
11. Президент Зеленський подав недостовірні дані в деклараціях за 2017 і 2018 рік, «забувши» про кредит з офшору на суму 1,7 млн. фунтів стерлінгів (близько 60 млн.гривень).
12. Одночасно з вступом на посаду Зеленського до України повернувся заступник голови адміністрації Януковича Андрій Портнов, один із авторів диктаторських законів 16 січня й ініціаторів силового розгону Майдану. Ректор Київського Національного університету імені Шевченка Леонід Губерський призначив Портнова на професорську посаду викладача. І лише масовий протест студентів та громадських активістів, які окупували Червоний корпус університету, змусив ректора скасувати свій наказ.
13. Центральна виборча комісія зареєструвала кандидатами в народні депутати України голову адміністрації Януковича Андрія Клюєва та пропагандиста русского міра Анатолія Шарія, незважаючи на те, що вони не проживали останні 5 років в Україні, як того вимагає закон. Лише масове обурення і стихійний мітинг протесту на Майдані Незалежності змусили державні органи звернутися до ЦВК, а саму комісію – скасувати рішення.
14. Баришівський районний суд Київської області ухвалив рішення про зупинення ліцензії на пасажирські перевезення українського лоукостера SkyAp, який набуває популярності і є конкурентом авіакомпанії МАУ, що належить олігарху Ігорю Коломойському. Рішення ухвалено під приводом звернення людини, яка не лише не літала на SkyAp, але й заявила, що взагалі не зверталася до суду з таким проханням. Журналісти виявили причетність до справи близького до Коломойського народного депутата Олександра Дубініна. Авіакомпанія, уряд і Мінінфраструктури запевнили, що оскаржать рішення в апеляції. Проте сам прецедент – вражаючий.
15. Соратник Януковича Андрій Портнов, що повернувся в Україну, ініціював у ДБР кримінальні провадження проти п’ятого президента України Петра Порошенка, подаючи його наказ про перехід кораблів ВМС через Керченську протоку як «державну зраду». По суті, ДБР і український суд мали б стати інструментом реалізації путінської політики і покарання президента України за опір російській агресії. На щастя, за кілька днів міжнародний трибунал ООН дав зрозуміти, що саме Росія є порушником міжнародного права і наказав Росії звільнити українських моряків і кораблі.
