А росіяни претендують на всі території, де розмовляють російською, і називають всіх російськомовних "соотєчєствєннікамі". Ви можете скільки завгодно проти цього протестувати, але всі ваші заперечення не змінять позиції Росії та російського народу — для них кожен, хто розмовляє російською, буде росіянином, а тих, хто відмовиться себе визнавати росіянами, вони вважатимуть зрадниками і все одно наполягатимуть на своєму праві захищати їх, а захистивши — перевиховати.
А ви що, поділяєте таку точку зору???
Це, перепрошую, те ж саме, що визнати психічнохворого справжнім Наполеоном.
А хіба для росіян має значення, поділяю я цю точку зору чи ні? Хіба має для них значення, що багато російськомовних в Україні вважають себе українцями. Їм, росіянам, на це начхати, для них російськомовні завжди будуть об,єктом "захисту" і інструментом здійснення імперської політики. На жаль, нам немає що протиставити цьому... Точніше, є, але всі наші аргументи розбиватимуться об чисельну перевагу росіян.
Повірте, я знаю, що кажу, бо багато думав над цим питанням. Свого часу щиро вважав, що може існувати двомовна українська нація, але потім зрозумів, що україно-російська мовна рівновага неможлива. Навіть сучасна фактична двомовність призводить до поступового зросійщення україномовних, а більшість російськомовних не мають ніякого стимулу до оволодіння українською, вони лише розуміють її. Юридична ж двомовність лише призведе до прискорення цього процесу.
Та навіть усвідомивши це, я ще якийсь час переконував себе, що й після остаточної русифікації українці можуть зберегтись, як окрема нація. Але згодом зрозумів, що це нереально. За таких умов ідентичність, окремішність зберігатиме лише невелика частина українського суспільства. І нехай ця частина буде найінтелектуальнішою, найкультурнішою, найосвіченішою, вона не зможе нічого протиставити масованому тиску величезної Росії, яка поступово інтегрує основну масу українців у свій "русскій мір". Зараз близько 20 відсотків українців вважають себе частиною російського народу, і тепер, на відміну від 90-х, це вже не пострадянська, посколоніальна інерція, це вже свідомий вибір. І цей вибір (я не кажу "завжди", а кажу "в абсолютній більшості випадків") робиться через російську мову. Російськомовному українцю набагато легше піддатися агресивній російській пропаганді "ну, ми же одін народ", ніж його україномовному співвітчизнику.
А щодо Наполеона... Даруйте, коли півтораста мільйонів людей хором називають психічнохворого Наполеоном, то з цим не можна не рахуватися. І байдуже, правда це чи ні.
