Oksana Zabuzhko (Оксана Забужко)
2 hrs · Edited ·
Ну от, а кажуть - нема українського кіно! ))
Та от же воно, живісіньке, розкошуйте, кінознавці, - розбирайте, як досконало стилістика Копполи (чистий "Хрещений батько"!) схрещується з архетипами "Народного Малахія" Курбаса-Куліша, де в фіналі з'являється обідраний народ (Агапія Савчиха) і шукає "дороги на Єрусалим" (у версії Т.Абуладзе в "Покаянні" 1980-х - "дороги до Храму": нагадую, через посередництво Ахметелі "вичищений" з України Курбас зміг перелити "свою кров" - у Грузію, тамтешньому театру й кіно, але після Юрія Шевельова про це ніхто з українців так і не написав до ладу...)
І ні разу це не "дві України" - це все та сама, що й тоді, у 1920ті, мучена-дурена-стріляна, до якої присмоктались ті, що й тоді, - за точною формулкою Хвильового, "МОСКОВСЬКІ ЗАДРИПАНКИ" (с).
Тільки важлива відмінність: у Курбаса-Абуладзе "народ" - це заблукала в пошуках "свого Єрусалиму" стара жінка (Україна чи Грузія - не суть...). А в нас сьогодні - це "Христовий воїн": поранений, але живий.
Аплодую стоячи.
(там ще багато укритих смислів можна "порозгортати", ледь не покадрово пройтися, але то вже не моя робота, - на те в нас є кінофакультет)))