Росія є загрозою системі глобальної безпеки.
Тут така справа. Ніхто не хоче відчувати біль. Але іноді лікар робить боляче. Лікар ворог, що робить неприємне, чи друг, що в довготривалій перспективі позбавляє ще більших незручностей, ніж короткий біль?
Подібні аналогії можна провести майже скрізь. Система колективної безпеки була вигадана тому, що, в довготривалій перспективі вона забезпечує більший комфорт існування учасників цієї колективної безпеки. В кожній країні є безіч різних угрупувань, сформованих за різними інтересами. Частині цих угрупувань в короткотривалій перспективі витрати на колективну безпеку можуть здаватися злом, а швидкі прибутки за рахунок підриву цієї колективної безпеки прямим виграшем. Виробники зброї тихенько потирають руки від задоволення, коли розгорається новий збройний конфлікт. Олігархічні клани цілком лояльні до диктаторів на нефтеносних територіх, якщо можуть там пастися. В такому світі ми живемо.
Пріоритет прав людини, верховенство закону, демократія і прогрес, це ідеальні категорії, якими оперують політики. Одні суспілсьва наблизилися до них ближче, інші знаходяться подалі. Вони ніколи не стають абсолютом. Тому ми є свідками порушення цих і інших декларованих цінностей. Але є певні межі пристойності, які насправді є границею, коли суспільсто усвідомлює, що його інтереси входять в конфлікт із інтересами груп, які є тільки частиною суспільства. В таких випадках в демократичних країнах має спрацювати запобіжний механізм. Тобто, шукачів прибутків за рахунок підриву наріжних принципів безпеки суспільства переконливо переконають, що вони не праві. У держави є можливості зупинити Exxon, якщо буде потреба.
Якщо розвивати цю думку далі, то виходить, що Україну здаватимуть до тих пір, поки не відчують, що Росія насправді створює реальну загрозу для заходу в цілому. Якби Росія змогла б зупинитися перед умовним кордоном, то їй би тільки оголосили догану, можливо навіть із занесенням до облікової картки, і цим би справа і обмежилася. Але здається, що путінська Росія просунулася трохи далі, ніж слід, і зараз на Заході йде боротьба між різними угрупуваннями. Якщо перереможуть "стратеги", то Росію потихеньку щемитимуть. Якщо вони програють, то, можливо, Росії ще дадуть можливіть порипатися. В останньому варіанті не виключено, що рипання все одно призведе до перемоги "стратегів" , тільки трохи пізніше, але з більш переконливою перевагою.
