Британський журналіст Патрік Джексон розповідає сьогодні, 2 червня, в публікації «
Антрацит: перевантажна база сепаратистів» у «BBC News»:
«Захоплений сепаратистами Антрацит на сході України перетворюється на перевантажний пункт для бойовиків та зброї із сусідньої Росії», – розповіла «ВВС News» налякана місцева жителька. Неначе бездимне антрацитне вугілля, на честь якого його назвали, це місто тліє військовим ажіотажем.
«Його вулицями ходять озброєні козаки з сусідньої російської Ростовської області та бойовики з Північного Кавказу», – розповіла телефоном Оксана (ім'я змінено). За словами жінки, дорогами їздять броньовані військові машини – групами по чотири, п’ять чи шість.
Друг, який живе ближче до центру міста, розповідає жінка, кілька днів тому о 4-й ранку бачив у небі вертольоти. Після того, як вони полетіли геть, виявилося, що на площі лежить повно військового обладнання, серед якого, за словами очевидця, важка автоматична зброя та зенітна гармата. Куди потім відправилася ця техніка, невідомо.
Для козаків організовують казарму. Однак ще більше жінку лякає те, що в місті обладнують військовий госпіталь. Вона розповідає, що з аптек розкуповують медичні набори для лікування бойових поранень.
«Місцевих чоловіків, які працюють на шахтах, переманюють до війська сепаратистів, спокушаючи обіцянками доброї платні та ситої їжі», – каже Оксана.
Лезгинка
Про те, що сьогодні відбувається в цьому місті, де живе 78 000 людей, я знаю лише зі слів Оксани. Однак її розповідь збігається з останніми повідомленнями блогерів.
На відео, яке з'явилося на YouTube 5 травня, видно, як у Антрациті вітають загін козаків. У супроводі української міліцейської машини дорогою проїжджають вантажівки з людьми, з кузовів розвіваються російські триколори, а бойовики в масках показують пальцями символ V – знак перемоги.
Ймовірний автор відео, який вітає прибуття козаків для боротьби з «убивцями», що «захопили владу» в Києві, пише, що чув, як у попередню ніч (4 травня) крізь місто проїхав конвой бронетехніки з північнокавказцями, а з вікна одного автомобіля грала лезгинка. «Думку про те, що росіяни приїжджають, аби допомогти сепаратистам боротися з українськими «фашистами», місцевим людям прищепили через невпинну місцеву та російську пропаганду», – каже Оксана. У багатонаціональному місті – на шахти якого приїжджали чоловіки з усього СРСР, від вірменів до корейців – українською раніше говорили так само вільно, як і російською, розповідає вона, а сьогодні люди бояться нею розмовляти.
«Какой чеченцы?»
«Поки що бої, які відбирають і калічать життя людей в сусідній Донецькій області, оминали Антрацит», – каже Оксана. Однак вона чула про двох чоловіків, яких застрелили під час інциденту на сепаратистському блокпості в цьому районі.
Як це не дивно, можливо, але поки що в місті немає проблем з постачанням продуктів чи готівки до банків. Однак сама присутність озброєних чоловіків на вулицях нервує місцевих, хоча буденне життя триває, як і раніше.
«Чеченці не носять масок, на їхніх обличчях великі бороди», – каже Оксана. Одна з її сусідок з цікавості запитала бойовиків – «ми тут усі сповнені цікавістю», – каже Оксана – звідки вони приїхали і чи справді вони чеченці.
Вони відповіли ламаною російською з сильним акцентом: «Какой чеченцы? Мы – Русская Федерация».
«Торговців з місцевого ринку змушують жертвувати на потреби сепаратистів їжу та одяг», – каже вона.
«
Майже все населення міста справді схильне вірити, що нам може допомогти лише Росія», 
– розповідає Оксана, наголошуючи, що референдум про самоуправління 11 травня зібрав високу явку.
Однак після місяців невтомної пропаганди люди «залякані» і «оброблені», – каже жінка.
«Якщо ти віриш в Україну і хочеш залишитися її частиною, то про це страшно сказати навіть найближчому другові», – додає вона».
