Напевне тобі одному.
Харизма це така штука що заробляється роками, а злетіти може за 3 дні, як 'з білих яблунь дим'
Нмд, невірно. Харизма - це природжена риса, або є, або нема, як основа. А от на цю основу вже можна робити будь-яку надстройку.
Ну от хуйло має харизму, як мінімум в очах 80% кацапів. Вони часто кажуть, що він у них харизматичний лідер.
А тепер поглянь на старі знамениті фотки де це чмурло носило валізи за господарем (Собчаком).
Ти бачиш там вроджену харизму?
Не треба плутати саме харизму з популярністю талантливого гебешного щура, котрий дуже чотко формулює, підсилює та озвучує неусвідомлені внутрішні прагнення самого кацапського бидла. Через те вони й люблять його, як частину себе.
Перепрошую, але в цьому до великої міри й полягає харизма політика. Люди бачать в ньому "свого" і тому беззастережно довіряють.
Путін - це типовий північний кацап (як і Єльцин). Янукович - типовий південний кацап.
Так само Ющенко - це типовий українець, як і Юля - типова українська жінка, що б там про неї не казали.
З цієї точки зору Порошенко не є, НМД, надто типовим українцем, тому його популярність більш осмислена виборцем, ніж у вищезгаданих діячів.
Я, звісно, можу помилятись, але мені здається, що харизма політика - це щось подібне до природженого таланту художника, який можна розвити, додати технічних навичок, але основа дається людині од народження. Перший, хто спадає на думку - Фідель. Існує інший шлях - шлях не художника, а "рисовальщика" (перепрошую, не можу перекласти це слово українською), успіх на якому залежить здебільшого від працьовитості, старанності в навчанні і таки так, в певній мірі од здібностей.
Путін, на мою думку, то і є рисовальщик, розумна, хоч і підла, скотина з непоганим досвідом маніпуляції людьми, котра вправно малює те, що хочуть бачити глядачі його продукції.
З думкою щодо осмисленої популярності Порошенка погоджуюсь, і саме це дає надію на успіх. Як відомо, найміцнішими є шлюби за розрахунком, ото й обрання Петі здається чисмось подібним. Можливість краху цих симпатій лишається, але вона значно менша, ніж у випадку, наприклад, Ющенка, де, крім емоцій і відсутності альтернативи, мало що впливало на вибір.