А я не знаю як у Вас, а у нас в кінці 90-х була просто ж..а. Світло включали на кілька годин в день, з цього виходило що й холодна вода була кілька годин в день. Хлібзавод не міг хліб пекти, "нічого" подумали люди - або самі вчились пекти або були комерсанти,які їздили до Києва і перепродавали хліб у нас. Газ був привозний, вірніше і його не було, хто спритніший встановлював балони газові у квартири або готували на електро у ті часи, коли було світло. Зарплату не давали по кілька місяців. В дитячий садочок дітки ходили зі своїм хлібом, варенням (бо з цукром теж напряг був), овочі теж батьки здавали. Опалення теж було ледве-ледве. Вихователі гріли воду, набирали пляшки і клали діткам у кроватки, щоб хоч якось підігріти постіль, щоб діти не змерзли. Ви такє пам"ятаєте? Ні? Тоді - це Сумщина, кінець дев"яностих

Вибачайте, за такі мої спогади...
Ми тоді вижили, і зараз виживемо. А передчасно не треба соплі жувати, ми сильні, ми переможемо! Це головне!