Гептархія (дослівно — семицарство, від грец. ἑπτά — сім і ἀρχή — влада, царство, англ. Heptarchy) — період у давній історії Англії, що почався близько 500 року з утворення кількох англосаксонських держав на півдні Британських островів і закінчився у 850 році данським завоюванням. Термін «гептархія» вперше вжив англійський історик XII століття Генріх Хантінгдонський.
У результаті нашестя англів, саксів та ютів на територію нинішньої Англії на початку VI століття сформувалося сім порівняно великих держав — Вессекс, Сассекс, Ессекс (західне, південне та східне королівства саксів), Східна Англія (королівство), Мерсія, Нортумбрія (королівства англів) і Кент (королівство ютів).
Ці королівства запекло воювали між собою. В ході цієї боротьби найсильніші держави встановлювали свою гегемонію. У другій половині VII століття висунулуся Нортумбрія, у VIII Мерсія. У 829 році майже всі англосаксонські області об’єднав король Вессексу Екберт. Відтоді держава стала зватися Англією. Подальше об’єднання країни перервало нашестя данців які в другій половині ІХ століття підкорили майже всю Англію. Боротьбу з ними очолив Вессекс, і в Х столітті цілісна держава Англія була відновлена.
http://en.wikipedia.org/wiki/Heptarchy
