Рассказ свидетеля

[Kolbasa]

Завтра еду к родственникам в гости. Херсонская область. Заеду по делам в одно маленькое село. Те места видели многое. Белых, красных, таврических атаманов, голодомор, войну, опять голод...
История такая.
Живет там по соседству одна бабулька. Говорят ей больше 90 лет. Общался с ней пару раз в прошлом году (сам напросился). Человек очень не обычный, как по мне, почти уникальный. Никуда из села никогда не ездила. Образование 0. Всю жизнь поля, колхоз.
Но!!! Не смотря на годы голова работает супер, отличная память о прошлом, помнит много интересных событий, как что было устроено у них в разные времена и режимы, к примеру сколько яиц и мяса комуняки сдавать требовали, где кого выселили, где кто от голода умер, кого убили замучили, как у людей жизнь складывалась.... а главное... у бабки вот какое то видение и прошлого и настоящего.. ну не обывательское.. видение как бы очень интеллектуальное. Политическое. Не знаю как назвать это. Это что то природное.

Мне кажется это очень ценный живой свидетель прошлого. Хочу записать на видео разговор с ней. Формат разговора как бы интервью. Собсно так я с ней и общался, она охотно что то рассказывает и отвечает.

Идея вот в чем. Кто хочет поучаствовать? Кому интересно что то спросить? Пишите вопросы. Я составляю их список. Будет интервью и от супа.

п.с. говорят очень сдала за последнее время...

[Маленька жабка]

Пусть расскажет о самых ярких воспоминаниях детства, про маму свою. Почему не получила никакого образования? Молится ли она? Как менялось её село на протяжении её жизни? Как выживали во время голодомора? Бытовуха всякая: какая была медицинская помощь, знали ли, что такое вши, как жили во время немецкой оккупации, что любит сейчас делать, кушать... Пьёт ли таблетки?Помнит ли своих деда, бабушку? 
У меня тоже есть такая подруга. Ей 90. Любит мне рассказывать про жизнь...Голодомор помнит хорошо. Помнит, как трупы по селу собирали и на возу вывозили.Она ещё и остарбайтером была. Ей вера в Бога помогала.

[Palermo]

Сколько ей лет было во время Голодомора? Очень маленькая была.. Меня все время терзает один вопрос, не задал его своим бабушке с дедушкой..да и малы они были в те времена страшные. Дедушке 14 бабушке и того меньше. Так этот вопрос такой: почему молча умирали и не восставали? Да, было что-то, но не то...Молча же, как на убой шли...

[термаміл]

Моїй бабусі в цьому році виповнилося б 94 роки. Вона була чудова людина і співрозмовник. Я з особливим задоволенням слухала її спогади про дитинство і про те що було до неї. Тобто що розповідали  особисто їй її бабусі і дцдусі. Чи справді вони вірили в комуністичні ідеали. Чи пам*ятає якісь пісні своїх бабусь, примовки. Які найважливішші речі змінили на її думку побут.

[наяа]

Сколько ей лет было во время Голодомора? Очень маленькая была.. Меня все время терзает один вопрос, не задал его своим бабушке с дедушкой..да и малы они были в те времена страшные. Дедушке 14 бабушке и того меньше. Так этот вопрос такой: почему молча умирали и не восставали? Да, было что-то, но не то...Молча же, как на убой шли...

і у мене ця думка закрадалась...тоді вагонами зерно відібране у селян вивозили, вогони охоронялись озброєними немісцевими солдатами...вони відстрілювали голодних людей, які до них лізли...але ж можна було якось тишком типу вилами в спину...відібрати зброю, пару мішків зерна для початку...потім організуватись і далі діяти... в Західній Україні хоч зі зброєю в руках гинули... а решта тихо йшла на убой...якось соромно...Може не бачили в росіянах ворогів, бо вони солодко співали про братні народи...

[Sojuznuk]

Так этот вопрос такой: почему молча умирали и не восставали? Да, было что-то, но не то...Молча же, как на убой шли...

 Як могли беззбройні повстати проти тоталітарної, добре озброєної країни? Відбирали і до того, але виживали, сподівались, що виживуть і цей раз. Вижили, але не всі...

[Sojuznuk]

Моїй бабусі в цьому році виповнилося б 94 роки. Вона була чудова людина і співрозмовник. Я з особливим задоволенням слухала її спогади про дитинство і про те що було до неї. Тобто що розповідали  особисто їй її бабусі і дцдусі. Чи справді вони вірили в комуністичні ідеали.

 От що цікавого, одна моя сторона (бабуся і дідусь) із Хмельниччини не вірили ні в які ідеали, але вони жили і виростала в своїй сім"ї. Саме від бабусі я взнав багато і про розкуркулення і про репресії і про інші "добрі" справи рад. влади. А ось інша бабуся, із Сумщини, дещо вірила, бо вона у 5 років стала повною сиротою і виховувалась без батьків, в дит. будинку. Що їй у голову вкладали, тому і вірила. Але все рівно дуже любила Україну і теж згадувала певні негаразди рад. влади, як то голод. неодноразовий голод....

[повстанець]

моя бабуся 28 року. при чудовій пам'яті. інколи, коли ведемо задушевні розмови - коси дибом стають... особливо про голод... особливо про те, як мого прадіда "розкуркулювали"... про окупацію говорить приблизно так - і часто серед німецьких солдатів були людяні... про "наших" "красноармєйцев" воліє не говорити... також все життя прожила в одному селі (Житомирщина), та сама тяжка трудова доля в "колгоспі"... 

слухаючи її, я тепер розумію звідки в мене ненависть до всього совєцкого і москальського...

[Kozak Taras]

Моїй мамі вже за 90, пам'ятає все, і голодомор і війну... комуністів, м'яко кажучи,  не любить... Була чотири роки на примусових роботах в Німеччині, каже що наші, коли звільняли їх, були гірше німців... Додому добиралася майже весь час пішки...

[Palermo]

Так этот вопрос такой: почему молча умирали и не восставали? Да, было что-то, но не то...Молча же, как на убой шли...

 Як могли беззбройні повстати проти тоталітарної, добре озброєної країни? Відбирали і до того, але виживали, сподівались, що виживуть і цей раз. Вижили, але не всі...

не проти країни, а проти місцевих комуняк, або охоронц(ів) складу зерна. Як повстати? З вилами, сокирою. Кінець від кулі кращий ніж від голоду. Моя такая відповідь, але я хочу розуміти, чому мовчки помирали. І наша родина також, інші. Так, до певного етапу в них могла бути надія що все скінчиться. Але ж наставав момент, коли мали розуміти - це кінець.

[наяа]

Так этот вопрос такой: почему молча умирали и не восставали? Да, было что-то, но не то...Молча же, как на убой шли...

 Як могли беззбройні повстати проти тоталітарної, добре озброєної країни? Відбирали і до того, але виживали, сподівались, що виживуть і цей раз. Вижили, але не всі...

не проти країни, а проти місцевих комуняк, або охоронц(ів) складу зерна. Як повстати? З вилами, сокирою. Кінець від кулі кращий ніж від голоду. Моя такая відповідь, але я хочу розуміти, чому мовчки помирали. І наша родина також, інші. Так, до певного етапу в них могла бути надія що все скінчиться. Але ж наставав момент, коли мали розуміти - це кінець.

єдине пояснення, що вірили радянській пропаганді про "братні народи"...це зараз ці москальські щурі, як на долоні...а раніше посміхались в обличчя і вставляли ніж у спину...така підступна мерзота... це їхня суть, треба мати на увазі... недаремно вони стільки народів сотні років в поневоленні тримали...

[dorosh]

і часто серед німецьких солдатів були людяні...

отец, который в годы войны был совсем маленьким, рассказывал, что когда в город зашли немцы (это маленький городок на Сумщине), то его подкармливали конфетами и катали на мотоцикле. А один все говорил, что у него дома такой же мальчишка.

[щек]

1. Були і повстання, і різноманітний спротив (поки були сили рухатися)
2. Найактивніших репресували/вислали у 1929-32 роках
3. Частина потікала світ за очі, в т.ч. на Донбас.

[Sojuznuk]

Так этот вопрос такой: почему молча умирали и не восставали? Да, было что-то, но не то...Молча же, как на убой шли...

 Як могли беззбройні повстати проти тоталітарної, добре озброєної країни? Відбирали і до того, але виживали, сподівались, що виживуть і цей раз. Вижили, але не всі...

не проти країни, а проти місцевих комуняк, або охоронц(ів) складу зерна. Як повстати? З вилами, сокирою. Кінець від кулі кращий ніж від голоду. Моя такая відповідь, але я хочу розуміти, чому мовчки помирали. І наша родина також, інші. Так, до певного етапу в них могла бути надія що все скінчиться. Але ж наставав момент, коли мали розуміти - це кінець.

 Коли такий момент наставав, то вони вже не могли встати із ліжка. Надія помирає останньою. Як вони могли встати проти жорстокого і сильного ворога? Вони знали, що за цим йшло - гибель всієї родини, розумієте? Чоловік відважився, йшов вбити, а пізніше знищили всю його родину....А так була надія і дехто таки вижив...
 
 "Яка біда мене, яка чума косила, а сила - сила знову розцвіла...."

[Sojuznuk]

і часто серед німецьких солдатів були людяні...

отец, который в годы войны был совсем маленьким, рассказывал, что когда в город зашли немцы (это маленький городок на Сумщине), то его подкармливали конфетами и катали на мотоцикле. А один все говорил, что у него дома такой же мальчишка.

 Мою 3-х літню маму в Хмельниччині відступаючі німці таким самим чином годували солдатськими макаронами. Бабуся не хотіла давати посуду під макарони, але солдат зрозумів її турботу і заспокоїв.

[Sojuznuk]

 Не було центральної влади. А індивідуальний спротив не міг принести позитиву. Та і якби піднялось більше - протистояти такій потужній тодішній силі ефективно було б не можливо.  Українці довгий час були без власної держави, тому не вірили, що можна щось відстоювати своє і буде від цього позитив.

[elko]

Пусть расскажет о самых ярких воспоминаниях детства, про маму свою. Почему не получила никакого образования? Молится ли она? Как менялось её село на протяжении её жизни? Как выживали во время голодомора? Бытовуха всякая: какая была медицинская помощь, знали ли, что такое вши, как жили во время немецкой оккупации, что любит сейчас делать, кушать... Пьёт ли таблетки?Помнит ли своих деда, бабушку? 
У меня тоже есть такая подруга. Ей 90. Любит мне рассказывать про жизнь...Голодомор помнит хорошо. Помнит, как трупы по селу собирали и на возу вывозили.Она ещё и остарбайтером была. Ей вера в Бога помогала.

Вы серьезно об образовании?

[Palermo]

Коли такий момент наставав, то вони вже не могли встати із ліжка. Надія помирає останньою. Як вони могли встати проти жорстокого і сильного ворога? Вони знали, що за цим йшло - гибель всієї родини, розумієте? Чоловік відважився, йшов вбити, а пізніше знищили всю його родину....А так була надія і дехто таки вижив...
 
 "Яка біда мене, яка чума косила, а сила - сила знову розцвіла...."

можливо що так...в мене по лінії бабусі так майже вся сім'я померла..батько, мама, троє чи четверо діточок, залишилася лише бабуся (була маленька, але настирлива, ходила до кумів, просила у них трошки поїсти). Одного разу прийшла додому від них, а в хаті всі померли. Та її старший брат вижив, той пішов на залізничну станцію, сів на поїзд і поїхав куди очі бачили. Тож можливо, що повстань вся родина, всіх би й вирізали, можливо...

[Sojuznuk]

Коли такий момент наставав, то вони вже не могли встати із ліжка. Надія помирає останньою. Як вони могли встати проти жорстокого і сильного ворога? Вони знали, що за цим йшло - гибель всієї родини, розумієте? Чоловік відважився, йшов вбити, а пізніше знищили всю його родину....А так була надія і дехто таки вижив...
 
 "Яка біда мене, яка чума косила, а сила - сила знову розцвіла...."

можливо що так...в мене по лінії бабусі так майже вся сім'я померла..батько, мама, троє чи четверо діточок, залишилася лише бабуся (була маленька, але настирлива, ходила до кумів, просила у них трошки поїсти). Одного разу прийшла додому від них, а в хаті всі померли. Та її старший брат вижив, той пішов на залізничну станцію, сів на поїзд і поїхав куди очі бачили. Тож можливо, що повстань вся родина, всіх би й вирізали, можливо...

 Без сумніву, вбивали навіть без будь яких причин, чи відправляли в Сибір на каторгу (читай те ж саме). Для них життя людини вже нічого не коштувало. А так, дехто таки вижив. Найбільше постраждала Полтавська. Одна знайома розповідала, її батьків (вони тоді жили понад Південним Бугом на кордоні із Польщею), то до них голодомору не застосовували. Пізніше відправили в Полтавщину на розселення, завезли в якесь село - а там жодного із живих...., а пізніше ще репресії (розстріли і Сибір), війна....дісталось нашому народу...

[Sojuznuk]

 У мене родичка (Хмельниччина), дружина рідного брата мого діда, розповідала:"Їх батько був віруючою людиною, баптистом. Комуністи наказали зняти металеве покриття даху із сусідської хати. Батько відмовився. За це його відправили в Сибір на 10 років, на Колиму, а їх, дітей, викидали через вікно їхньої хати на вулицю." Забув, вона розповідала де вони пізніше жили....Їх батько повернувся, але помер через 2 роки. В наше село ще люди після сибірської каторги дещо повернулись (далеко не всі), а ось із деяких інших - жодного. Бабця моя навіть деякі цифри називала. Але я не напрягав тоді пам"ять, чомусь здавалось, що бабуся завжди буде поряд....

[Sturmer14]

Колбаса - кацапский шибзік
Іди в сраку і туди ж бери свої "інтерв'ю"

[Шавлія]

Сколько ей лет было во время Голодомора? Очень маленькая была.. Меня все время терзает один вопрос, не задал его своим бабушке с дедушкой..да и малы они были в те времена страшные. Дедушке 14 бабушке и того меньше. Так этот вопрос такой: почему молча умирали и не восставали? Да, было что-то, но не то...Молча же, как на убой шли...

Чому ж мовчки?
Спочатку були селянські повстання, в 20-х роках. Найбільш активних винищили, повбивали.
Потім поступово тих, хто хоч щось говорив проти влади, відправляли на Сибір або розстрілювали.
При тому допомагали місцеві п`яниці, ледарі, злодюги. Як казала моя покійна бабуся (з розкуркулених): "Кто был нечем, тот стал всем", прямо по "Інтернаціоналу".
А вже потім села оточували загони НКВДистів з кулеметами, і не випускали нікого.
Були випадки, коли люди йшли на кулемети, їх розстрілювали.
Багато хто вже і не міг підняти ту сокиру...

[server error]

За голодомор дід розказував  а потім мама
З дідом лишень одна розмова була  сиділи на лавочці біля дому йому тоді під 90 було ,  розказував  страшне  - не хочу навіть вам розказувати  , а він так спокійно -  пальцем ще показував  ...

А мама  казала що то комітети бідноти,   місцеві ...   дідо  поїхав  міняти щось на харчі  не було його  , всю їжу дітям давали ,  тата дідового не догледіли , спух - помер. Мама казала що топінамбур (земляна груша) їх спас  корінці викопували і їли...

[Palermo]

Мама казала що топінамбур (земляна груша) їх спас  корінці викопували і їли...

хорошая вещь,  в наших краях (Черкащина, откуда наш род), такое не растет. Во всяком случае, мы специально привезли недавно из Киева и посадили, уже лет 5 собираем осенью. Там не корешки, настоящие клубни как у картошки. Зимой, из-под снега если выкопать, вообще говорят вкусная.

[Kolbasa]

Колбаса - кацапский шибзік
Іди в сраку і туди ж бери свої "інтерв'ю"

обоснуй пожалуйста такое заявление
иначе ты просто пустое пиздаболище

Я утверждаю что ты, фсбшный провокатор и хам. Если против того чтоб люди знали как оно было то работаешь по заданию  лубянки.
Вы фсбшные выродки хотите чтоб люди читали только ваши вшивые учебники истории написанные в москве.

[Мирон]

Сколько ей лет было во время Голодомора? Очень маленькая была.. Меня все время терзает один вопрос, не задал его своим бабушке с дедушкой..да и малы они были в те времена страшные. Дедушке 14 бабушке и того меньше. Так этот вопрос такой: почему молча умирали и не восставали? Да, было что-то, но не то...Молча же, как на убой шли...

Моя покійна бабуся 1916 р.н. розказувала мені про голодомор. Про те, як односельчани-комсомольці-активісти ходили по хатам і забирали харчі. Звичайно, що були серед них і немісцеві, але основними виконавцями були односельці.

І що найбільше мене шокувало - деякі з них були ще живі у 80-х, і бабуся буденно перераховувала "подвиги" деяких з тих дідів, які мирно грілися на сонечку, коло своїх хат.

Друзі мої, голодомор на рівні села робився значною мірою (або в основному) руками українців.
І це є гірка правда тогочасного буття.

[Sturmer14]

Колбаса - кацапский шибзік
Іди в сраку і туди ж бери свої "інтерв'ю"

обоснуй пожалуйста такое заявление
иначе ты просто пустое пиздаболище

Я утверждаю что ты, фсбшный провокатор и хам. Если против того чтоб люди знали как оно было то работаешь по заданию  лубянки.
Вы фсбшные выродки хотите чтоб люди читали только ваши вшивые учебники истории написанные в москве.

Кацап
Іді нахуй

[iМолодéць]

Кому интересно что то спросить? Пишите вопросы. Я составляю их список. Будет интервью и от супа.

Зверніть увагу на таку деталь. Моя бабка коли розповідала про голодомор, казала що "... ходили по хатах - забирали все до останнього зернятка - залишали людей помирати". Але - ніколи не казала хто саме ходив по хатах. Ніколи не пояснювала що мов то  "совєти, чи комуністи", тобто страх перед репресіями залишився на все життя.
Цікаво чи ця бабуся може сказати "хто саме" з її точки зору зорганізував цей геноцид.

[Sojuznuk]

Друзі мої, голодомор на рівні села робився значною мірою (або в основному) руками українців.
І це є гірка правда тогочасного буття.

 Ви ще скажіть, що оці місцеві десь провели в Україні з"їзд на якому спланували штучний голодомор земляків.

[Дідусь]

Сколько ей  было во время Голодомора? Очень маленькая была.. Меня все время терзает один вопрос, не задал его своим бабушке с дедушкой..да и малы они были в те времена страшные. Дедушке 14 бабушке и того меньше. Так этот вопрос такой: почему молча умирали и не восставали? Да, было что-то, но не то...Молча же, как на убой шли...

Чому ж мовчки?
Спочатку були селянські повстання, в 20-х роках. Найбільш активних винищили, повбивали.
Потім поступово тих, хто хоч щось говорив проти влади, відправляли на Сибір або розстрілювали.
При тому допомагали місцеві п`яниці, ледарі, злодюги. Як казала моя покійна бабуся (з розкуркулених): "Кто был нечем, тот стал всем", прямо по "Інтернаціоналу".
А вже потім села оточували загони НКВДистів з кулеметами, і не випускали нікого.
Були випадки, коли люди йшли на кулемети, їх розстрілювали.
Багато хто вже і не міг підняти ту сокиру...

Все вірно. Селянських повстань,було дуже багато під час Голодомора 32-33років.Та і до цього було багато повстань,які були незадоволені Сов.Владою.Тому і був створений штучний голод,щоб задушити душу народу Украіни селян.