Знайшла в Інтернеті.
,, Українська латиниця: za i proty
Сенс новації
Заявивши про європейський напрямок розвитку і про своє бажання євроінтеграції, Україна тим самим дала почин різнорівневим модернізаційним процесам. У контексті новозмін і законодавчих перетворень виникла ідея змінити кирилицю на латинську абетку. Мотивація такої новації найрізноманітніша.
Активісти з кола львівської інтелігенції розглядають латинку як одну з необхідних складових творення окремої галицької нації в рамках незалежної Галичини. (
)Втім, є й поміркованіші думки, які в переході на латинку вбачають попутний фактор при євроконсолідації. Зрештою, латинська абетка допоможе Україні певною мірою абстрагуватися від Росії — якщо не на рівні економічно-політичних, то принаймні культурологічних та пропагандистських впливів.
Піонери олатинення
У тому, що перехід на латинку має в собі раціональне зерно, можна переконатися з досвіду інших держав. Зокрема, Молдова відмовилася від кирилиці майже з прийняттям незалежності, нещодавно перехід державної писемності на латинську абетку відбувся у Татарстані, Казахстані та Азербайджані.(
?) Успішно латиницю впроваджено і в Туреччині. Ба, навіть у московському метрополітені з грудня минулого року для кращої орієнтації інтуристів всі інформаційні вивіски продубльовано латинкою. Та й загалом, як твердять фахівці, латинський шрифт є більш динамічним. Отже, більш миловиднішим і сприйнятним для ока.
Правила транслітерації
Для українців латинська абетка не є чимось кардинально новим (див. істор. дов.). Навіть сьогодні у старих домівках, збудованих ще за Польщі чи Австро-Угорщини, можна знайти написи латинкою. А за часів “совка” латинська абетка існувала в сфері побуту, хай і без особливої на це потреби, як ось написи “FOTO” на вивісках фотоательє. Використання латинки на державному рівні передбачено і в наш час — для транслітерації українських власних назв при міжнародному спілкуванні. Спеціально для цього Термінологічною комісією з природничих наук Київського університету ім.Т. Шевченка були розроблені принципи транслітерації, затверджені Держстандартом у 1995 році. Цю розробку також схвалила комісія Верховної Ради з питань культури та духовності. У ній заміна кирилиці на відповідні аналоги латинської абетки виглядає так: А а - А а, Б б - B b, В в - V v, Г г - Gh gh, Ґґ - G g, Д д - D d, Е е - E e, Є є - Je je, Ж ж - Zh zh, З з - Z z, И и - Y y, I i - I i, Ї ї - Ji ji, Й й - J j*, К к - K k, Л л - L l, М м - M m, Н н - N n, О о - О о, П п - P p, Р р - R r, С с - S s, Т т - T t, У у - U u, Ф ф - F f, Х х - Kh kh, Ц ц - С с, Ч ч - Ch ch, Ш ш - Sh sh, Щ щ - Shh shh, Ю ю - Ju ju, Я я - Ja ja, Ь ь - J j**.
* - на початку слова, пiсля голосних та апострофа.
** - пiсля приголосних.
Апостроф уживається перед йотованими ja, ju, je, ji, jo та на межi складених слiв. Назва нашого міста за цим правописом мала б таку графічну модель – Ternopilj.
Є ще один аналог української латиниці, який майже ідентичний попередньому, однак буквам кирилиці Ж, Ц, Ч, Ш, Щ у ньому відповідають букви а для пом’якшення приголосних вживається апостроф. Відповідно Тернопіль вже б писався як Ternopil‘.
Інформаційна довідка
Кирилиця – один із слов’янських алфавітів, названий за ім’ям його родоначальника, православного проповідника святого Кирила. Кирилиця створена на основі грецького алфавіту.
Латиниця – одна з найпоширеніших в світі абеток, виникла на основі західно-грецького алфавіту. За часів Радянського Союзу латиницю використовували лише Прибалтійські країни та Карельська автономна республіка.
Латинський правопис в історії України
— Широко застосовувалась латинка в часи Речі Посполитої, її використовували навіть українські гетьмани.
— З початком національного відродження середини ХІХ ст. один з перших проектів української абетки (Йосипа Ложинського) будувався саме на латиниці.
— 1852 року австрійський імператор Франц Йосип звелів відповідати на звернення українців українською мовою, але в латинському правописі.
— У 1859 році чеський вчений і політик Йозеф Їречка запропонував галицьким українцям для збереження національної самоідентичності переорієнтуватися з російської церковнослов’янської мови на народну. Цьому, на його думку, особливо сприяв би латинський правопис. Однак тодішня реформа правопису звелась лише до усунення кількох літер кирилиці, як ось “Ъ”.
— У 1880-му році прихильник латинської абетки Михайло Драгоманов видав латинкою “Кобзар” Тараса Шевченка. Також він запропонував власний варіант фонетичного правопису, названий “драгоманівкою”.
— На початку 20-их років ХХ ст. була спроба запровадити латинку на офіційній основі. У 1923-му році журнал “Червоний шлях” навіть оприлюднив проект української латиниці, однак успіху ця справа не мала.''
