Роман Мартинюк
Вчорашній день 29 серпня 2014го року - ввійде в історію як чорний день... Після тривалих безуспішних перемовин про організації так званого "коридору" для виходу із подвійного кола оточення сил 3-го БТГР 51ОМБР та кількох батальйонів тероборони їхнім командуванням було прийняте рішення йти бойовим маршом на прорив. Для безпеки військові та батальйони розділилися на дві колони. Військової техніки у одній із колон було 77 одиниць. Інша колона складалася переважно із адаптованих цивільних автомобілів тербатів і за словами очевидців розтягнулася на 3 кілометри. Перше коло оточення, яке складалось із рашистських військ, було не підготовлене до цього. У них, ймовірно, не було точних даних про результати перемовин. Колона 51ї бригади промчалась повз них не зупиняючись. Обидві сторони думали, що коридор надано, а їм інформація не встигла ще прийти. Російські військові солдати мали білі пов'язки на обох руках і ногах. Техніка уся маркована білими колами. З обох боків не пролунало жодного пострілу. Наші потім пошкодували про це... Однак, друге кільце рашистських військ встигло підготуватися. В чистому болі фашисти організували прямий обстріл колони із артилерії та танків. Цілились в першу чергу у бронетехніку та кунги. Очевидці вказують на жорсткий і безапеляційний вогонь... Техніка одна за одною знищувалися миттєво із одного пострілу. Хлопці говорили про НОНУ, грім її побий, що це таке... Із цієї м'ясорубки достовірно вирвалась одна машина МТЛБ, оскільки вона не була серед пріотетних цілей звірів... Екіпаж та декілька солдатів зверху, мчали на всіх парах у найближчу "зеленку", на ходу підбираючи піших, які встигали вчепитись за метал...ламали дерева, долали рови, злітали з броні і вилазили знову... Пекло, сказали хлопці, в той ранок опустилось на землю... Багато їхніх слів та емоцій неможливо тут описати, я там не був, цього не бачив, лише з перших вуст це можна почути і зрозуміти... 18-ть щасливчиків, в тому числі двоє поранених врятувала від смерті витримала МТЛБ. Прорвавшись із пекельного кола хлопці дісталися місця розташування нац гвардійців. І машина здалася... Далі рухалися навісправним "рексом", який був у одному із тербатів. Пізно ввечері, у повній темноті, без світла, 16 героїв цієї неоголошеної війни стали в полі за десяток кілометрів від свого тилового табору, дорогу до якого перегородила темнота... Саме цих хлопців два тижні тому ми привезли із відпустки назад. Саме завдяки цьому вони упізнали наш бусик, зателефонували... До табору поверталися разом, рекс без світла посередині... А далі були обійми, сльози, прокльони. 16 солдатів прорвалися. Їм пощастило. Один із них майор Кл. - командир, яких мало... Решті із цілого БТГР доля не подарувала такого. Їхні долі значно складніші, багато загинуло, решта в полоні. Усіх разом їх могло бути 300-500 чоловік. Маштаби трагедії, яка вчора вкотре прийшла на мирні українські землі важко оцінити. Фашисти втішаються...і надалі бояться. Хлопці встигли знищити Багато засраних москальських десантників, останній десяток яких взяли у полон... Прокляття на Україну прийшло зі Сходу, як і богато-багато разів в історії. Проклятий москальсько-османський ворог ціле тисячоліття губить життя українців...
Мені соромно за нашу безпорадність. Співчувайте рідним, браття українці.
ПС. Є інформація, що пішки із оточення вдалося вийти іще групі із 28 військових. Їм допоміг невідомий волонтер.
