Перша недооцінка - не думали, що буде обстрілювати з-за кордону. Винні не тільки генерали та Порошенко. Винне все суспільство, що верещало "негайно перекрийте кордон"! От і полізли перекривати, підставивши під обстріл найбільш боєздатні частини та угробивши купу техніки.
Друга недооцінка - не думали, що полізе напряму регулярними військами допомагати вжопучленцям. Знову отримали котли. Чи можна було все це передбачити? Не знаю. Я, наприклад, особисто таке не готовий був передбачити. Хто винен? Точно винен Хуйло. Кого ще можна звинувачувати з нашого боку - навіть не знаю, що сказати. Напевне, десь генерали недогледіли в запалі. Можливо, варто замінити рубак-козиряк Муженко-Гелетея на когось більш інтелектуально-аналітичного. Але чи є вони там такі? Не знаю...
Що означає інтелектуально-аналітичного?
На мою думку проблема ж не у кількості ймовірних сценаріїв прогнозованих на підставі наявних фактів,
а в тому, які сценарії визначаються найбільш ймовірними і тих рішеннях, що будуть прийняті, як реакція на них.
У наведених вами прикладах є одна вагома складова - українське суспільство давно усвідомило, що війна йде з Росією,
українське керівництво досі цього факту не визнає офіційно, і не чинить дій, що відповідають цьому фактичному стану речей.
Відповідно все, що робить армія та тил здійснюється у відповідь, як реакція, на дії ворога - діє ворог ми реагуємо.
Ініціатива в руках ворога це причина наших військових поразок.
