Iryna Gerashchenko
близько години тому · Відредаговане
Вертоліт летить низько- низько, здається, животом счесує скроні дерев. Ми направляємося у польовий госпіталь, що сховався в " зеленці" недалеко від фронту- за пораненими . За кілька хвилин до того вертоліт розгрузили в аеропорту Дніпропетровська. З його старого черевця дістали 20 хлопців, закутаних в термоплівку, наших поранених героів. Важких. Сьогодні взагалі важкий день- з 3 ночі в 61 польовий госпіталь почали привозити наших з- під Ілловайську. До 9 вечора - 118 поранених. Тих, хто пішов через так званий гуманітарний коридор, а іх почали обстрілювати російські окупанти. Потім хлопців забирали - витягували звідти наші героічні військові лікарі , і тут , в польових умовах, в наметі, на якому написано" реанімація" робили перші операціі. А військові вертолітники намотували по 8 рейсів на день, щоб переправити всіх вояків в Дніпропетровськ. Ми летіли за пораненими, а пілоти говорили про те, як важко дивитися на цих зовсім молодих хлопців , яких калічать окупанти через ідіотизм одного кремлівського психа. І про те, що як би не було важко, Украіну ми не віддамо. Вони зазвали нас в свою кабіну, і звідти, з невеликоі висоти , ці вже зібрані поля, ці городи з яскравими гарбузами, ці річки і ліси і вправду виглядали нереально красивими. Польовий Госпіталь - теж серед такого лісу, але в 20 км - війна... Олена Лавринець - начальник госпіталя - з Одеси, я не знаю, на чім вона тримається. Мабуть, тільки на одному: врятувати всіх, кого привезли до неі . Вона нещодавно отримала звання полковника, але це- жінка генерал, бо на передовій. Як ііі сестрички - медсестри, чиі руки роблять дива більше, аніж будь яке обладнання. І хірурги, що за ці три місяці роботи госпіталю зробили вже 1000 операцій. Ці люди, які щодня ризикують життям, повинні отримати статус учасників АТО. І ми подамо цей законопроект вже днями. Пані Олена дуже зморена не лише через надлюдське навантаження: в ці осианні дні 6 іі лікарів захопили в полони бойовики так званоі ДНР. Попри всі міжнародні норми і женевські конвенціі, що захищають медиків, які виносили поранених з коридору. Ми вже донесли цю ганебну інфо делегаціі ОБСЄ в Маріуполі, ми кричатимемо криком про це на всіх зустрічах з дипмісіями. Очевидно, що сьогодні військова медицина потребує особливоі підтримки держави і не може триматися тільки на доброчинності волонтерів. Ми були тут за дорученням президента , і, думаю, це неправильно, що і досі на своі очі умови польового госпіталя не побачили чиновники з мінохорони здоров'я та високі європейські делегаціі. Тут би " глибока занепокоєність" мабуть переросла в справжню підтримку, бо дивитися на це спокійно важко. А ще - в кожному наметі, в операційних і в палатах, всюди тут висять дитячі малюнки, що присилають діти нашим воінам. Хлопці і в Дніпрі, і тут, в полі, кажуть, що це ДУЖЕ ВАЖЛИВО. Саме від дітей ось таку підтримку. Тому завтра, 1 вересня- треба ім малювати і надсилати, це підтримує. Знайте- наша армія і наші лікарі, це героі. І ми повинні бути іх гідними. Знайти гроші на іх забезпечення, трусити товстосумів і видимати з бюджеиу. Ми поверталися назад , на Дніпро, в глибоку ніч, в вертольоті лежали ще 12 наших поранених хлопців. А в 61 госпіталі чекають ще 70 тих, кого везуть з передовоі. Ми будемо думати про них цієі важкоі ночі. І молитися, щоб всі хлопці наші були живі- здорові.
