СИНОЧОК НЕ ДОЧЕКАВСЯ БАТЬКА. У Косові поховали бійця “Айдару” Василя АНДРІЮКА Нічний майдан Незалежності весь у сяйві лампадок. Вони освітлюють на портреті із жалобною стрічкою усміхнене обличчя косів’янина, свободівця Василя Андріюка у військовому однострої. Він був бійцем батальйону “Айдар”, активним учасником Євромайдану у Києві і в Косові, загинув у бою за місто Сєвєродонецьк Донецької області, справжня назва якого мала бути б Сіверськодонецьк.
До рідного Косова тіло Василя із так званої зони АТО, а насправді зі справжньої війни, привозять 26 серпня о 22 год. 30 хв. у супроводі бойового побратима Романа Гричанюка зі Старого Косова. Труну несуть крізь освітлений гірляндами лампадок коридор пам’яті і слави, що його утворили учасники церемонії прощання з Героєм України. ЇЇ ставлять до статуї Божої Матері з маленьким Ісусом на руках, де на постаменті Василів портрет. Тут отець-декан Косівський УПЦ КП Іван Близнюк та настоятель Божого храму Різдва Івана Хрестителя м. Косова о. Ростислав Близнюк відправляють панахиду.
Отець Ростислав відзначає, що такі героїчні захисники України як Василь Андріюк, які жертовно віддали своє життя за нашу волю, заслужили, щоб їх віднести до числа новомучеників.
- Гордіться Василем! Він загинув за те, щоби у нас тут не творилося такого, як на сході України. А там випалені міста і села, трупи спалених дітей. Якщо ми не зупинимо ворогів на сході, вони прийдуть сюди і буде велика біда. Тому молодим немає що тут робити, всі на схід! - каже Роман Гричанюк.
Але Роман не зізнається, що саме він знищив снайпера, який убив під час бою Василя Андріюка.
Василь за якусь годину-дві мав їхати на короткий перепочинок додому, купив синочкові іграшки. Та його уже не дочекались ні синочок, ні дружина Ярослава, ні решта рідних.
Майданом розливається сумна мелодія «Пливе кача»…
…Похорон Василя Андріюка відбувається 28 серпня, на свято Успіння Пресвятої Богородиці. Біля рідної Василевої домівки на високім пагорбі понад старою дорогою на Пістинь, з якого видно всю панораму Косова, дуже велике зібрання людей. Похоронну відправу здійснюють отець-декан Косівський УГКЦ, настоятель церкви св. Василія Великого м. Косова Роман Іванюлик та священик цього Божого храму о. Юрій Корпанюк.
«Прощайте, рідні пороги!», - співає церковний хор, линуть жалобні мелодії духового оркестру.
У вічну дорогу Василя проводить нескінченна колона людей. У ній бачимо учасників АТО із Косівщини, чимало свободівців на чолі із головою райдержадміністрації, головою районної організації ВО “Свобода” Романом Матейчуком, членів “Правого сектору, представників НРУ, КУНу, УДАРу, ВО “Батьківщина”, “Просвіти” та інших політичних партій і організацій, пораненого під час Революції гідності у Києві Миколу Стріпачука, міського голову Миколу Фокшея, відомого українського поета і журналіста Василя Карп’юка, який зафіксовує у світлинах останній земний шлях Василя Андріюка.
Він пролягає через центр міста до греко-католицької церкви на правому березі Рибниці. На цвинтарі неподалік від неї Василеве тіло знаходить свій вічний спочинок.
А його душа, якби могла розмовляти з живими, то висловила би щиру вдячність громадській активістці Тетяні Костинюк, яка досить талановито відтворює події в інформаційних жанрах для Косівського громадського телебачення «Дримба», депутатові Косівської міської ради Дмитрові Гладуну, котрий добровільно взяв на свої плечі всі клопоти з організації похорону, бо не може уявити собі такої ситуації, щоби людина полягла за волю України, а її рідні ще й самі хоронили.
Вдячною вона була б за розуміння і матеріальну підтримку у проведенні похорону Володимирові Поп’юку, Вікторові Уличу, Лідії Ярич, Іванні Баранюк, Ігореві Хом’яку, Іванові Підлетейчуку, Володимирові Данильціву, всім, хто допоміг сім’ї Василя у сумну хвилину.
На світлинах: фрагменти із прощання з Василем Андріюком
на майдані Незалежності в м.Косові та з похорону
Фото автора
Василь ГЛІБЧУК
http://politikan.com.ua/2/0/0/85395.htm
