Дохтур Лівсі для настрою ))))

[Nata]

Путін сидів на кушеткі і пив с горла "Путінку", запиваючи "Клінскім".
- Владімір Владіміровіч, а ви слишалі, шо вчєра раді вас какой-то спортсмєн Обь пєрєплил? - радостно сообщил Рогозін, вриваясь в комнату.
- Расстрєлять, - грустно приказав Путін і ікнув.
- То єсть как, расстрєлять? - Не поняв Рогозін.
- А зачєм єму жить, в чом смисл сущєствованія? - задумався Путін. - Хєрачить годамі на трєніровках, шоби в ітогє переплить нікому не нужную рєку раді мєня? В жизні какого-то таракана і то больше смисла.
- Шо ви таке говорітє, - обідився Рогозін. - Смисл єго жизні - любіть вас, таракани на це нєспособни.
- Любіть... - Насмєшліво хмикнув Путін. - Чєм больше узнаю о людях - тєм сільнєє люблю тараканов…
- Так, Владімір Вадіміровіч, шо случілось? А ну, прізнавайтєсь, - заінтєрєсувався Рогозін, присідая на кушетку скраєчку.
- Она мнє нє позвоніла… - Вздохнув Путін. - Прєдставляєш? Лукашенко, скотіна, два раза поздравіл. Удвой єму, кстаті, за ето цену на нєфть…
Путін сьорбнув водки і запив пивом.
- А она нє позвоніла ні разу…. - Признався він і заплакав.
- Мєркєль? - Догадався Рогозін. Путін грустно кивнув.
- Совєршенно нє віжу проблєми, - пожав плєчами Рогозін. - Це ж давно було всєм понятно: лібо Мєркєль, лібо хєрачить. Лічно ви сдєлалі правільний вибор. Потєряли любімую женщіну, но получілі взамєн любовь всєй страни. Вот ви в курсє, к прімєру, шо вчєра проходіла виставка "12 подвігов Путіна", на которой вас сравнівалі с Гєраклом?
- Піздєц… Ти сєрйозно? - уточнив Путін сквозь сльози.
- Вполнє, - кивнув Рогозін. - Даже по БіБіСі показалі.
- Ну всьо, прєвратілі в посмєшищє… На G20 можна нє єхать…
Путін розридався єщо сільнєє і спросив:
- Ну а етіх хоть можно чуть-чуть расстрєлять?
- Шо ви такой агресівний сєгодня? - поінтєрєсувався Рогозін, на всякий случай нємного отодвигаясь. - Лучше би Нємцова расстрєлять пріказалі. Зачєм же своїх?
- Потому шо із-за Нємцова я нє вигляжу ідіотом, развє не ясно? - вспиліл Путін. - А вас, придурков, послушать… Одін на Лунє строїть бази собрался, другой Європу бомбіть.
- Допустім, Луна - ето нє ідіотізм, - обідився Рогозін. - А вполнє рєальний пістон піндосам за дурацкіє санкції.
- Ідіот… Боже, кого я назначіл?.. - Схватився за голову Путін. - Какой пістон? Оні ше в шестідєсятих прошлого вєка туда лєталі. Хочєш доказать всєму міру, шо ми наконєц-то догналі Амєріку шестідєсятих?
- Лєталі, подумаєш, - фиркнув Рогозін. - А ми там базу построїм, завєзьом високоінтєллєктуальноє нанооружіє, посадім снайпєра і будєм расстрєлівать назємні целі, нє опасаясь обраткі…
- Там за двєрью сєйчас хто-то єсть? - Громко перебив Рогозіна Путін.
- Так точно! - отвєтілі мрачниє голоса.
- Расстрєляйтє етого ідіота, ілі я окончатєльно сойду с ума! - Попросив Путін. В комнату вошлі двоє в кожаних плащах, схватілі іспуганно візжащєго Рогозіна под рукі і вивєлі прочь. Путін тоскліво провьол їх взглядом.
- Она всьо же нє позвоніла…
Він снова сьорбнув з горла водки, запив "Клінскім" і брєзгліво скривився.
- Шо за осліна моча? Гдє нормальноє піво? - Громко поінтєрєсовався він.
- Так вєдь солод попал под санкції! Здравствуйтє, - громко поздоровался нєказістий очкарік, входя в комнату.
- А ти шо за криса, нє понял? - Спросив Путін.
- Міністр сєльського хозяйства Фьодоров, - прєдставився мужик і прівєтствєнно потянув руку. Путін недовольно скривися і покосився на протянуту ладонь.
- Ну і? Тєбя тоже расстрєлять?
- За шо? - Офігєл мужик. - Я же по дєлу.
- Викладуй, шо там за дєло, - розрішив Путін.
- По поводу пятідєсяті тисяч тонн зєрна для Сєвєрной Корєї, - разволнувався очкарік. - Конєшно, я діко ізвіняюсь, но, єслі ми, всьо же, отправім, то, простіте, шо самі будєм кушать?
- А говоріл, по дєлу, - зєвнув Путін, жестом подзивая мужиков в кожаних плащах, які з інтєрєсом наблюдали за очкаріком із корідора.
- Єго тоже расстрєлять? - уточнив один із них.
- Разумєєтся, - подтвєрділ Путін. Мужик в кожанкє хмикнув і протянув руку. Його напарнік достав із кармана сотню і вложив в откриту ладонь.
- Мужики, можетє дальше нє споріть. Сєгодня всєх расстрєлять, - сказав Путін, не обращая вніманія на возмущьонні крики Фьодорова. Мужики понімающє кивнули, вивели очкаріка і плотно закрили за собою двєрь.
- Ех, а она мнє так і нє позвоніла…
Путін протяжно вздохнув, допив водку, прільог на кушетку і захрапєл...

[Nata]

"Я имею в виду те многочисленные изъятия, которые есть. Нужно работать над изъятием этих изъятий." (Путін)

- Страна нікак нє может понять, хто ви, Владімір Владіміровіч, - улестливо увєщєвал Наришкін. - Полубог, Будда ілі деміург.
- Вапрос хароший і своєврємєнний, - похвалив Путін, пихкая люлькой, приглажуя уси і поправляя сіру шинель. - Я - вєлікій правітєль Россії, которий подобно далай-ламє рєінкарніруєт в младєнцев мужского пола з фамілієй із двух слогов, шо заканчується на -ін.
Путін важно пройшовся вокруг стола, за яким сідєлі притихші дєятєлі, і продолжил:
- Когда-то я прінял страну с сохой, а оставив с ядєрной бомбой. А сєйчас прийняв с ядєрной бомбой, но із-за вас, ідіотов, імєю всє шанси оставіть с сохой.
- Володька, уси накладниє? - Полюбопитствовав Мєдвєдєв, прикладая расчоску вмєсто усов і дєлая селфі.
- Я в тайгє дєвять кіломєтров отхєрачив по горам, побриться забув, - сердито отвєтіл Путін. - Зато там, високо в горах, снізошло на мєня озарєніє. Спустилось на вєртольотє, направило автомати і уточнило: ти в курсє, козьол, сколько дєнєг ми потєрялі в Западних странах із-за заморозкі счєтов і арєстов імущєства?
- Пора начинать расстрєли, - сокрушонно закивав головою Дугін.
- Пора ізимать із'ятія, - сердито поправив Путін. - А імєнно, компєнсірувать уважаємим людям убитки за счот государства. Шо плавно подводить нашу бєсєду к основному вопросу: гдє взять бабло?
Дєятєлі грустно уткнулись в бумаги, імітіруя умствєнну дєятєльность.
- Шо, ніхто? - Поінтєрєсувався Путін, яростно пихкая люлькой. - Товаріщ Дугін бил прав, пора начинать расстрєли?
- А давайтє ввєдьом налог на санкції? - Прєдложив Глазьєв. - А шо? І расходи оптімізіруються. Зарплата бюджетніка вродє не ізмєнілась, а на руки видають менше. За счот разніци покроєм убитки.
- Ідєя дєльна, - похвалив Путін. - Но всьо равно не хватає. Какіє єщо варіанти?
- Давайтє поднімєм хохлам цену на газ, - прєдложив Рогозін. - Всєгда виручало.
- Ідіот, - зашипів на нього Шойгу. - Ми хохлам газ нє продайом. Бо єслі оні не замьорзнут, то как ми їх аннексіруєм?
- Заслушаєм ще пару ідєй, а потом пєрєйдьом к расстрєлам, - прєдложив Путін. Дєятєлі нєрвно пойожились.
- Может, возьмьом крєдіт? - Спросив Мєдвєдєв, тицяя пальцем в тєлєфон. - Вот у Пріватбанка нєплохіє, вродє, условія. Я у них на покупку айфона крєдітовался...
- Прєдатєль! - Прикрикнув Дугін. - Коломойскій - ето же враг. Дєньгі даст, а возвращать заставіт тєрріторієй і углєродамі. Уж лучше Цзіньпіня просить, пусть хоть трошечки профінансіруєт строїтєльство газопровода "Сіла Сібірі".
- Пару ідєй закончились, - отмєтіл Путін. - Кого расстрєляєм пєрвим, желающі єсть?
- Прєдлагаю начать с Мєдвєдєва, - оживився Дугін. - Он продался Коломойскому за айфон.
- А я прєдлагаю начать с дугінскіх чєрносотєнцев, - огризнувся Мєдвєдєв. - Єслі б не їхній тупуватий імпєріалізм, нам би і нє прішлось начинать войну.
- Я тоже за расстрєл Мєдвєдєва, - замєтіл Рогозін. - Бєз імпєрії лунних баз не построїш. А бєз лунной бази мене будуть считать крєтіном.
- А я уважаю Мєдвєдєва, потому за расстрєл чєрносотінцев, - осторожно замітив Наришкін.
- А я прєдлагаю расстрєлять уважаємих людєй, остатки їх дєнєг вложити в армію і начать хєрачить по взрослому, - увєрєнно сказав Шойгу і стукнув об стол кулаком. - Хватіт тєрпєть унізітєльні санкції, пора возрождать епоху вєлікіх побєд.
- Козьол, мнє тєпєрь шо, самому сєбя расстрєлять? - Зашипів Путін, нєрвно грімаснічая. Уси на його ліце трохи отклєїлісь і обвисли.
- А єслі ви за свої капітали переживаєтє, то какая же, к чорту, із вас рєінкарнація? - Поінтєрєсувався Шойгу, рєзким двіженієм сривая з Путіна уси і вихватуя люльку.
- І шинелька на вас сідіт коє-как, - замєтіл он, наклєюя собі уси. - Нє то, шо мой кітєль.
Шойгу важно пихнув люлькою і визивающє посмотрєл на Путіна.
- Только вот фамілія у тєбя нє русская. Нє на -ін, а на какоє-то -гу. Народ нє поймьот, - скорбно замєтіл Путін, подавая сігнал в корідор. В зал собраній вошлі двоє в кожаних плащах з маузєрами і вивели Шойгу прочь.
- Значить мнєнія по кандідатурє віновного раздєлілісь, - замітив Путін, обращаясь к оставшимся. Він пихнув возвращьонной люлькой і важно пройшовся вокруг стола.
- Прійдьотся пока удовлєтворіться расстрєлом Шойгу. А ви думайтє, гдє взять дєньгі. Уважаємі люди довго ждать возмєщєній не будуть.
Путін приліпив уси обратно, посмотрєл у карманноє дзеркальце і удовлєтворьонно крякнув.
- Пойду, явлю новий образ народу. Бо рейтінг почті сравнялся с ценой на нєфть, нужно как-то єго поднімать. А ви тут сідітє. Рєшайтє, гдє взять бабло.
Путін вийшов із зала собраній і запєр його за собою на ключ.

[Nata]

"Наука и промышленность России готовы к тому, чтобы выполнять задачи по полетам на Луну и к планетам Солнечной системы."

"Пустиня, камні, пустиня, ночноє нєбо…"
Обдовбаний Кісєльов слонявся корідорами власті, позванюя колокольчиком в носі, і блаженно улибався.
- А піндосскій флаг убіраєм нахрєн! - невразумітєльно заорав він, наткнувшись на модну занавєску цвєтов тріколора. Стягнувши її на землю, Кісєльов прийнявся агресівно топтать занавєску ногами.
- Шо такоє? Ви знаєтє, хто я такой? - почувся десь вдалєкє голос Рогозіна.
- Знаєм, - невозмутімо отвєчали охранніки.
- Шо за колокольчик в нос, шо за уніженіє? Мєня сам Путін к сєбє прігласіл!
- Владімір Владіміровіч не любить, когда к нєму подкрадуються нєзамєтно. Потому колокольчік в носу - трєбованіє ФСО, - об'ясняла охрана.
"Нікак гуманоїди… - Не по-дєтскі плющило Кісєльова. - Нужно би законтачить… Вєрнєє, войті в контакт…"
- Дімка, оні і тєбє колокольчика нацепілі? - злобно спросив Рогозін, завідєв іздалі Кісєльова.
- Ні хао, разумноє свиномордоє сущєство!
Кісєльов подняв руку в прівєтствії і расплився в п'яной улибкє. Вдруг рєзко забезпокоївся і уточнив:
- А ти точно разумноє?
- Кісєльов, твою мать! Ти буваєш когда-то нє под дєйствієм хімікатов? - Поінтєрєсувався Рогозін.
- А зачєм? - Пожав плєчами Кісєльов. - На Зємлє очєнь грустно й унило. А на Лунє пустиня, камні, опять же ночноє нєбо…
- Говоріш, на Лунє? - подозрітєльно прищурився Рогозін. - То-то я думаю, чєго мной так рєзко заінтєрєсовалісь. Вродє ж сам по сєбє бєсполєзєн…
- Рогозін! - Гаркнув сердитий голос. - Почєму нє слишу, как звєніт колокольчик? Винашуєш плани убійства?
- Владімір Владіміровіч, - іспуганно залєпєтав Рогозін. - Так вєдь ето же уніженіє - колокольчик в носу.
- Не уніженіє, а мєра прєдосторожності.
Путін приставив Рогозіна до стєни і тщатєльно обискав.
- З колокольчиком сразу слишно, шо ідьот чєловєк, которому скривать нєчєго. А убійци і отравітєлі подло подкрадаються в тішинє.
- А вас шо, желают убіть? - іспугався Рогозін.
- Конєшно, я же міровой лідєр вєдущєй супєрдєржави, - признався Путін. - Знаєшь лі, сколько стран желают отобрать у нас пєрвєнство? Даже санкціями обложили, шоб задушить. В связі с чєм у мєня вопрос: шо там с луннимі базамі?
- Обєщалі к концу столєтія, на худой конєц тисячєлєтія, єслі будєт достаточне фінансірованіє… А шо такоє? - Поінтєрєсувався Рогозін.
- Дорогоє моє свіномордоє… Как би тєбє об'ясніть, шо ми больше і нахрєн нікому нє нужни на брєнной зємлє… - Озабочєнно залєпєтав Кісєльов, питаясь нахально погладить Рогозіна по башкє. Той брєзгліво оттолкнув Кісєльова на очєрєдну занавєску.
- Ніхєра сєбє, снова піндосскій флаг! - Возмутився Кісєльов, повиснувши на занавєскє в попиткє її сорвать.
- Мєжду прочім, наш обдовбаний друг целіком і полностью прав, - замєтіл Путін. - Ми вже сколько упороли хєрні, шо єдінствєнний шанс построїть нормальну супєрдєржаву - улєтєть туда, гдє нас ше не знають. Бо ні одна вмєняємая страна нє будєт імєть дєла с Росієй, пока я… Вєрнєй, пока ми у власті.
- Лічно я нікого нє хєрачив. Вся отвєтствєнность только на вас, - замєтіл Рогозін.
- Поздно іскать віноватих, - строго завєріл Путін. - Надо лєтєть, і чим раньше - тим лучше. К зімє управітєсь?
- А почєму к зімє? - не поняв Рогозін.
- Потому шо, мой свіномордий собрат по разуму, зімой закончаться дєньгі поддєржувать курс рубля і настанєт піздєц, - захохотав Кісєльов, старатєльно витираючи ноги об сорвану занавєску.
- Так шо тєпєрь понімаєш, шо ждать нам нєкогда? - рєзюміровав Путін. - Собирай остатки стабфонда, пєнсіонного фонда і золотовалютних запасов, і максімум до января шоби всьо било готово.
- Так бистро у нас нє вийдєт, Владімір Владіміровіч, - признався Рогозін. - Ми столько бабла даже распіліть нє успєєм… Вєрнєє освоїть.
- А я нє спросіл, шо ви можетє, - разозлився Путін. - Я, по моєму, пріказал, шо ви сдєлать должни. Самі же утвєрждаєтє, шо наука і промишлєнность нашей страни готови доставіть чєловєка на любую планєту солнєчной сістєми. Так ісполняйтє.
- Так ми же того… - Раскраснєвся Рогозін. - Для рейтінга, раді красного словца. Шоб наші гражданє не ощущали сєбя ущєрбними…
- Шото я как-то сєйчас ощущаю сєбя ущєрбним, - пожалувався Путін, неуютно пожимая плечами. - То єсть, ти хочеш сказать, шо всьо врємя мєня обманував?
- Нєт, ну как… - нєрвно хіхікнув Рогозін. - Ви же чєловєк умний, самі должні понімать…
- Понімаю, - прошипів Путін. - Ти мнє врал. Ви всє мнє, падлюки, вралі…
- Я нє врал, - обідився Кісєльов. - Я ізлагал свою точку зрєнія.
- Тєбя не спрашують, обдовбаний космонавт, - гримнув Путін. - Ну-ка скажи, Рогозін, может і мальчика нікакого в Слав'янскє нє распіналі?
- Нє распіналі, - признався Рогозін. - І дєсантніки наші там нє заблуділісь случайно. Ви ж самі їх хєрачить послали...
- Ти нє понял сєйчас, дражайшій, - ласково проізньос Путін. - Єслі ми нє способни улєтєть на Луну, значить я вообщє нє в курсє, шо ви там натворили за моєю спиною. Кісєльов, вводную понял?
- Конєшно! Какую вводную? - удівілся Кісєльов. - Я не по тєм дєлам, єслі шо. У мєня нормальная орієнтація.
- Про шо в новостях говорить будєш, обдовбиш? - намєкнув Путін.
- Про луну… Камні, пустиню, ночноє нєбо… - мєчтатєльно проізньос Кісєльов. - Которих ми нє увідім, потому шо вон тот свіномордий нас обманул. Бабло народне хотєл распілять.
- Правильно, - похвалив Путін. - А єщо про шо будеш рассказувать?
- Как Шойгу хєрачив хохлов і обвіняв піндосов, - Кісєльов подняв розтоптану ранєє занавєску і нєжно її погладив, пуская слєзу. - Как Аксьонов украв Крим, а Гіркін украв Донбасс. Как Мєдвєдєв…
- Мєдвєдєва не чіпай, - приказав Путін. - Пройдісь лучше по Жиріновському, бо опять шото ляпнєт, а Луни про запас у нас нєт.
- Жиріновський… - растєрянно поплив Кісєльов. - Какая сложная і длінная фамілія… Прощай, мой свіномордий дружок!
І пішов корідорами власті в направлєнії вихода, пєріодічєскі натикаясь на стєни.
- Не поняв, а шо тєпєрь со мной будєт? - Іспуганно уточнив Рогозін.
- Нічєго інтєрєсного. Тюрьма с конфіскацієй, потом трудові лагєря, - безразлічно махнув рукою Путін. - Іді, готовься. Колокольчик только надєть не забудь, а то слоняються тут усякі, только і ждуть момєнта всадить под рьобра кінжал ілі сунуть в рот цианід.
Путін подозрітєльно оглядєлся по сторонам і пішов у свой кабінєт, тщатєльно запершись ізнутрі.

[Nata]

"Президенты Белоруссии, Казахстана, России, Армении и Киргизии обсудили актуальные финансово-организационные и технические аспекты…" (Бліжайшему самміту посвящається)

- Уважаємиє коллєгі, - сказав Лукашенко, вніматєльно рассматрюя собравшихся. - Главной тємой сєгодняшнєго самміта являєтся вопрос, способна лі Россія продолжать нас корміть ілі пора отчалювать в направлєнії Запада.
- Ти охрєнєл? - возмутився Путін.
- Владімір Владіміровіч, ви уже достаточно наговорились, когда у вас билі дєньги. Тепер дайте возможность висказаться тєм, у кого сєйчас дєньгі єсть, - наставітєльно проізньос Лукашенко. - Старіна Назарбаєв, начньош?
- І начну! - визивающє проізньос Назарбаєв, с трудом поднімаясь с мєста. - Уніжалі оні мєня всячєскі, обзивалі нєдостраной, угрожалі ввєсті войска.
- Шо ти мєлєш, прєстарєлий хомяк? - поінтєрєсувався Путін. - Єслі б я захотєл, мої войска через два дня взялі би Астану, а єщо через дєнь всьо остальноє.
- Вот! Відітє? - Затрусився от злості Назарбаєв, тикая пальцем в Путіна. - Он снова мнє угрожаєт.
- Владімір Владіміровіч, вам сказалі сідєть і слушать. А будєтє перебивать остальних - поставлю в угол на бульбу, - вмєшався Лукашенко. Путін обіжено надув щоки і отвернувся.
- Так вот, прєдставляєтє, шо удумав? - Продолжав Назарбаєв. - Говоріт, раз на тєбя санкції не наклали, давай мою нєфть будєм через Казахстан в Європу гнать, тіпа она твоя. А ти мнє за ето отдаш 100% прібилі і трубопровод в собствєнность.
- Ай-яй-яй, - закивав головой Лукашенко, озабочєно цокая язиком. - Развє так можно, Владімір Владіміровіч?
- А шо такоє, хто он такой вообщє? Ухапав собі кусок ісконно-русской зємлі і жирує, - визвірився Путін.
- Слишітє? - вопрошав Назарбаєв. - Вот как с нім можна о чом-то говорить, єслі он лібо уніжаєт, лібо угрожаєт. Лічно мнє кажется, шо от цього неадеквата отчалювать нада нєзавісімо от того, єсть лі у нєго дєньги.
- Піздєц тєбє, - пообєщав Путін, угрюмо листая карманне ізданіє днєвніка Гєббєльса.
- Хотітє поговоріть про піздєц, Владімір Владіміровіч? - Мягко спросив Лукашенко. - Почьом сєйчас баррель нєфті?
- С тобой, таракан, ми отдєльно поговорім, - буркнув Путін.
- А я вот тоже нє понімаю, - признався Саргсян. - Армєнія - страна малєнькая, бєдная. Нахрєна нам такіє союзи, гдє не могуть нас прокормить? Лічно я считаю, шо нада сначала стать на ноги самому, а потом заводить сємью.
- Не помню, чтоби ти жалувався, - язвітєльно замітив Путін.
- А я не помню, шоб ви собірались когось хєрачить, не обращая вніманіє на санкції. Попробовалі, не вишло как с Грузієй бистро і без послєдствій - отошли, значіт, назад і успокоїлись, - парірував Саргсян.
- А хто ти вообщє такой мнє указувать? - Обідився Путін.
- Я тот, с кєм западні лідєри общаться не брєзгують, - важно сказав Саргсян. - І в разговорє мєжду собой називають по імєні й отчєству, а не обідной клічкой на букву х.
- Даже не знаю, кого пєрвого начать хєрачить, - злобно замєтіл Путін. - Тєбя, Назарбаєва ілі Лукашенка.
- Хєрачило у вас, русскіх, не виросло, шоб расхєрачить азіатскую страну, - замєтіл Саргсян. - Тут тєбє не Євросоюз з бєсконєчними озабоченностями. Єслі за нас подпішется Кітай, мало не покажеться.
- Цзіньпінь мой партньор, ясно? - Гордо заявив Путін.
- Ага, половой, - хмикнув Назарбаєв. - Прічом он всєгда почєму-то свєрху і імєєт вас в любой удобной позіції.
Прісутствующі кроме Путіна громко заржали.
- То єсть погодітє, я щас не поняв, - поднявся Карімов. - Ето получаєтся, шо всє разговори об інвєстіціях і прочіх халявних бабках - развод для лохов, чи шо? А на самом дєлє єму надо наше золото, нєфть і газ?
- Какой догадлівий, - хмикнув Назарбаєв. - Нас уже одколи всячєскі нагібают, а єму только дошло.
- Нє-є-є, тогда так нє пойдьот, - растєрянно протянув Карімов. - Столько нахлєбніков ми фізічєскі не прокормим, особєнно єслі оні за наш счот будут і дальше хєрачить, вибрасуя дєньги на вооруженіє і боєпріпаси.
- Прічом наші с тобою дєньги, шо обідно, - замєтіл Саргсян. - Коториє нам обєщали платить за лояльность і поддєржку россійського шовіністічєского брєда на міровом уровнє.
- Господа, - перебив Лукашенко на правах прєдсєдатєля. - І всьо же вєрньомся к тємє нашей бєсєди. Єсть у Путіна дєньги нас содєржать, ілі нєт?
- Та какіє там дєньги! - захохотав Назарбаєв. - Ви курс рубля уже відєлі? Он же практічєскі вже банкрот!
- Банкрот? - Удівльонно зашептались мєжду собою собравшієся.
- Да, банкрот!
Путін поднявся і злобно оглядєл окружающіх.
- А шо ви хотєлі? Мнє ж только ваших дєньог і надобно, - сказав он. - Потому шо распад СССР був вєлічайшей трагєдієй двадцатого вєка. І єслі б Союз не розпався, то всє ваші дєньги заработала би Россія. А так ви їх просто укралі. Слєдоватєльно, ви нам должни.
В торжествєнном залє собраній повисла удівльонна тішина. Путін удовлєтворьонно чмокнув губами і сєл.
- Ну шо, я так понімаю, всє всьо услишалі? - спросив Лукашенко. Прісутствующі закивали головами.
- Прєдлагаю колєгіальним рєшенієм ісключить Росію із Таможенного союза. Хто за? - уточнив Лукашенко. Прісутствующі кромє Путіна подняли руки.
- Е, ви шо, охрєнєли? Ето мой союз, я єго ізобрьол! - Іспуганно заверещав Путін. - Оні мєня ісключают… Ето я вас всєх ісключу!
- Ви, конєшно, звиняйте, Владімір Владіміровіч, - сказав Лукашенко, указуя на двєрь. - Но рєшеніє прийнято, вам тут больше нє мєсто.
- Козли! Хєрачить! Ядєрна пиль! - Возмущонно викрикував Путін, бистрим шагом шагая к виходу. - Ну нічєго, вот Гєля отмєніт санкції, создам боєспособную армію і всєм настане піздєц!
Лукашенко, ухмиляясь, закрив за ним двері і проізньос:
- Ну шо, с етім ми разобралісь. А тєпєрь, мої нєфтєгазовиє коллєгі, питання по сущєству: хто із вас согласєн кормить Бєларусь за то, шо я помог вам ізбавіться от етого вискочкі-нєдомєрка?
Прісутствующі восторженно поднялі рукі

[Nata]

"Россия – это самая большая по территории страна в мире, а Китай – это самая населённая страна в мире. И поэтому только из-за этого у нас с вами имеется огромная, по сути дела неиссякаемая взаимодополняемость…" (Прємьєр-міністр КНР Лі Кецян, "как пєрєвєдєно" на сайтє Крємля)

- Шо таке, шо случілось, гдє Цзіньпін? - бєснувався Путін. - Почєму ко мнє, міровому лідєру, прилітаєт какой-то узькоглазий прємьєр, которий к тому же замєтно више ростом? У мєня, мєжду прочім, рост мєтр сємьдєсят. Нє вєрітє - почитайтє вікіпєдію…
- Владімір Владіміровіч хотєл сказать, шо он восхіщон вашим внєшнім відом і с нєтєрпєнієм ждьот в гості Цзіньпіна, - краснєя от волнєнія сказав Лавров, актівно подмигуя переводчіку.
- Передайтє Владіміру Владіміровічу, - с улибкой отвєтіл Лі Кецян. - Шо Цзіньпін просіл пєрєдать прівєт. Етого болєє, чєм достаточно, чтоби висказать благосклонность вассалу із дальокой провінції. І єслі Владімір Владіміровіч будєт істєрить по етому поводу - Цзіньпін єго просто замєніт на болєє вмєняємого.
- Болєє вмєняємого? - Обідився Путін. - Да у мєня всі нєвмєняємі. Посмотрі на Ютубє відєо Дугіна ілі інтерв'ю Рогозіна почитай. А Жиріновський шо витворя? А вот етот самий Лавров яку нєсьот ахінєю на мєждународном уровнє?..
- Владімір Владіміровіч імєєт в віду, шо його кандідатура нє должна визивать у Цзіньпіна сомнєній. Потому шо в Росії по рейтінгам с нім могу сравняться только я, - пояснив Лавров, заісківающє улибаясь.
- У нас в Кітає єсть мудра пословіца: всєгда знай свой прєдєл, - замєтіл Кецян. - Намєкнітє Владіміру Владіміровічу, шо он свой прєдєл практічєскі перешагнул. Потому я прєдлагаю нємєдлєнно прєкратіть балаган і вєрнуться к пєрвоначальному вопросу: шо ви готови отдать, шоби ми далі вам дєньгі?
- Родіной нє торгую! - Пафосно заявив Путін, наздувая лоснящієся от ботокса щоки.
- В данний момєнт потєря тєрріторії может спровоцирувать государствєнний переворот. Но шо касаєтся газа, нєфті, дрєвєсіни і всєго прочєго - вам нужно лішь пожелать, - перевів Лавров.
- Нєфть, газ… - Задумався Лі Кецян. - Звучіт хорошо. Постройтє-ка газопровод в Кітай і начнітє потіхоньку качать. І назовітє трубу "Кітайская сіла Сібірі", Цзіньпіну буде пріятно.
- Шо значіт постройтє? - Не поняв Путін. - За какіє шиши? Нєфть упала, доллар растьот, гастрабайтєри вже рублі прінімать отказуються. Дєньгі давай!
- Владімір Владіміровіч обєщаєт в кратчайшіе срокі найті рєсурси, чтоби как можно бистрєє начать строїтєльство, - розжував Лавров. - Просіт лішь отнєстісь с поніманієм к нашім економічєскім трудностям, і в прінціпє нєбольшая фінансова помощь…
- Как гласіт народная мудрость: дружба, построєнная на вигодє, нє биваєт прочной, - с улибкой перебив Кецян. - Кітай ісключітєльно по дружбє, учітивая сітуацію, прєдлагаєт покупать у вас газ в обмєн на юані. Но в прінціпє ми можем поступіть і по вигодє: аннексіровать Сібірь і качать самостоятєльно.
- Расхєрачу в ядєрну пиль! - Угрожающє прєдупрєдив Путін, нєрвно хєрача туфльой по столу. - У мєня "Тополя", "Іскандери", боєвиє отряди чєчєн…
- Владімір Владіміровіч понімаєт, шо ви запросто раздавітє нас, как клопов, - поспєшив вмішаться Лавров. - Потому просіт лішь об одной нєбольшой уступкє: можно назвать газопровод просто "Сіла Сібірі", без уточнєнія "Кітайская"? Бо щас і так жопа по всєм направлєніям, лішній раз злить народ нє хотєлось би.
- Думаю, можна. Но ето пєрвая і послєдня уступка, на которую ми согласни, - строго прєдупрєділ Кецян. - І запомні, нам очєнь важно імєть взаімоуваженіє, равєнство і крєпкоє політічєскоє взаімодовєріє. Так шо єслі ви вдруг попитаєтєсь нас обмануть - пєняйтє ісключітєльно на сєбя.
- Мнє показалось ілі нам опять угрожают? - Удівілся Путін. - Я шо, нє вполнє ясно виразився про ядєрну пиль? Ти, чурка косоглазая, а ну бєгом на колєні перед міровим лідєром!
- Спасібо! Спасібо вам за довєріє! - восклікнул Лавров, рєзво сползая на колєні. - Пєрєдайтє Цзіньпіну, шо ми вас нє подвєдьом. І пусть будєт мілостів і заплатіт хоть какіє-то дєньгі, бо нам скоро будєт нєчєм корміть страну.
- А на ботокс дєньгі нашлі, - прєзрітєльно скривився Кецян. - І тєбє овса нє жалєют, так шо не прібєдняйтєсь. Лучше скажітє, ви когда укров будєтє снова хєрачить?
- Какіх укров хєрачить, дибіл? - Возмутився Путін. - У нас санкції, жопа. Понімаєш? Пі-гу по вашему.
- Владімір Владіміровіч утвєрждаєт, шо єму чрєзвичайно стидно за содєянноє і он ощущаєт сєбя жопой с ушамі, - розшифрував Лавров. - Ми, конєшно, пострєлюєм, но стараємся соблюдать пєрєміріє, шоби Запад отмєніл санкції.
- Плохо, - замєтіл Кецян. - Нужно больше санкцій, тогда Цзіньпін будєт очєнь доволєн. А то шото Путін твой слішком рєзвий, как для того, кому пріходіт піздєц.
- Так вєдь потому он і рєзвий, шо отлічно всьо понімаєт, - увєщєвал Лавров. - То ви плохо знаєтє русскіх. Проєдьтєсь как-то в заМКАДьє і убєдітєсь, шо чєм больше жопа, тєм сільнєє понти у тєх, хто в нєй живьот.
- Ну, пусть так, - согласився Кецян. - Только перед Цзіньпіном шоб не видєлувався, а то єщо расхєрачить вас нєвзначай в ядєрну пиль… Ладно, ідітє. Свободни.
- Какой ідітє, куда ідітє? Ето мой Крємль, я тут хозяїн! - Істєрив Путін.
- Восхіщєніє виражай, восхіщєніє! - Напутствував Лавров переводчика. Затєм взяв Путіна за ухо.
- А пошлі-ка, Владімір Владіміровіч, в корідор. Обсудім нєкоторі насущні вопроси гєополітіки.
І потащив його прочь.

[Nata]

- Ах, Мілан, - радувався Путін, вдихая свєжий утрєнній воздух. - Запах Європи, которий я трохи успєл подзабуть. Кстаті, почєму мєня дєржат в клєткє?
- Фрау Мєркєль рішила таким образом вас защітіть от зараженія вірусом Еболи, - отвітив охраннік з транквілізатором.
- А ето шо за таблічка? - Поінтєрєсувався Путін. - Рюсіш прєзідєнте, айн фотографен дєсять еуров?
- Фрау Мєркєль таким образом дємонстріруєт, как вас ценіт. З остальними фото бєсплатно, - невозмутімо сказав охраннік, доставая шоколадний батончик. - Хотітє канфєтку? А то врємя кормьожки ше нескоро.
- А гдє міровиє лідєри? - Не унімався Путін. - Почему не ідуть на поклон умолять про отмєну санкцій? Знаєш, сколько бабла потєрялі італьянскіє фєрмєри із-за запрєта імпорта Пармєзана в Москву і бліжайшеє подмосковьє?
- Ви, главноє, в людей гімном не кидайтесь, бо прийдеться вас усипіть, - прєдупрєдив охраннік. - А шо касається мірових лідєров, то у вас на сєгодня намєчєна встрєча з Петром Порошенком. В нєго, кстаті, тоже гімном кидаться нєльзя.
- Порошенко - міровой лідєр? - Фиркнув Путін. - Хунта он і козьол. Єслі би меньше блєял, то, может, і без санкцій би обошлось.
- Єслі би хто-то мєньше хєрачив, то не сідєл би в клєткє, - насмєшліво замєтіл охраннік. - Да, пока не забув. Містер Обама просив передать прівєт і уточнить, сколько стоїт сєйчас залить полний танкєр нєфті?
- Сволочь он чєрномаза! - Обідився Путін. - У нєго в головє абєррація, Мєдвєдєв лічно опрєдєліл. А шо ти про клєтку сказав, я не понял?
- Говорю, шо вєтками тикать нєльзя і рожіци корчить, - громко сказав охраннік, одганяя стайку дітей. - І кормити з рук строго воспрєщєно. А вот, кстаті, і Пьотр Алєксєєвіч.
Охраннік на всякий случай передьорнув затвор транквілізатора, витянувся по стойкє смірно і отдав честь.
- Ну шо, пакєтні договорьонності будемо ісполнять? - Спросив Порошенко, подходя к клєткє.
- Хєрачить! - Визвірився Путін, визивающє улибаясь.
- Ясно, - сумно махнув рукой Порошенко, затєм розвернувся і уйшов обратно.
- Как я єго? - Похвастався Путін. - Шоб знав, укроп, своє мєсто, нєдораса фашистская.
- Не заработали ви обєд таким повєдєнієм, - укорив охраннік. - Нада було брать шоколадку, пока прєдлагав.
Охраннік махнув рукой. До клєтки підбігли рабочі і почали заталкувать її в грузовой контейнер.
- Е, я нє понял, шо проісходіт? - Злякався Путін.
- Домой отправлять будем, бо на саммітє вам больше дєлать нєчєго, - сказав охраннік. - Щас сдєлаєм нєбольшой укол, просньотєсь уже в Москвє.
Охраннік тщатєльно прицілився і вистрілив в Путіна транквілізатором..

[Nata]

- Вніматєльно смотрітє в мої глаза і повторяйтє ключєвиє слова: мір, економіка, стабільность, - гортанно вєщал Тігіпко, с-под лоба глядя в об'єктів камєри. - А щас я мєдлєнно пощитаю до дєсяті і ви за мене проголосуєтє.
Він плавно подняв руки, питаясь імітірувать Кашпіровського.
- Одін - ваші вєки тяжелєют...
Тігіпко мєдлєннл шагнув к камєрє.
- Два - і ви забуваєтє про пєнсіонну рєформу і про то, шо я совокуплявся з партієй Рєгіонов...
Он сдєлав ше один шаг.
- Трі - начінаєтє хотєть в Росію і любить Путіна...
- Только не вздумай дальше ідті, камєру снєсьош нахрєн, - іспуганно прєдупрєдив опєратор. Тігіпко недовольно скривився.
- Та шо такоє! Хто щас іспортив ідєю протиснуться в об'єктів і вилізти з той сторони екрана, как в фільмє "Звонок".
Опєратор беспомощно посмотрєл на рєжисьора, виразітєльно вращая пальцем у віска.
- Сєргєй Лєонідовіч, так не получиться, - намєкнув рєжисьор.
- А я хочу! - Визивающє крикнув Тігіпко, тупая ножкой. - Ілі щас позвоню спонсору і он расхєрачить вас в ядєрну пиль.
- Хорошо, хорошо, - іспуганно замахав руками рєжисьор. - Только стойтє на мєстє, ми самі всьо сдєлаєм.
Рєжисьор подав сігнал опєратору, той снова включив камєру.
- А сєйчас поставьтє перед екраном банку с водой, - продолжив Тігіпко, недовольно зиркая на опєратора. - Я сдєлаю нєсколько двіженій руками - і вода зарядиться на положитєльний рейтінг...
- Стоп! - Нєрвно перебив рєжисьор. - Какая вода? Ми же політічєскую рєкламу снімаєм.
- Шо ти перебиваєш? - Возмутився Тігіпко. - Мнє, мєжду прочім, сценарій алтайські шамани писали, коториє Януковіча консультіровали.
- Ну і гдє сєйчас Янукович? - Устало спросив рєжисьор. - Послушайтє лучше мєня, всьо нада дєлать не так.
- А ти Кісєльов, чи шо, шоб я тєбя слушал? - Поінтєрєсувався Тігіпко. - У тєбя опєратор єсть? Ним і командуй.
Рєжисьор грустно вздохнув і махнув опєратору продолжать.
- Сіла, мужская сіла, потенція, - перечисляв Тігіпко. - Запомнітє етот логічєскій ряд. Потому шо каждий нормальний мужик хочєт буть сильним. Сільная Україна, сільниє мужикі.
Тігіпко достав із кармана бубєн і дико заверещав, приплясуя і постукуя бубном по лбу.
- А ето шо за хєрня? - Не витерпів рєжисьор.
- Шамани сказали, шо єслі буду так дєлать, мой ролік посмотрять мілліони людей, - похвастався Тігіпко. - А ти точно рєжисьор, шо я тобі такі елємєнтарні вєщі расказую?
- Нє знаю уже, - признався рєжисьор. - Позавчєра снімали Яценюка з Турчиновим, вчєра Садового. І как-то ощущав себе нужним. А сєгодня…
- А сєгодня ти явно устал два дня подряд снімать ідіотов, - снісходітєльно прєдположив Тігіпко. - Потому смотрі і не мєшай.
Тігіпко подав знак опєратору і прийнявся растьогувать брюки.
- Шо ви дєлаєтє?! - Возмущонно запитав рєжисьор. - Собралісь спустить штани перед камєрой?
- Так надо же продємонстрірувать, в чом моя сіла, - удівльонно пожав плєчами Тігіпко. - Кромє того, це прівлєчот женскую аудіторію і вона за мєня проголосує.
- Всьо, нє могу так больше… Я ухожу, - заплакав рєжисьор і вибєжав із павільйона.
- Наконєц-то, - обрадувався Тігіпко, хіщно разглядуя опєратора. - Кстаті, ти ж, вродє как, кучєрявий? Ну ка, іді сюда, щас снімєм бонусну вєрсію для Новоросії. Наглядно продємонстріруєм, шо я сдєлаю с Порошенком, когда мєня ізбєрут.
Тігіпко ободряющє подмигнув, витягуя з брюк рємєнь.
- Пльонка закончилась, Сєргєй Лєонідовіч, - сказав опєратор, снімая камєру со штатіва і задкуючи к виходу. - Больше нічого не снімєм.
- Как? - Расстроївся Тігіпко. - Что же дєлать? У мєня столько свєжих ідєй…
- Сдєлаєм нарєзку із того, шо уже отснялі. Там как раз хватить на ролік, - пообєщав опєратор.
- Ладно, - согласився Тігіпко, заправляя рємєнь обратно. - Только смотрітє, шоб виглядєло убєдітєльно. Пойду пока покрасуюсь на 1+1, там такіє рісуют рейтінгі - закачаєшся.
Тігіпко при мислє о рєйтінг мєчтатєльно облизнувся, надів сувєнірну кєпку "Я - русскій" і пішов к виходу…

- Ну шо, он уже ушол? - Спросив рєжисьор, осторожно заглядуя в павільйон. Опєратор мовчки кивнув.
- Тогда готовься: к нам щас "Опозіціонний блок" в полном составє ідьот снімать прєдвиборний ролік. Бронік на всякий случай одєнь і каску. І не вздумай шось язиком ляпнуть. Етот хоть інтєлігєнтний, а там Шуфрич только і ждьот повода, шоб морду комусь набить за правосєков.
Опєратор нєрвно сглотнув і пішов заряжать у камєру новий рулон дорогой туалєтной бумаги...

[Nata]

- Ну шо, гєрр Владіміровіч, как дєла? Санкції не жмуть? - Устало спросила Мєркєль, садясь за круглий стол. - Подумав над повєдєнієм? Хочєш шото сказать?
- Хєрачить! - Отвєтіл Путін, радостно улибаясь.
- Ти в тайгє мозгі отморозіл, чи шо? - Поінтєрєсувалась Мєркєль.
- Хєрачить, - ігріво подмигнув Путін, отріцатєльно вращая головой.
- А я говоріл, шо он нєвмєняємий! - Сказав Кемєрон. - Короче, пора заканчувать ігри. Свіфт отрубіть - раз, торгове ембарго - два, запрєт на експорт високих тєхнологій - трі…
- Хєрачить! - Перебив Путін, недовольно скривившись.
- Про "Містралі" вообщє молчу, - угрюмо проізньос Олланд. - А вєдь такой хароший караблік мог получить, даже два.
- Можно мнє переводчика? - Попросив Путін, натягуя наушніки. Мєркєль кивнула. До Путіна подбєжав якийсь пацанчик і услужліво наклонився.
- Пєрєвєді етому лягушатніку слово хєрачить, - потрєбував Путін, непроізвольно пуская слину.
- Так, гєрр Владіміровіч, - возмущьонно прикрикнула Мєркєль, поднімаясь на ноги і показуя пальцем в угол. - Ідітє, постойтє, пока ми посовєщаємся.
Путін надмєнно усмєхнувся і гордо пошагав в угол.
- Ну, шо посовєтуєтє? - Грустно спитав Порошенко.
- Да уж, нікакого прогресса в пєрєговорах, - вздохнув Баррозу.
- А мнє шото тоже нічєго кромє хєрачить уже в голову не лізе, - пожалувався Кемєрон.
- Ти його слішком нєрвіруєш, вот он і не ідьот на контакт, - прєдположила Мєркєль. - Пойді, подиши свєжим воздухом. А ми ше разок попробуєм до нєго достучаться.
- Как хотітє, - пожав плечами Кемєрон. - Вернусь через пару часов. Обсудім, как лучше його хєрачить.
Кемєрон учтіво откланявся і вийшов із комнати.
- Путін! - гукнула Мєркєль. Путін вопросітєльно обернувся.
- Іді сюда.
Путін єхидно усмєхнувся, нєбрєжно сунув руки в кармани, нє спєша підійшов до стола і сів на своє мєсто.
- А помниш, гєрр Владіміровіч, как хорошо било в G8? - Вкрадчиво спросила Мєркєль.
- А какіє корпоратіви закатували послє собраній! - Подхватив Олланд. - Тебе наряжали бєнзоколонкой, Обаму - шофьором, а Гєля була заправщицей.
- Не просто заправщіцей, а королєвой бєнзоколонкі, - напомнила Мєркєль. - Гєрр Владіміровіч держав на витянутой рукє бутилку з шампанським, я її наклоняла, а ви по очєрєді пили прямо з горла, а потом фиркали через нос.
- Да, било дєло, - мєчтатєльно проізньос Олланд. - Не хватаєт тєбя, Владімір Владіміровіч. Нєкому больше ізображать бєнзоколонку. І туфльой по столу ніхто не хєрачить, когда обсуждаєм Сірію ілі Ісламскоє государство. Виводі-ка войска з України, возвращай Крим і айда к нам обратно.
- А хєрачить? - Обіженно спросив Путін.
- Та шо ти затараторіл: хєрачить, хєрачить? - Сердито спросила Мєркєль. - Шо, другіх развлєчєній нєт? Вот Олланд, к прімєру, вина коллєкціонірує. Я бісєром вишиваю. А ти шо любиш дєлать в свободноє врємя?
- Хєрачить! - Похвастався Путін, снімая туфлю.
- Інимі словамі, пєрєміріє соблюдать ніхто не собирається, і з газом зімой нам тоже проблєм ожидать? - Уточнив Порошенко.
- Хєрачить, - пожав плєчами Путін, увлєчонно гупая туфльой об стол.
- Позвать Кемєрона, шо лі? - Задумався Баррозу.
- Ілі мнє сам на сам з ним пообщаться? - Прєдложив Порошенко. - Может тортіком чи шоколадкой соблазнітся?
- Ідіоти, - со скучающим відом подитожив Путін. - Пойду, бо мнє нєкогда. Нужно хєрачить.
Путін поднявся і вийшов, закривая за собою двері.
- А вєдь дєйствітєльно ідіоти, - согласився Олланд. - Панькаємся с нім, будто с рєбьонком. А он нас на мізінце вєртєл.
- Ну, счітай, довєртєлся, - рєшитєльно мовила Мєркєль, стукая кулаком по столу. - Зовітє Кемєрона, будем думать, шо дєлать дальше…

Бацька наминав бульбу з бєларусской сєльодочкой і просматрював фотографії з самміта.
- Вот ета прікольна, - ржав он, тикая в монітор. - Пуйло такой стоїт, руки в кулаки зжимаються, а Мєркєль єму пальцем показує: нахєр - ето туда.
- Ага, - согласився російський журналіст, вєжліво подсовуя мікрофон побліже. - А шо ви думаєтє про ДНР і ЛНР?
- А шо тут думать? - Удівілся бацька. - Росія віновата, однозначно!
Бацька перемотав на слєдующу фотографію.
- А тут Пуйло какой-то уж слішком вєсьолий, - замєтіл он. - Допиши-ка на всякий случай: но у Росії нє било вибора, бо нада защіщать русскоязичноє насєлєніє.
- На-сє-лє-ні-є, - пробубнив журналіст, записуя в блокнот. - А нє боїтєсь, шо Владімір Владіміровіч і вас рєшит аннексіровать?
- А нас за шо? - Удівілся бацька. - Майданов нєт, насєлєніє стабільно ніщєнствує, а єслі вдруг заживьом лучше, чем росіянє - так даже наоборот, прімєр для оболванєних Путіним масс положитєльний.
- А по поводу Крима шо думаєтє? - спросив Журналіст.
- Зємля українская, бєз варіантов, - заявив бацька. - Бо ми же не прєтєндуєм на ісконно-бєларусскіє псковську, смолєнську і брянську області. А моглі би! Я і Путіна постоянно етім подкалую.
- А он шо? - Заінтєрєсувався журналіст.
- Злиться і приказує Шойгу сільнєє хєрачить, - хіхікнув бацька. - А потом ми с нім вмєстє ржом над попитками Лаврова грамотно всьо об'ясніть.
- Странні у вас развлєчєнія, - замітив журналіст.
- Ну а шо ти хотєл? - Пожав плєчами бацька. - Людей вж взривали, опозіцію били, мітінгі подавляли, а бабла настолько нємєряно, шо нєкуда тратіть. Осталось только хєрачить і ржать над послєдствіями. О, смотрі, а ето тоже зачьотне фото.
Бацька снова ткнув пальцем в монітор і громко заржав…

- Віталік, поймі, Крим нє ваш, і ніхто вам єго нє вєрньот, - размишляв Ходорковський в фейсбукє у Портнікова.
- Какой же ти дємократ, раз таке говоріш? - Удівлявся Портніков.
- Класічєскій, даже можно сказать еталонний, - убєждав Ходорковський. - Бо дємократія - ето шо? Власть народа. І єслі 84% насєлєнія говорят, шо Крим - наш, значіт - он наш, бєз варіантов.
- А єслі оні завтра скажут, шо наш, скажем так, Кітай ілі США? - Полюбопитствовав Портніков.
- Значіть, будєм хєрачить, а шо дєлать? - Обрєчонно вздихав Ходорковський. - На то вєдь і дємократія, шоб ісполнять волю народа, особєнно навязанную Кісєльовим.
- Дурак ти, Міша, - огорчався Портніков.
- Зато Крим - наш, - язвітєльно тролив Ходорковський, давясь от смєха…

І только Кітай храніл таінствєнноє молчаніє, вніматєльно наблюдая…

[Nata]

"Российские власти готовят полный запрет для госкомпаний на закупки импортной автотехники" - Коммєрсанть

- Ну шо, Владімір Владіміровіч, пора на работу? - Вєжліво поінтєрєсувався водітєль, откривая заднюю двєрь.
- Шо ето за хєрня? - Недовольно скривився Путін, брєзгліво разглядуя чорну Ладу Каліну. - Гдє бронірованний лімузін?
- Так імпортозамєщєніє же, Владімір Владіміровіч, - об'яснив водітєль, поднімая заднє сідєніє і откривая под ним невеличкий люк. - Щас подогрєв крєсєл включу, бо сьогодні холоднувато.
Водітєль бросив в люк жменьку угля і пару дровеняк.
- Соточку не одолжитє?
Путін нєдоумьонно достав із кармана сто рублєй і протянув водітєлю. Тот діловито підпалив купюру і кинув вслєд за дровами й угльом.
- Ну всьо, можно садіться. Минут чєрєз пять будєт вполнє комфортно.
- Просто хєрня какая-то, - незадоволено бурчав Путін, с трудом втіскуясь в машину. - Хто цю хєрню придумав?
- Ви развє забилі, как з Мілана вєрнулись, пьянючий вдризг, і прямо с самольота на встрєчающіх міністров набросілісь з криком:"Всьо нахрєн! Вєсь імпорт нахрєн! Я етім сволочам покажу! Ми вєлікіє! Ми і бєз ніх…" А потом вирубились і захрапєлі посрєді трапа, - напомнив водітєль. - Ну так міністри і кинулися ісполнять.
- Ідіоти, ядєрна пиль... - Недовольно бубнив Путін, виглядуя в окошко. - Она хоть бронірована?
- Хто? - Не поняв водітєль.
- Машина бронірована? - Перепитав Путін.
- Ви шо, - рассмєявся водітєль. - Ето же жигулі. Тут не то, шо броні, - подушкі бєзопасності нєт. Хотя шо там подушкі... У них даже машини чорного цвєта в налічії нє оказалось, взяли синю і вчора весь день смолили. Благо смоли у нас дохрєна...
- А гдє мой кортеж? - Нєрвно перепитав Путін, злякано оглядуясь по сторонам. - Гдє охрана?
- Охрана сказала, шо на етом вєдрє нє поєдєт, бо ви столько не платітє, шоб так рісковать, - махнув рукою водітєль. - Дали мнє газовий балончик і приказали доставіть. Так шо єжелі шо - балончик под пєрєднім сідєнієм мєжду огнєтушитєлєм і аптєчкой.
- Ти дурак? Как я туда дотянусь? - Возмутився Путін.
- А зачєм? - Пожав плєчами водітєль. - Єслі будєт шото сєрйозне, всьо равно не поможе.
- С дорогі, козьол, однозначно! - Вдруг раздався знакомий голос із громкоговорітєля і Ладу Каліну Путіна стрємітєльно обогнав хаммєр з наклєйками ЛДПР.
- Нє понял, шо щас проізошло? - Завістліво поінтєрєсувався Путін. - Почєму Жиріновський на хаммєрє, а я на Калінє?
- Так вєдь у нєго лічна машина, а ви в государствєнной. Запрєт коснулся только государствєнного автопарка, - сказав водітєль, поправляя дзеркало. - Інтєрєсно, хто ето нас прєслєдуєт?
Водітєль здав до обочини і прийнявся тормозить.
- Шо дєлаєш, дурак? На газ жмі, на газ! - Заорав поблєднєвший Путін, судорожно питаясь перехилиться через переднє пасажирське крєсло і нащупать под ним балончик.
- А вдруг шото важноє? - Прєдположив водітєль, доставая сігарєтку. - Хотітє? Ето послєдняя.
Путін зиркнув на сігарєтку бєшеними от страха глазами.
- Слілі! Козли! Удавлю!
Путін попитався кинуться на водітєля, но той воврємя увернувся і випригнув з машини, закривая за собой двєрь.
- Шо, син мой, страшно? - Прогнусавив какой-то бас.
- Нєт, - храбро пропищав Путін, скукожуясь і закривая на всякий случай ліцо руками.
- А мнє вот страшно, - пожалувався голос. - За сєбя, і за тєбя, ідіота. Всє, конєшно, под Богом ходім, но зачєм лішній раз провоціровать?
- Гундяй, ти? - Обрадовався Путін. - А я вже било подумал…
- А ти нє думай, раб божій Владімір. Ти вєто накладуй, - перебив Гундяй. - Какіє нахрєн отєчєствєнні автомобілі? Ні подлокотніка, ні кожаного салона, ні подогрєва руля і сідєній… Я уже молчу про бєзопасность. От тєбє поєздка сєйчас понравілась?
- Нормально, только машину нада чуток подлатать, бо сильно скрипить салон, - обіженно отвєтіл Путін. - Пару лєт назад Каліни билі гораздо лучше.
- Пару лєт назад два ящика ізолєнти перевели, шоб нічого нігдє не болталось, когда тєбє машину готовили, - замітив Гундяєв. - А потом довго отдирали і матюкались, бо вона от жари растаяла і присохла. А сєйчас получай как єсть, модель вєрсії прєміум люкс з автоматічєской коробкой пєрєдач, которую нужно мєнять кажду тисячу кіломєтров.
- Ну і нормально! - Визивающє сказав Путін. - А ти в курсє, шо со мной в Міланє ні Мєркєль, ні Олланд, ні Обама разговарювать нє захотєлі?
- А ти в курсє, шо когда виєзжаєш за МКАД, то мєстниє власті развалюхи вдоль путі слєдованія закривають фанєрой і рісують на нєй красіві отрємонтірувані фасади? - Полюбопитствовав Гундяєв. - А отєчєствєнні подлодки тонут гораздо чащє, чим дєрєвяні каноє у Папуасов. Спутнікі сходят с орбіт, ракєти взриваються, ГЛОНАСС работаєт на кітайськой начінкє і потому коє-как ше чєго-то показує. Вєтіруй закон, заправщик, і нє мні сєбя, автомобільним магнатом.
- А тєбє вообщє какоє до етого дєло? - Огризнувся Путін. - Водітєль сказав, шо закон касаєтся только государствєнних організацій. А церковь у нас внє государства.
- Церковь і єсть государство, - наставітєльно проізньос Гундяй. - А внє государства тє, хто лєзєт хєрачить, не спрашуя благословєнія, і в Сібірь к шаманам мотається, шоб купить для Мєркєль пріворотноє зєльє. Снять би оце рємєнь і духовной скрєпой по чьєй-то ботоксной задніце пару раз витянуть хорошенько, то тот хто-то нє только би закон завєтіровал, но і Крим би назад вєрнул. Отмєняй, говорю, а нє то подошлю боєвих монахов і аж бєгом пожалєєш, шо запрєтіл бронірованний лімузін.
- Хорошо, хорошо, - прімірітєльно согласився Путін. - Я і сам уже понял, шо какую-то чушь упорол по пьяні. Вот до Крємля доєду і сразу же разбєрусь.
- Попробуй, может і вийдєт доєхать, єжелі повєзьот, - скорбно вздохнув Гундяй, трижди крестя Путіна на всякий случай. - Ісповєдаться на дорожку нє возжелаєшь?
- Та ну тєбя! - злобно отмахнувся Путін і жестом позвав водітєля обратно в машину.
- В Крємль!
Лада Каліна фиркнула, задирчала і попригала жабкой по трассє, осторожно протіскуясь мєжду дорогіх іномарок. Гундяй провожав її взглядом, довольно поглажуя бороду. Внєзапно у нього задзвонив тєлєфон.
- Да, альо? - Закричав Гундяй, питаясь достать мобілку, застрявшую десь под масівним золотим крєстом.
- Ну шо, получілось? Вєтіруєт? - С надєждой поінтєрєсовався голос Мєдвєдєва.
- Єщо как получілось! Глянеш, может подгузнік надо смєніть, - хіхікнув Гундяй. - Так шо с тєбя тепер щєдроє пожертвованіє на храм.
- Ви же знаєтє, нє заржавєєт! - Обрадованно восклікнула трубка і нєжно замурликала:
- Айфооон… Айфооончік… Я тєбя нікому нє отдам, і вєтіровать ні одной падлє нє разрєшу. Полєзай-ка обратно в карман, там тєпло і вкусна пєчєнька…
Шото щолкнуло і з мобілки послишались короткі гудки.
- Пора подумать о новом храмє! - Задоволено отмєтіл Гундяй. - А то Хріста Спасітєля уже тєсноват… Построїм високе зданіє. На пєрвом етаже размєстім гіпєрмаркєт церковних лавок, на втором - конфєрєнц-зал і банкєтную, на трєтьєм - нєпосрєдствєнно храм, в пєнтхаусє - патріарші аппартамєнти, а в подвалє лікьоро-водочний магазінчик для заводіка своєго открою…
Окончатєльно погрузившись в мєчтанія, Гундяй сів у бронірованний мерседес і укатіл в нєізвєстном направлєнії...

[Nata]

"Я не могу себя представить вне России ни на одну секунду (...) И я чувствую свою связь с русской землей" (Путін)

- Ну шо, гражданє експєрти, какіє будут ідеї? - Поінтєрєсувався Путін, прєзрітєльно разглядуя мєждународних експєртов.
- Всьо очєнь сложно, Владімір Владіміровіч, - грустно сообщив якой-то експєрт. - Ми вже і так рассматрівалі, і едак… Получається лібо виход із сложившегося крізіса, лібо хєрачить. А вот всьо вмєстє - нікак!
- Я щас не понял, - разозлився Путін. - Задача була поставлєна чотко: найти варіант, прі котором і хєрачить, і виход із крізіса. Заданіє виполнєно?
Експєрти грустно склонили голови.
- Ви охрєнєли? - Уточнив Путін. - Ілі я, по вашему, арабскій шейх, шоби позволіть сєбє оплачувать бесполєзні сборіща ідіотов? Может вас, дармоєдов, вообщє нахрєн перестрєлять?
- Ну почєму дармоєдов, Владімір Владіміровіч? - Спросив Володін, іспуганно сглатуя. - Нам удалось сформуліровать нєкоторі заключєнія.
- Пять сєкунд впєчатлить, - сказав Путін, доставая фамільний маузєр.
- Путьом долгіх дєбатов ми прішлі к виводу, шо єсть Путін - єсть Росія, а нєт Путіна - нєт Росії, - запинаясь проізньос Володін, нєрвно пялясь на маузєр.
- Інтєрєсно, - задумався Путін. - Обрісовую сітуацію: Путін єсть, нєфть по пятьдєсят. Росія єсть ілі нєт?
- Єсть, конєшно єсть! - Дружно закивали експєрти. - Куда ж она от Путіна дєнєтся?
- Тогда єщо сітуація, - прєдложив Путін. - Росія єсть, нєфть по пятьдєсят, Кадиров снова трєбуєт откупних. Шо с Путіним сдєлають чєчєни, єслі он не заплатить?
- А ви отдайтє їм Крим, там от хохлов осталось на пару мєсяцев откупних, - прєдложив Проханов. - Чєчєни прєдсказуємо устроят в Криму катастрофу, а катастрофа і будєт тєм рєгулятором, которим она всєгда і била в тєчєніє нашей міровой історічєской практікі.
- Очковтіратєльствуєм? - Полюбопитстовав Путін, мєдлєнно вставляя патрони в маузєр.
- Шо ви, Владімір Владіміровіч, - іспугався Проханов. - Наоборот, утвєрждаю, шо нєуправляємость міра может стать очєвідной і нєобратімой. І потому нужно как можно скорєє хєрачить, невзірая на крізіс. Только не убівайтє!
Проханов скукожився і крєпко зажмурився, трясясь от страха.
- Странний ти чєловєк, - замітив Путін, наставляя на Проханова маузєр. - То хєрачити просиш, то нє убівайтє. Уж как-то опрєдєлісь.
- Владімір Владіміровіч, не надо тратить патрони, - рєшитєльно вмєшався Лук'янов. - Проблєма на самом дєлє не в Прохановє, а в сістємном сбоє.
- Лічно я наблюдаю єдінствєнний сбой в сістємє - слішком мало расстрєлов, - признався Путін. - Кстаті, намєрєн ісправить. Прічом нємєдлєнно.
- Расстрєли нічєго не ізмєнят. Прєдєл управляємості і так достігнут, вас не облизує только лінивий ілі законченний ідіот, - сказав Лук'янов. - Ми просто жили в іллюзіях, шо всє жутко боятся наших ракєт і очєнь нуждаются в нєфті і газє. Оказалось, шо це не вполнє так. І тєпєрь, шоб найті виход із крізіса, слєдуєт возвратіться к пєрвоначальному заключєнію мєждународних експєртов.
- Єслі б я хотєл возвращать Крим і виводіть войска, нахрєна би я вас собірал? - Раздражонно поінтєрєсувався Путін.
- Я імєю в віду аксіому, шо бєз Путіна нєт Росії, - напомнив Лук'янов. - Потому нам как можна скорєє нужно побєспокоїться, шоби с вамі нічєго не проізошло. Лічно я прєдлагаю заспіртовать…
- Нє понял? - Возмутився Путін. - Как ето - заспіртовать?
- Обикновєнно, в баночкє, - пояснив Лук'янов. - Вєдь в странє, де по взльотно-посадочним полосам єздят снєгоуборщики до того, как випадєт снєг, шо угодно может случіться. Потому надьожнєє всєго вас храніть в Мавзолєє.
- Слушай, шото внєзапно так захотєлось когось застрєліть, - признався Путін, направляя на Лук'янова маузєр. - Совсєм охрєнєл? Я, мєжду прочім, живой. Мнє ше імпєрію строїть і Амєріку побєждать.
- І про Луну не забудьтє, - скромно напомнив хто-то.
- А Луна нахрєна? - Не поняв Путін.
- Для распіла остатков стабфонда, - отвєтіл голос. - Єслі, конєшно, послє нєфтянніков шото останєтся. Потому шо, Владімір Владіміровіч, в ходє длітєльних прєній мєждународні експєрти сумєлі опрєдєлить, шо бєз вас хоть Росії і нєт, но с вамі єй просто піздєц. Только в отлічіє от діллєми про хєрачить і виход із крізіса, ця проблєма імєєт нєсколько варіантов рєшенія: лібо вас срочно заспіртовать, лібо всєм умним людям валіть в нормальниє страни. І в етом очєнь поможет Луна.
- У мєня тоже діллєма: всєх вас пєрєстрєлять ілі когось пожалєть? - Задумчиво прищурився Путін, поігруя маузєром. - Вот Володін мнє нравиться, напрімєр. Он чєловєк умний…
Дверь зала собраній приоткрилась і чєй-то шопот с той сторони осторожно напомнив:
- Владімір Владіміровіч, доставілі костюм клоуна і грімьора. А также послєдній випуск сборніка анєкдотов про єврєєв.
- Повезло вам, - вздохнув Путін. - У мене сєйчас встрєча з наслєдним прінцем із Еміратов, будемо обсуждать цену на нєфть. Нада виполнить пріготовлєнія согласно протокольним трєбованіям з їх сторони. Но не расслабляйтесь, со врємєнєм я вас всєх перестрєляю по одному. І нікакая Луна не спасьот.
Путін спрятав маузєр і вийшов із зала, громко хлопнув дверима.
- А я говоріл, шо надо не спіртовать, а заливать формаліном, - жалобно проізньос хто-то.
- А я утвєрждаю, шо такі спіртовать, - твьордо заявив Лук'янов.
І експєрти погрузились в жаркіє спори относітєльно будущєго страни...

[Nata]

"Россия и КНДР обсудят введение безвизового режима" - Дождь

- Ах, Сєвєрна Корєя… - Восхіщонно проізньос Путін, виглядуя в іллюмінатор самольота на бесконєчні трудові лагєря, раскінувшиєся внизу. - Яка красота! І вєдь нічєго лішнєго: ні Макдональдсов, ні бутіков с кружевними трусами. Сплошниє духовні скрєпи, куда не глянь.
- Піздєц, Сєвєрна Корєя… - недовольно бурчав Лавров. - І вєдь подумать только: імєлі члєнство в G8, учили Мєркєль, як правільно дєлать гєополітіку. Указували Обамє, куда засунуть перезагрузку. І вот, Пхєньян… Докатілісь.
- Чєм ти там недоволєн? - Подозрітєльно поінтєрєсувався Путін. - Западная цивілізація, мєжду прочім, практічєскі вже загнулась. Будущєє за Азієй. Кромє того, мене Цзіньпін попросив за корєйцами прісмотрєть, бо для кітайской економіки кормити їх слішком накладно.
- А для нашей? - Поінтєрєсувався Лавров. - Особєнно послє Крима і санкцій. У нас шо, появілісь лішніє дєньгі?
- У нас много бездомних собак, ето раз, - наставітєльно сказав Путін, загибая палець. - А два - ми скоро вигоним нахрєн хохлов-гастрабайтеров, надо будєт кєм-то їх замєніть.
- Надєюсь, шо в етот раз нам прєдложат шото єщо кромє собачатіни, - брєзгліво скривився Лавров. - Бо я її в прошлий візіт перекушав і потом животом довго мучався. А овьос у них дєлікатес, видають только по празднікам днєй рождєній вождєй…
- Хто-то щас оскорбіл вождєй, ілі послишалось? - Строго поінтєрєсувався гід, хватаясь за кобуру.
- Собачатіна, говорю, надоєла, - об'яснив Лавров. - Моглі би лідєров міровой свєрхдєржави і чєм-то получше кормить.
- Ніхрєна сєбє ви зажрались! - Обідився гід. - У нас люди рисовую муку заливають водой, добавляють стєблі тросніка і їдять, а їм собачатіна не така.
- А хто же вам віноват, шо ви свою економіку довели до ручки, - пожав плєчами Лавров.
- У нас, мєжду прочім, тоже всьо начиналось з санкцій, - парірував гід, хитро підморгуя. - Так шо совєтую в качєствє сувєніра прикупить пару кулінарних кніг.
- Корочє, заткнулісь оба, - недовольно приказав Путін, поморщившись прі упомінанії санкцій. - Когда нас доставят к Кіму?
- Нє Кіму, а висшему руководітєлю, новой звєздє, гєнію срєді гєнієв воєнной стратєгії і просто блістатєльному товаріщу Кім Чен Ину, - важно проізньос гід. - І називати його іначє нікто нє смєєт, особєнно какоє-то х…
- Осторожнєє с вираженіями, - порєкомєндував Путін. - Расхєрачу в ядєрну пиль - мало не покажеться.
- Ріскнітє, - прєдложив гід. - Вон амєріканци ріскнулі, а товаріщ Кім Ір Сен прєвратілся в вєрховного стєрха, полєтєл в Вашингтон і забросал єго карандашами з ядєрними боєголовками. І больше Амєрікі нєт. А хто в етом сомнєваєтся - лагєря с конфіскацієй.
- Радікальнєнько, - грустно замєтіл Лавров.
- Общєство Чучхє могут построїть лішь храбриє сєрдцем, крєпкіє духом і чістиє помисламі. А от прочіх нада ізбавляться как можно бистрєє, іначе разложат націю ізнутрі. Как ваші солдатскіє матєря ілі бєлолєнточнікі-дєрьмократи.
- От матєрєй ізбавляємся потіхоньку, а бєлолєнточнікі - наші люди, - замєтіл Путін. - По Криму і поніманію острой нєобходімості росіян кого-то хєрачить у нас разногласій нєт.
- А в нашей странє разногласія нєвозможни в прінціпє, - гордо заявив гід. - Потому щас когда приземлимся, пєрвим дєлом поєдєм поклонитися статуям вєлікіх вождєй, потом посєтім дом культури і послушаєм дєтскі ансамблі, і уже затєм состоїться аудієнція.
- Совсєм охрєнєл? - Поінтєрєсувався Путін. - Ваші вожді у нас в КГБ в салагах і чурках ходілі, а я їм кланяться должен? Росія - мірова свєрхдєржава, а Сєвєрная Корєя - історічєске недоразумєніє...
- Слиш, Пу Тін Ху, ти сначала создай дінастію і мавзолєй заслужи, а потом будеш рассуждать о вєлічії наших вождєй, - посовєтував гід. - А то не посмотрім, шо іностранєц, скормім голодним псам по всєй строгості, а потом Сібірь аннексіруєм, продадім Кітаю за вагон ріса і дєсять лєт будем жировать всєй страной.
- Как ти оце разговарюєш с міровим лідєром? Хто ти вообщє такой? - Обідився Путін. - Сраний гід...
- Мєжду прочім, я в нашем КГБ по званію више вас, - замітив гід. - Так шо соблюдаєм субордінацію, ето раз. А два - кітайци нам вже давно рассказалі, какой із вас лідєр. Тєм болєє, шо сотруднічать ми собіраємся по программє "рис і нєфть в обмєн на бєсценний опит". Бо в вашей "вєлікой дєржавє" немає ані толкових спєціалістов по культу лічності і устройству трудових лагєрєй, ані дєнєг, шоб їх оплатіть.
- Просім прістєгнуть рємні бєзопасності, посадка через десять мінут, - донєслось із громкоговорітєлєй. - Щас по салону пройдьотся батюшка і вмєстє с вамі помолиться, шоб от самольота нічєго не отвалилось і пілот оказался достаточно трєзв. Батюшкє можно жертвовать на благотворітєльні свєчки за упокой наших пасажиров, которим пощастило меньше, чим вам.
- Ой как хорошо, уже почті дома, - обрадувався гід. - Кстаті, ви взяли с собой вазєлін для ректального таможенного осмотра? Бо у нас ето дєфіцит, а без нього болєзнєнно. І єщо момєнт: при виходє с самольота будєт огромний портрєт вождя. Перед ним надо стать на колєні і трижди поцеловать землю, шоб журналісти засняли для випуска новостєй.
- А єслі откажемся? - Полюбопитствував Путін.
- Єслі откажетесь - покормим голодних псов, - улибнувся гід. - І вообщє, совєтую вніматєльно мєня слушать і всьо ісполнять. Тогда, возможно, ми сможем к чєму-то договоріться і вам буде шо прєподать своєму народу, як вєлікую внєшнєполітічєскую побєду. Бо рейтінг і так нізковат, какіє-то 60-80%...
Самольот вдруг затрясся і зарєвєл. З нього со скріпом вивалились шассі. В салон вийшов батюшка з каділом і нараспєв прийнявся шото пєть. Зємля нєумлолімо приближалась, радуя гіда і вгоняя Лаврова в депрессію. І только Путін задумчиво смотрєл на батюшку і тихенько молився вмєстє з ним...

[Nata]

"Вице-премьер Дмитрий Рогозин сообщил о планах России и Китая исследовать космос совместно. Отдельно Рогозин поблагодарил Запад за введённые санкции, которые, по его словам, только усилили взаимодействие России и Китая." - Ехо Москви

Путін сидів на кушеткє і мєтодічно хєрачив Рогозіна малахітовим пісьмєнним набором по башкє.
- Но за шо? - Возмущався Рогозін.
- Козьол, дибіл, ідіот! - Нєгодовав Путін. - Тєбє мало, шо ми Кітаю строїм газопровод за свої дєньги, так тєпєрь ше і лунну программу їм фінансіровать?
- Ми договарювались пополам! - Плакав Рогозін.
- Цзіньпін так і сказав: пополам, ракєта і космонавти кітайські, дєньги російські. А гдє я возьму валюту? Вон Орбан трєбує гдє-то двадцать-трідцать мільярдов євро, шоб рішить вопрос со строітєльством Южного Потока. Новороссію тоже за шото надо вооружать. Так какого, спрашиваєтся, хєра, ти, скотіна, полєз со своей Луной? Может, ти скритий укроп? - Грозно поінтєрєсувався Путін, зловєщє прищурюясь.
- Ви шо! - Іспугався Рогозін. - Я свой, от смотрітє…
Рогозін вз'єрошив волоси, випучив глаза і дико заорав:
- Хєрачіть! Хєрачіть! Слава Россії!
- Не вєрю! - Грозно замєтіл Путін. - А слабо повторіть подвіг Порєчєнкова?
- Та гдє там подвіг, обичний піар, - махнув рукою Рогозін. - А вот прілєтєть на Луну, разорвать амєріканскій флаг в клочья…
- І сунуть вмєсто нєго кітайскій, - язвітєльно закончив Путін, снова хватая малахітний набор. - А так і будєт, прічом за наше бабло, которого нєт.
Путін замахнувся набором і продолжив лупить Рогозіна по башкє з особим остєрвєнєнієм.
- Володя, ти там нє устал хєрачить? - Осторожно поінтєрєсувався Мєдвєдєв, просовуя голову в двєрь. - Ізвіні, селфі дєлать не буду, бо сколковци установили, шо от етого бувають воші.
- Устав, а шо дєлать? - Грустно вздохнув Путін. - Кругом одні ідіоти.
- Нація тоже устала, - намєкнув Мєдвєдєв. - Ти рейтінгі свої відєл? Оні вже сравнялись с ценой на нєфть і пікіруют к курсу доллара.
- Нічєго, скоро начньом хєрачить - і рейтінг подскочіт ввєрх, - кровожадно усмєхнувся Путін. - Мєня до сіх пор всє за Крим благодарят.
- Володя, ти дурак, - скромно замєтіл Мєдвєдєв. - Когда Кітаю уйдьот Сібірь, я посмотрю, как ти будеш корміть ізголодавшся по нєфтєдолларам москвічєй байками про Крим.
- Кітай - наш стратегічєскій партньор! - Гордо випалив Рогозін, воспользовавшись передишкой.
- Володя, прошу тєбя, нє отвлєкайся, продолжай його бить, - брєзгліво поморщився Мєдвєдєв. - Потому шо із-за такіх ідіотов нам буде жопа уже через пару лєт.
- Імєю другоє мнєніє, - похвастався Путін. - Чєрєз нєсколько лєт Россія прєвратітся в огромную і сільную імпєрію, а Мєркєль с Обамой будут ползать пєрєдо мной на колєнях, умоляя отмєніть санкції.
- Кстаті насчот Обами, єсть харошая новость, - скєптічєскі усмєхнувся Мєдвєдєв. - Говоріт, шо готов нєофіціально встрєтіться. Просив только, шоб ти надєл на встрєчу протівогаз, бо боїться заразиться бєшенством.
- А больше нічєго не просив? - Мрачно поінтєрєсувався Путін.
- Нєт, только намєкал, шо скоро тєбє піздєц, бо к власті в Сєнатє дорвались рєспубліканци. Потому настоятєльно совєтовал ісполнять, шо совєтуют, пока не началось.
- Росію нікто нє ставіл на колєні! - Важно заявив Рогозін і добавив. - Хєрачить, хєрачить!..
- Володя, опять малахіт простаює, - вздохнув Мєдвєдєв. - Зачєм хєрачіть, єслі можно как раньше нормально жить, нормально зарабатувать, нормально отдихать на хароших курортах, а нє в Сочі ілі в Криму...
- Вот, я всєгда говоріл, шо айфони разрушающє дєйствуют на духовниє скрєпи! - Обіженно замєтіл Рогозін. - Нужно нємєдлєнно їх запрєтіть.
- Хочеш поговоріть о духовних скрєпах? - Сердито уточнив Мєдвєдєв. - Ізволь. Когда какой-то козьол запустив мульку про двух рабов каждому солдату Нацгвардії, Задорнов тут же написав фєльєтон "Путін - хуйло" і подав на українське гражданство. Міхалков, говорят, тоже снімаєт вже шото в етом ключе, бо устал ждать обєщанних крєпостних...
- Я тут прі чом? - Буркнув Рогозін. - Всє вопроси к Кісєльову.
- А ти такой же дурак, как і он, - заключив Мєдвєдєв. - Айфони єму мєшают... А шо стабфонд ніщаєт космічєскімі темпамі - так то всьо в порядкє...
- Володя! Бєда, Володя! - Почулося з корідора і в комнату вбєжал пєрєпуганний Навальний. - Лайфньюз узналі откуда-то, шо ти мєня фінансіруєш. А я бля буду ето нє я. Говорю їм: какоє, нахєр, фінансірованіє? З весни ні одной платьожкі. А, кстаті, гдє дєньгі, Володя?
- Какой фєєрічєскій брєд, - скривився Путін, нєрвно пуская слину. - За шо тєбє платіть? Показуха с оппозіцієй уже нікому не нужна.
- То єсть дєнєг больше нє будєт? - Расстроївся Навальний.
- Много чєго нє будєт, - намєкнув Путін. - Дєнєг, виборов, інтернета... Буду я і моя імпєрія. А хто ше не поняв, того шо?
- Хєрачить! - Радостно восклікнул Рогозін, протягуя Путіну малахітовий набор...

[Nata]

"К14 обитал около села Костенки на территории современной Воронежской области 38,7-36,2 тысяч лет назад. Его ДНК похожа на таковую у останков 24-тысячелетнего мальчика, обнаруженного на стоянке Мальта неподалёку от озера Байкал на реке Белой. Этот мальчик был представителем европейских охотников-собирателей, живших во время мезолита. Аналогичные гены имеют некоторые западные сибиряки и немногие европейцы, но не восточные азиаты." - Лєнта.ру

- Люблю історію, - признався Путін, листая школьний учєбнік. - І архєологію тоже люблю.
Путін достав з кармана іскопаємий хімічєский карандаш і прийнявся перечоркувать страніци одну за другой. Группа молодих історіков сиділа напротів і восторженно наблюдала.
- Вот про Гітлєра, к прімєру, хорошо написано, шо он бил фашистом і сволочью. Смалодушнічав і просрав такую войну… - мєчтатєльно замєтіл Путін. - Только почєму нігдє нє указано, шо Гітлєр бил также укропом? Потому шо настоящій русскій нікгда би нє проіграл.
- Владімір Владіміровіч, - робко прокашлявся один із юних історіков. - Я сам із Крима.. Разрєшитє от всєго сєрдца поблагодаріть вас за русскій Крим, а то вєдь укропи над намі так іздєвалісь, что іной раз піва нє купіш, бо непонятно, чи ценнік набран в українской, чи русской раскладкє.
- Ай, фігня вопрос, - скромно отмахнувся Путін. - Кстаті, Крим - ето шо? Правільно, мєсто, гдє равноапостольний князь Владімір крєстіл Русь. Слєдоватєльно Крим чєй? Русскій.
- Так вєдь то била Кієвська Русь, Россії тогда єщо нє било, - робко замєтіл какой-то голос.
- Ми с міністрами тут свєщалісь, стоїть лі за подобні фальсіфікації історії сразу расстрєлівать, ілі на пєрвий раз в лагєря, - злобно прошипів Путін. - Потому шо імєнно історя позволяєт нам заявлять права на чужі тєрріторії. Вот, к прімєру, архєологі под Воронєжом нашлі чєловєка, пробілі по гєнам - і оказалось, шо європєйци на самом дєлє ісконно русскіє люді. А значіт, їх срочно нужно спасать!
Присутствующі восхіщонно захлопали в ладоші.
- Вообщє расовиє вопроси очєнь важни, - замєтіл Путін, доставая штангенциркуль і ізмєряя їм чєрєп сідящєго рядом юноші. - Вот ви, к прімєру, чістокровний русскій. А ето значіт, шо у вас в організмє єсть лішняя хромосома. І єслі прікажут хєрачить, то нє будєтє умнічать, а станєтє ісполнять, нє особо внікая в суть. А гдє, кстаті, сідіт жидоукропська морда, которая шото вякнула по поводу Кієвской Русі?
Двері комнати приоткрились і внутрь просунулась сєдєюща башка какого-то чурки.
- Владімір Владіміровіч, - громко шепнув чурка. - Тут із ДНР звонят. Срочно просят бабло, бо послєднє ушло на вибори.
- Шойгу, ти дурак? - поінтєрєсувався Путін. - Скажи, шо я дал їм оружіє, і пусть тєпєрь крутятся, как хотят.
Чурка понімающе кивнув і висунувся, закривши за собою двєрь.
- Так вот, шо касаєтся Кієвской Русі, - задумався Путін. - Єслі би Ярослав якоби Мудрий в своє врємя хєрньой нє страдал і назначіл толкового прєємніка, то сєгодня ми би с вамі жілі в вєдущєй міровой дєржавє. А так послє єго смєрті наслєднікі прінялісь хєрачіть друг друга, хто-то із них не видержав гєноціда і бросілся в бєга. В рєзультатє получилось гєополітічєскоє нєдоразумєніє со століцей в Москвє. Потому бєз аннексії Кієва нє обойтісь, государство ніхрєна нє складиваєтся.
Двєрь снова пріоткрилась, явив собравшимся знакому лоснящуюся морду.
- Владімір Владіміровіч, із ДНР просілі пєрєдать, шо укропи наступают по всєм фронтам і надо срочно хєрачить в направлєнії Маруполя, бо там много зєрна і зімой буде шо покушать.
- Пєрєдай етім дєгєнєратам, шо я щас отдам пріказ, і наші войска, которих, конєшно же, нєт, єщо пару їхніх воєнних баз расхєрачат, - намєкнув Путін. Морда плотоядно улибнулась і ісчєзла.
- Сєйчас многіє крітікуют пакт Молотова-Ріббєнтропа і раздєл Польші, - продолжил Путін. - Но прі том забувають, шо когда Гітлєр аннексіровал Чєхословакію, Польша тоже хватонула кусочєк чужой зємлі. Вот і прілєтєла обраточка. Так прі чом тут многоуважаємий Сталін і товаріщ Молотов? Ілі взять продажу Аляскі. Шо за самоуправство? У Російського сєната разрєшенія не спросили, з Государствєнним совєтом не консультіровались. Отдали кучу зємлі за стоїмость прілічного особняка на Рубльовкє. А вєдь єслі копнуть поглубже, то получаєтся, что формальниє процедури нарушени, і договор нєдєйствітєльний. Слєдоватєльно, надо би било вєрнуть.
- Так вєдь і вам дума разрєшенія нє дала на ввод солдат на Донбасс, - хіхікнув знакомий голос. - Вєрнєє дала, но потом забрала. І формально ви щас хєрачітє там нєзаконно.
- Нєт, такі чістокровний жид, а не жидоукроп, - хіщно принюхався Путін. - Коломойского чєм-то напомінаєт… Ну-ка, встал!
Молодиє історікі нєдоумьонно переглянулись.
- Я сказал, хто хєрню щас про наші войска на Донбассє ньос, встал нємєдлєнно!
- Так вєдь ми молчалі, Владімір Владіміровіч, - растєрянно призналась какая-то дєвушка. - І вас вніматєльно слушалі, шоб понімать, о чьом завтра писать в учєбніках і расказувать дєтям. Развє ми би посмєлі…
- Ідіот, - укорив голос. - Ето же я, голос разума. Ну, скажу тєбє, і піздєц в твоєй головє твориться. Сплошной ботокс впєрємєшку со слипшимися комкамі вати...
- О, щас слишалі? - поінтєрєсувався Путін, поднмая ввех указатєльний палець. Молодиє історікі нєловко зайорзалі.
- Вродє да, Владімір Владіміровіч, - робко отвєтіл хто-то із собравшіхся. - Навєрноє шото за окном…
Путін вскочив на ноги, бросілся к окну і прийнявся агрессівно обнюхувать броніроване стєкло.
- А ви замєчалі, шо клопи пахнут коньяком? - вдруг спросив він, снімая с окна какую-то букашку і отправляя сєбє в рот. - Помню, как-то нажрался клопов і такоє било похмєльє…
Юні історікі с опаской смотрєлі на нього, раззінув рти.
- Тут гдє-то жучок, - признався Путін. - І каждий раз, когда я собіраюсь отдать команду хєрачить, он трансліруєт в мозг якусь хєрню о курсє доллара, стоїмості нєфті, санкціях і Кітає. Найті би єго…
Путін сняв со стєкла ше одного клопа і тут же його сожрав.
- Можно ми пойдьом? - злякано уточнив какой-то юноша. - Нам єщо кандідатскую діссєртацію по мотівам сєгодняшней встрєчі писать.
- Ідітє, - разрєшив Путін. - І обязатєльно всьо напішітє. Потому шо імпєрія строїться сначала в могзах, а потом вже на полє бітви. Хєрачить, хєрачить!..
Путін стукнувся лбом об стєкло і непроізвольно пустив слину. Юниє дарованія осторжно поднялісь і на ципочках вишлі із комнати..

[Nata]

"Глава Чечни Рамзан Кадыров совершил поездку по горам республики вместе с министром финансов России Антоном Силуановым. Об этом сам Кадыров сообщил в пятницу, 7 ноября, на своей странице в Instagram. «Сегодня мы с министром финансов России Антоном Силуановым совершили экскурсию по Аргунскому ущелью. Дошли почти до границы с Грузией. По склонам гор бегают сотни косулей. Высоко в небе парят орлы, стоят средневековые башни, а в реке — форель», — написал глава Чечни."

- Ну шо, Антоша, пошли, прогуляємся в гори? - ласково прєдложив Кадиров. У Сілуанова непроізвольно задрожалі колєнкі.
- За что... В гори? - запинаясь, видохнул он.
- Врємя такоє: крізіси, санкції, опять же Кітаю нужно шось фінансірувать: то газопровод, то освоєніє космоса, - намєкнув Кадиров. - А с учотом того, шо ви уже прінялісь дєрібаніть пєнсіонний фонд, тєма прогулкі будєт простой: Чєчня і єйо мєсто среди глобальних строєк столєтія, коториє ви собіраєтєсь затєвать.
- Нічєго ми нє собіраємся, - пролєпєтал Сілуанов. - Так, чуток бабла распіліть про запас. Ібо мало лі...
- Вот і я совєршенно о том же, - улибнувся Кадиров, похлопуя Сілуанова по плєчу. Затєм схватив за шиворот і рєзко потянул на сєбя:
- Пошлі, говорю. Хуже будєт.
- Куда? - пропищав Сілуанов, питаясь косить под дурачка.
- В гори, - повторив Кадиров, виталкуя Сілуанова за порог. - На грузін охотітся будєм. Ти же любиш хєрачить грузін? Ілі скритий укроп?
- Люблю, - нєрвно закивав головой Сілуанов. - Только стрєлять нє умєю...
- І нє прійдьотся, - успокоїв Кадиров, защолкуя Сілуанову руки наручніками за спиной. - Ти, главноє, слєді, шоб ружьйо случайно нє вистрєліло. А то щас как би сєзон... Слихав про Азарова?
- Слихав, - іспуганно прошептал Сілуанов.
- Хохли, говорят, сільно расстроілісь, шо нє того Азарова подстрєлілі, - замєтіл Кадиров. - Но тєбє ето не грозить. Єслі шо, ніхто особо не будєт плакать.
- Но за шо? - взмолився Сілуанов. - Ми же платім всьо воврємя, как положено.
- імєнно потому случайне ранєніє тєбє пока не грозить, - согласився Кадиров. - Но, учитуя коньюнктуру ринка і прогнози по нєфті, прєвєнтівниє мєри не будуть лишні. А то здриснєтє вдруг з баблом, оставів придурка Шойгу за старшего, і іщі по горам Монголії ілі Кітая.
- Нікуда ми нє здриснєм, нам імпєрію строїть... - оправдувався Сілуанов.
- Гєополітіки, йопт, - хмикнув Кадиров. - Ви даже Чечню бєз мєня построїть нє смоглі. Зато стабфонд просралі, крєдіти западниє просралі, високу цену на нєфть тоже сумєлі просрать...
- Ето всьо Мєркєль с Обамой, оні русофоби, протєстував Сілуанов, тича пальцем почему-то в сторону Кітая.
- Слушай, мнє как-то насрать, - недовольно скривився Кадиров. - А вот шо реально волнуєт, так ето гдє ви будете брать бабло, шоб виплачувать откупниє?
- У нас шото осталось в пєнсіонном фондє, - загибав пальці Сілуанов, покриваясь холодним потом. - Єсть в запасє парочка олігархов, єслі станєт совсєм хрєново...
- А у грузін єсть США, - сказав Кадиров. - Вот у кого би вам поучітся стоїло: нікого нє хєрачат, но всє їх поддержують. А то у вас одні крайності: лібо купить задорого, лібо аннексіровать нахрєн. Мнє, кстаті, от Обами уже звонілі с заманчівим прєдложенієм...
- Только Путіну нє говорітє, - попросив Сілуанов. - Он, бєдний, когда спить, то ложітся ухом на тєоєфон. Боїться пропустить, вдруг хто-то із мірових лідєров позвоніт...
- Могу позвоніть, - пожав плечами Кадиров. - Заодно і спрошу, чнє нашолся лі бєз вєсті пропавший в горах міністр фінансов?
- Но я нє пропал! - возмутілся Сілуанов.
- Ето пока шо, - подмигнув Кадиров. - Я вєдь так і нє услишал нічего конструктівного по поводу бабла.
- Вспомніл! - отчаянно закричав Сілуанов. - Ми же через Чечню прокладуєм газопровод "Сіла Сібірі" і проводім ЧМ-2018 в Грозном.
- Маладєц! - похвалив Кадиров, доставая мобілку. - А тєпєрь улибнулся бистро, дєлаєм селфі. Покажеш Путіну, шоб он понімал, шо єжелі шо, чєчєни любого ішака с вашего кодла найдут і затащат ко мнє в гори на душевну бєсєду.
- Обязатєльно покажу! - пообєщав Сілуанов. - Только пустітє.
Кадиров наклонив Сілуанова раком і прийнявся снімать наручніки...

[Nata]

- Блін, бабло. Гдє раздобить бабло? - нєрвно бормотав Путін, сумно пересчитуя остатки в свойом кошелькє. - Шолковий путь у ніх, відітє лі… Лунна програма… Сволочі!
Внєзапно шось зазвонило. Путін достав із кармана лапоть, актівно мєрцаюший екранами з двух сторон, і притулив до вуха :
- Слушаю!
- Вєрнувся з гор Сілуанов. Сказав, шо Кадиров нє даст крєдіт і даже наоборот, просіт дєнєг, - доложив голос Мєдвєдєва.
- Скотіна… Знаєт, шо я нє могу щас єго хєрачить, і пользуєтся, - пожалувався Путін.
- А я вот айфоном скоро пользоваться нє смогу! - обіженно возразив Мєдвєдєв. - І почєму когда просиш по-чєловєчєскі создать російський аналог, шоб тютєлька в тютєльку, только яблучко не надкушене, в отвєт получаєш какой-то, блін, йоптафон?
- Та сколько можно? Достав уже своїм нитьйом! - возмутився Путін. - А Цзіньпіню, мєжду прочім, понравілось. Сказав, шо отдаст тєлєфон в музєй архєології в качєствє експоната.
- Как я єго понімаю! - сокрушонно замєтіл Мєдвєдєв.
- Потому шо у нєго дєньги на хароший тєлєфон єсть, - замєтіл Путін. - А у нас нєту. Так шо нє отвлєкай, я щас в актівном поіскє.
Путін отбив звонок, провєріл счот і тихо матюкнувся. Затєм хіщно озирнувся по сторонам, замєтіл прємьєра Малазії і срочно побєжал к нєму.
- Слиш, Нажиб, у тєбя дєньгі єсть?
- Нє понял? - удівілся прємьєр Малазії. - Ето шо, те саме хуйло, которе сбило наш самольот?
- Я нє сбівал, бля буду! - завєріл Путін. - Укропи стрєлялі, Раша Тудей в прямом ефірє показувала…
- Охрана, хто єго пропустіл? - взволнованно поінтєрєсувався прємьєр-міністр Малазії. - Какой-то бомжара бєгаєт по солідному мєропріятію, беспокоїть нормальних людей, клянчіт дєнєг... На стройку іді, ілі вагони по ночам разгружай!
- Охрєнєл? Я вєлікій! - обідився Путін. - А твою нєдострану расхєрачу, понятно? Сразу послє Турції.
- Расхє… Шо? - офігєв малазійский прємьєр.
- Правда же, он забавний, - раздався веселий смєх позаді Путіна і хто-то дружескі двинув його по плечу. От удара Путін потєряв равновєсіє і ляпнувся мордой в осєнню лужицу грязі.
- Я сначала хотєл єго вообщє нє пускать, но потом вдруг подумал: а шо, пусть прієзжаєт, народ нємного повєсєліт, - сказав Цзіньпін, витирая об лєжащєго Путіна ноги.
- Ета зараза хєрачіть мєня обєщала, - пожалувався прємьєр Малазії.
- Ай, как нєхарашо! - сокрушонно закивав головою Цзіньпін, осторожно поднімая Путіна за шиворот. - Нємєдлєнно ізвінісь, бо останєшся без Сібірі.
- Ізвінітє, - угрюмо проізньос Путін, отряхуясь от грязі.
- Ідіот…
Прємьєр Малазії покрутив пальцем у віска і отправілся дальше.
- Слушай, Цзінь, может ти мнє всьо же чуток одолжиш? - с надєждой попросив Путін, заісквающе улибаясь. - А то нам тут очєрєдной гуманітарний конвой собірать…
- Дєньгі, тєбє? - брєзгливо скривився Цзіньпін. - Достроїш газопровод і, возможно, тогда будєм говоріть про какіє-то дєньги.
- Ясно, - грустно вздохнув Путін, оглядуясь по сторонам. - А шо вон то за старуха? Впєрвиє віжу. Ти, случайно, не в курсє, у неї бабки какіє-то єсть?
- Ето моя жена, - строго сказал Цзіньпін. - У неї бабла нємєряно, но тєбє ніхрєна нє даст.
- Ах, какая красівая, юная дєвушка! - дєланно восхітілся Путін, доставая із-за пазухи плєд. - Разрєшитє?
Путін прожогом кинувся к женщінє і накинув плєд їй на плечі.
- Ну как, хорошо согрєваєт?
- Е-е-е… - замялась женщіна, нєдоумьонно оглядуясь по сторонам.
- Бєрітє, совсєм нєдорого. Какіх-то жалкіх нєсколько мілліардов долларов. Тєм болєє, шо сєгодня у нас проводітся акція: каждому покупатєлю плєда два раба із Новороссії в подарок.
- Пу Тін Ху? - уточнила женщіна, вопросітєльно глядя на Цзіньпіна. Тот согласно кивнув. Женщина с отвращєнієм скинула плєд і протянула охранніку.
- Пу Тін Ху, і-ді на… - с кітайським проізнєсла она і гордо отвєрнулась.
- Та шо за піздєц! Гдє же раздобить бабки? - расстроївся Путін.
- Слиш, заправщик, - бодро крикнув Обама, прівєтліво махая рукой. - Іді сюда, дєло єсть.
- Уже бєгу! - обрадувався Путін, отчаянно сємєня короткими ножками.
- Скажи-ка, заправщик, почом у вас сєгодня солярка? - поінтєрєсувався Обама. - А то пацани із рєспубліканской партії хотят подогнать в Україну тяжолую бронєтєхніку, нада чєм-то її залить. А ти, говорят, бєнзовози через граніцу контрабандой гоняєш…
- Барак, прошу тєбя, нє начінай, - расстроївся Путін. - Лучше скажі, можеш дєнєг чуток одолжить? Ілі хотя би богатих інвєсторов подогнать, ми їх самі ограбім.
- Нє Барак, а містер Обама - ето раз, - наставітєлньо проізньос Обама. - І два - условія наші знаєш. Ісполніш - подумаєм.
- Ай, - махнув рукой Путін. - Достали своїмі условіямі. Сколько можно не понімать і не признавать наше право хєрачить хохлов?
- Очєнь долго можно, - отвєтіл Обама. - Кромє того, це прібильно. У нас уже новості про Росію виходят отдєльной программой в відє рєаліті-шоу. Рейтінгі сумашедшіє. Продюсери сльозно просят растянуть удовольствіє хотя би на трі сєзона.
- Зато ви тупиє! - агесівно парірував Путін. - Вот запрєщу ваші доллари - і рухнєт мірова економіка…
- Доллари запрєтіш, говоріш? - обрадувався Обама. - Обєщаєш, нє кінєш?
- І нє умоляй, не передумаю, - гордо завєріл Путін. Обама достал мобільний:
- Альо, букмекєр? Ставлю сто тисяч долларов на то, шо Росія скоро запрєтіт доллар.
- Ето щас било шо? - не поняв Путін.
- Нє обращай вніманія, - попросив Обама, широко улибаясь. - Главноє нє тормозі, даві нас своїмі санкціямі. А-а-а! Страшно.
- Козьол, - пожав плєчами Путін, висматрюя, кого би єщо попробувать розвести. Но вокруг уже било пусто. І только охраннікі с кривою усмєшкою косилися на нього, крєпко сжимая своє оружіє і на всякий случай дєржа на взводє курок…

[Nata]

- Вот скажи, Йося, шо я сдєлал нє так? - сокрушався Путін, вилупившись в пусті глазніци отполірованного черепа. - Почєму ти хєрачив і був уважаємим чєловєком, а мєня нєнавідят?
"Расстрєлять би тєбя, - с тоскою думав череп, іспитуя жгуче желаніє викурить трубку. - Такую страну просрал..."
- І вєдь как об'яснить, шо к власті в Кієвє дорвалісь нацисти, которі устраюють етнічєскі чистки, єслі прєзідєнт у них - жид? - размишляв Путін, размазуя по щокам прєдатєльскі ботоксні сльози. - Как заставіть озвєрєть кієвську хунту? Йося, мнє очєнь нужно, шоб оні стрєлялі друг в друга. Шоб публічно казнілі Пороха і дралісь за власть, доказуя один одному, хто з них больше ненавидить жидов і чурок...
"А Дзєржинському щас хорошо, його прах ніхто не трєвожит, - завідував череп. - Він ше при жизні прєдсказував, шо єслі отобрані ним НКВДшні дибіли дорвуться к власті, то странє наступіт піздєц. І оказался прав... Вот би вєрнуть всьо взад і расстрєлять єго вмєсто Троцкого. Глядіш, нє прішлось би щас ощущать на макушкє жирні вонючі пальци..."
- Одін ти мєня понімаєш, Йося... - плакав Путін. - І Кабаєва. Но ета старая хвойда за дєньги і статус кого угодно готова понять... Ех, єслі би у нєї билі яйца...
- Володя, ти уже дома? - іспуганно поінтєрєсувався Мєдвєдєв, осторожно вилазя з прєзідєнтского рєзєрвного фонда. - Чєго так рано?
- Потому шо піздєц, - пожалувався Путін. - Я їм про бабки - оні мнє про Україну. Я їм про нєфть - а оні мнє про Україну. Я їм, блін, уже про погоду - а оні тут же спрашівают, шо дєлают на Донбассє россійскіє "гради" і трєбуют убіраться. Даже во врємя ланча кормілі борщом і варениками со шкварками.
- Ну ти же, конєшно, такую гадость нє єл? - осторожно прєдположив Мєдвєдєв.
- Єл, - винувато признався Путін. - І мнє, прєдставляєш, нравілось...
- Тогда ти точно нє будєш злиться, єслі узнаєш, шо я вибросіл к чертям йоптафон і купіл новєйшій айфончик за срєдства рєзєрвного фонда, - воровато похвастався Мєдвєдєв. - В ньом такая зачотная камєра, получаються отлічниє селфі...
- Подєржи, - попросив Путін, протягуя череп. Мєдвєдєв недоумьонно взяв череп і уставився на блєстящу потилицю.
- Ето Політковская чи Новодворская? Володя, нє слушай своїх шаманов, піть вино с черепов убітих врагов глупо і нєгігієнічно.
- Ето Йося Віссаріоновіч, - прєдставив Путін. - Мой кумір послє Гєббєльса. А сєйчас я тєбє покажу, шо он дєлал із казнокрадами.
Путін достав фамільний маузєр і прицелився в Мєдвєдєва.
- Прігнісь, - скомандував он. Мєдвєдєв злякано гепнувся на пол і закрив голову руками.
- Нє стрєляйтє, я нічєго не крав! - іспуганно закричав хто-то. - Я просто сідєл в рєзєрвном фондє і смотрєл на дєньги в поісках вдохновєнія. Лучше спросітє Рогозіна, почему он каждую ночь мотаєтся з тєлєжкою до стабфонда, а потом до утра радостно воєт на Луну, угрожая єй кулаком.
- А зачєм тєбє вдохновєніє, Пєсков? - поінтєрєсувався Путін. - Ти пресс-сєкрєтарь, а не пісатєль чи журналіст.
- Так вєдь ваші слова надо правільно об'яснять, - гордо замєтіл Пєсков. - Вот, к прімєру, ви отвєтілі Харпєру на єго трєбованіє убіраться із України, шо нас там нєт. А мєждународне сообщєство почитало отчоти НАТО і ніхрєна не поняло. Прийшлось розжувать, шо вас там дєйствітєльно нєт, бо ви в Сіднеє на саммітє...
- Козьол, я нє ето імєл в віду, - угрожающе проричав Путін, взводя курок.
- Владімір Владіміровіч, оні же тупиє! Кісєльова нє смотрят, правди нє знают, - отчаянно запротєстовав Пєсков. - Привикли, понімаєш лі, полагаться на спутніковиє снімкі і отчоти с мєста собитій, і хоть кол на головє їм тєши...
- Кол - ето хорошо, - мєчтатєльно проізньос Путін. - А лучше старим дєдовскім способом, к стєнкє... Кстаті, хто там крадеться вдоль стєнки, наївно полагая, шо не замєтят? Стой стрєлять буду!
- Нє надо стрєлять!
Із тєні в центр комнати виповз Улюкаєв з пачкою долларов в зубах.
- Как ето понімать? Откуда валюта, із мого рєзєрвного фонда? - грозно поінтєрєсувався Путін.
- Так больше вєдь нєгдє брать, от Кітая одні юані, - пожалувався Улюкаєв. - А мнє доллари с єврамі очєнь нужни, для опитов.
- Какіх опитов? - уточнив Путін, прицельно щурясь.
- Акадєміки прєдложили попробувать разгадать сєкрєт високой стоїмості валюти, - сообщив Улюкаєв. - Может, в краскє наркотічєскі вєщєства. Ілі в узор 25 кадр масони вплєлі...
- Ідіот, ми туда нічего нє вплєталі, - гаркнув Путін.
- А вам-то откуда знать? - удівілся Улюкаєв. - Вас же даже з масонов вигналі, когда ви полєзлі хєрачить...
- Опять ето слово... - вздохнув Путін і нєєстєствєнно згорбився. - Сволочі, дармоєди, почему нє прєдупрєділі, шо когда ми развяжем войну, будєт так плохо? Почему вмєсто того, шоби наслаждаться побєдой і рейтінгом, я мотаюсь по міру в поісках дєнєг, іспитую уніженія... А ви еті дєньги нагло воруєтє, нє стєсняясь...
- Так расходи на наші потрєбності нікто вєдь нє отмєнял, - замєтіл Мєдвєдєв. - Ми же нє затєм к власті шлі, шоби прозябать в бєдності, но зато кого-то хєрачить. Хватіт, Володя. Уже наігралісь в Гітлєра.
- Шо хватіт, развє не ясно, шо я нікому нє нужен? - псіханув Путін. - Ну, убєру я войска, дальше шо? Хто со мной будєт дєло імєть? Хєрачить, хєрачить....
Путін пустив слину і пару раз довбанувся башкой об рєзінову стєну.
- Нам нужен, - признався Пєсков, заливаясь слєзами. - Ми в обіду вас нє дадім і Гаагє нє видадім.
- Остальноє просто разрулить. Назнач прєємніка і йди в отставку наслаждаться баблом, - прєдложив Мєдвєдєв. - Только нє Шойгу, он клінічєский довбойоб.
- Может, мнє лучше застрєліться? - мрачно прєдложив Путін.
- Можно і так, - согласився Мєдвєдєв. - Но добровольноє отрєчєніє раді Росії і обєщаніє расхєрачить мір в пєрспєктівє, как только встанєм с колєн, лучше і правільнєє. Вата будєт вєріть, ждать і плюваться ядом в сторону Запада. Ми будєм снова зарабатувать много бабла, а тебе при жизні канонізіруют і войдьош в історію, как Владімір Святой Хохлоборєц. Кісєльов тобі такой культ лічності сочініт, шо обзавідуєшся...
- Надо подумать, - уклончиво отвєтіл Путін, поігруя фамільним маузєром.
- Подумай, - разрєшив Мєдвєдєв. - Только не вздумай кого-то хєрачить, бо тогда нам уж точно піздєц...

[Nata]

"У России нет возможностей для освоения человеком Луны. Об этом в интервью «Российской газете» сказал вице-президент Объединенной ракетно-космической корпорации (ОРКК) Виталий Лопота." - Лєнта.ру

- Слушай, Хасан, а давай я тєбє ядєрную ракєту подгоню контрабандой? А ти расхєрачиш Ізраїль і станєш національним гєроєм, - вкрадчиво прєдложив Путін прєзідєнту Ірана Хасану Рухані.
- Ти шо, ішачій кізяк, охрєнєл? - поінтєрєсувалась в отвєт тєлєфонна трубка. - Нахрєна мнє хєрачить Ізраїль, єслі я скоро заработаю кучу бабла на продаже нєфті? А потом раздам большую часть заработаних дєнєг народу і стану прославлєнним національним лідєром на многіє тисячєлєтія.
- Хасанчик, ти нє прав, - нєрвно сокрушався Путін. - Людям нужни нє дєньги, а побєди і собіратєльство. Когда у нас билі дєньги, мой рейтінг катілся вніз...
- А когда у вас билі дєньги? - удівілся Рухані. -Ти в заМКАДьє бивал хоть раз? Там же шо ні город, то депресівний рєгіон. Шо ні дєрєвня, то бомжатня. Ти же крисіл по чорному.
- Я нє крисіл, я економіл, - не здавався Путін. - Зато сєйчас єсть возможность протянуть пару лєт...
- А у мєня єсть возможность подаріть Ірану будущєє, - парірував Рухані. - Так шо іді давай і нє тошні, бо задовбав. Мнє Обама і Мєркєль із-за твого нитья дозвониться нє могут.
Трубка щолкнула і протівно запищала.
- І он туда же, козьол... - гаркнув Путін, запльовуя столєшніцу. - Всє мєня кінулі, всє! Назначіть, шо лі, пресс-конфєрєнцію, народу поплакаться?
- Владімір Владіміровіч, бєда... - послишалось в корідорє і в полутьомну комнату вбєжав заплаканий Рогозін. - Грьобані амєрікоси, опять нас удєлалі.
- Шо таке, шо случілось? - не поняв Путін, хіщно просматрюя новостні сводки. - Кітай отказався покупать нас частями? Сєвєрная Корєя разорвала діпломатічєскі отношенія? Лукашенко оборзєл і об'явив нєзавісімость Бєларусі?
- Хуже, значітєльно, - зловєщє сказав Рогозін. - Піндоси висаділісь на Лунє.
- Тю, - ругнувся Путін. - Ти шо, ідіот? Ето ж било хрєн зна когда.
- Ви нє понялі, Владімір Владіміровіч, - обідився Рогозін. - Я мілліарди рублєй істратіл на проект лунной бази, а тут оказується, шо у нас до сіх пор нєт возможності туда долєтєть. Ето шо за піздєц, шо вєдущая міровая дєржава нє способна догнать загнівающеє США врємьон окончанія вєлікой депресії?
- Зато ми лучше хєрачим, - пожав плечами Путін. - І рейтінг у мене в три раза больше, чем у Обами.
- Только Обаму с єго опущенним рейтінгом почемусь нє волнуєт, поздороваєтєсь ви с нім ілі нєт, - намєкнув Рогозін. - А всьо потому, шо піндоси були на Лунє і за ето їх уважають. А у нас народ сомнєваєтся, достаточно лі ви хєрачліви для своєй должності. Бо зіма на носу, а укропи нікак нє нагнутся.
- Це потому, шо нєкоториє разбазарілі мілліарди на нахрєн не нужную лунную базу, - угрожающе замєтіл Путін. - І шоб такоє нє повторілось, надо срочно вводіть расстрєли. І лагєря. І трудовую повінность. Шо стоїш, бери лістік і ручку і пиши чістосєрдєчноє.
- Не поняв? - удівілся Рогозін. - Ви же самі больше всєх распілілі, а отдуваться, получаєтся, мнє?
- А шо нє ясно? - уточнив Путін. - Хочеш хєрачлівості? Будєт тєбє хєрачлівость. Пиши давай.
- Я на Луну хочу, - всхлипнув Рогозін. - А хєрачить слєдуєт тєх, хто подриваєт наш мєждународний авторітєт, заявляя, шо русскіє нє способни...
В комнатє прозвучал вистрєл. Рогозін удівльонно ойкнув і плавно осєл на пол.
- Задолбалі, - мрачно признався Путін, пряча за пазуху фамільний маузєр. - Кажде чмо жизні тут буде учить...
Путін любовно погладив рейтінг і вздохнув на цену на нєфть.
- Укропи фейсбук заспамили, шо у мєня нєт вибора, только їх расхєрачить. А Обама в Австралії намєкав, шо не поздно вєрнуть всьо взад. Кому вєріть?..
Путін брєзгліво пнув ногою Рогозіна. Тот жалобно застонав.
- Вставай, трусліва скотіна. Я в потолок стрєляв.
Рогозін с трудом закряхтєл і поднялся, бєшенно випучівая глаза і пуская слину.
- Хєрачлівость йому подавай... Всє у мєня в політіку пойдьотє через Ростов. Вот Макарєвіч - мужик, не бздить. А ти?
- А я - покємон, - неожиданно признався Рогозін і нєрвно хіхікнув.
- Пікачууууу!
Він широко розставив руки, разогнався і довбанувся об броніроване оконне стєкло.
- Піздєц, - проізньос Рогозін і снова упал.
- Прічом полний, - вздохнув Путін. Затєм включив портатівний пєчатний станок, напєчатав трохи рублєй, скрутив з них сігару-самокрутку і з наслаждєнієм затянувся.
- Нужно питаться дальше... - пробормотав він, поднімая тєлєфонну трубку і набирая номер. - Альо, Хасан? Ето снова я. Слушай, а єслі двє, двє ядєрні бомби? Ти подумай, це ж как можно хєронуть... Альо? Альо!..
За вікном плавно опускалося сонце, заглядуя в окна крємля і брєзгліво морщась. Жалкій і одінокій ботоксний карлік сидів на кушетці і плакав, разглядуя стариє фотографії і виписку з лічних банковських счетов. А в ето врємя агресівна толпа за окном істєрічно волала "Слава Росії", шагала строєм крьостним ходом вокруг Крима і попутно ізбівала всяческих чурок хоругвямі і іконами. Желєзний занавєс плавно кружляв над толпой, опускаясь всьо ніже і ніже. Радостні воплі толпи отражались от нього, многократно усіліваясь і вводя насєлєніє в состояніє патріотічєского оргазма. Огромна, но з'їхавшая з катушок страна погружалася в ночь...

[Nata]

- Скажи, Володєнька, про шо ти думаєш, глядя на ету картіну? - інтєрєсувався Путін, разглядуя портрєт Наполєона.
- Про отрєчєніє, ссилку і смерть, - грустно отвєтіл Путін, обрєчонно глядя на карліка в смішній трєуголці.
- А я думаю про то, шо русскіє вдрєбєзгі расхєрачили сцикливу і ентєлігєнтну Європу, - гордо похвастався Путін.
- А мєня вот інтєрєсуєт, почєму каждий раз, когда я обєщаю Пороху єго расхєрачіть, тут же валяться цени на нєфть, - пожалувався Путін. - Просто містіческа взаємосвязь.
- Да насрать! Главноє, шо у нас її много, - гордо отвєтіл Путін. - Можна годами хєрачить і бєнзін з мазутом ніколи не кончаться.
- Одной нєфтью сит нє будєш, - вздохнув Путін, чоркая красним карандашом бюджет, зверстаний под цену 100 за баррель. - Єслі дєнєг вдруг стане мало, люді нас нє поймут.
- Значить, об'являєм войну! - рєшитєльно заявив Путін. - Мужиков под ружжо, баб - на заводи, снаряди клєпать. І нєкогда буде думать про дєньги.
- А це вообще інтєрєсний вопрос, куда і в кого снаряди тє полєтят, - рассудітєльно замєтіл Путін. - Я би нє рісковал...
- Разрєшим огнєстрєльне, - бодро продолжав Путін. - Пусть друг на другє потрінєруються, руку наб'ють. А когда нитіков і бєлоручек пєрєстрєляют, создадім із остатков ударні загони...
- Которі просуществуют до взятія пєрвого лікьоро-водочного. Ілі ти про "Мєтро" в Донєцкє забил? - з'язвив Путін.
- Хєрачить! Хєрачить! Хєрачить! - бився Путін в припадкє, ісходя пєной.
- Отрєчєніє, ссилка, смєрть... - тупо повторяв він, раскачуясь в разні сторони...

В пасмурном нєбє трєвожно каркали стєрхи, кружась над крємльом.
- Шо за хрєнь? Ше насруть на піджак і спортять удачноє селфі, - бєспокоївся Мєдвєдєв, нєдоумьонно вращая йотафон. - Сзаді екран, спєрєді екран... А гдє яблочко?
- Зєніткой пальнуть ілі поднять ісстрєбітєлі? - задумчиво спросив Шойгу. - Можно, конєшно, "тополєм" ілі "точкой-у" для надьожності, но єслі вдруг снєсьот Мавзолєй, то гдє ж мєня потом похоронят?
- Под Луганском. І таблічку торжествєнную повєсят, с номєрком, - отвєтіл Мєдвєдєв, злобно ухмиляясь. - Понаєхалі, чуркі, одно хєрачить у них на умє.
- Ти вообщє молчі, нацюцюнник, - парірував Шойгу. - Трєтьєсрочна затичка з сенсорним екраном і камєрой. Ми с Володєй самі разбєрьомся, как страной управлять.
- Єслі ви шото ше умудрились не до конца просрать, - обращайтесь, вмєстє попробуєм, - язвітєльно прєдложив Мєдвєдєв, протягуя Шойгу йотафон. - На вот, дарю. Орєхокол з подсвєткой, шоб ночью прощє било найті. Только поаккуратнєє с нім, бо його собирали з остатков кітайського говна і склєювали отєчєствєнними соплями...

- С намі Бог! - важно проізньос Гундяєв у тєлєкамєру, поднімая в нєбо указатєльний палець. Десь високо каркнув стєрх, шото бєлоє чвиркнуло і розповзлося по маліновой рясє.
- К богатству, к богатству, - засуєтілісь опєратори і журналісти, наперебой протягуя носовички.
- Ви шо, дибіли? Прі чом тут богатство? - нєгодовав Гундяєв, питаясь ростєрєть пятно влажной салфеткой, от чого воно стало сильно вонять. - Ше скажитє, шо в Бога вєрітє!
- А как же? Конєшно вєрім, - завєріли його опєратори і журналісти.
- А вот правільно, шо вєрітє! - похвалив Гундяєв, одтерши пятно і слєгка успокоївшись. - Потому шо нинєшні трудності - це іспитаніє от Бога і дьявольські козні запада. Путін тут ні прі чом совєршенно, а на Донбасє ми єжелі і хєрачим, то ісключітєльно попостівшись, помолівшись і ісповєдавшись. І окропів оружіє святою водой.
- Істінно, істінно! - поддакнули Порєчєнков з Охлобистіним, ряжені в камуфляж, і стали долбіться об землю башкой, отвєшуя поклони.
- А шоби Господь попустив цену на нєфть, нужно отрєчься от доллара, бо це пєчать 666 сатаністов і жидомасонов, - продолжав Гундяєв, войдя в раж. - Потому каждий вєрующий должен принести всі доллари в бліжайшую церковь, там їх правильно отпоють і утілізірують. Кстаті, сєйчас как раз поводиться акція: каждому, кто прінєсьот больше тисячі долларов, молітвослов і частічка плоті святого в подарок. Жевать частічку плоті нє сдєдуєт, бо це не жвачка. Її нужно повєсіть на відноє мєсто і лобизать. Буклєтік о том, как правільно лобизать, можна купити в церковной лавкє. Бо там нада і язик правильной трубкой свернуть, і на колєні встать под опрєдєльонним углом к осі вращенія планєти...

- Ну шо, шо скажеш? - поінтєрєсувався Гєббєльс у Гєрінга.
- Нє, я, конєшно, подозрєвав, шо потомкі оценят нас і признають вєлікімі. Но, блядь, шоб ето сдєлалі русскіє, которих ми самі хєрачили...
- А я говоріл, шо ето такая нація: хто їх сільнєє б'є, того больше уважают, - замєтіл Гєббєльс. - Ех, єслі б ми не жидов, а русскіх масово сгонялі в гєтто і лагєря, то щас би нам пам'ятнікі стоялі в каждом городє і посьолкє.
- А та чурка, то тіпа я? - брєзгліво скривився Гєрінг, показуя на Шойгу.
- Єщо спасібо скажи, бо вмєсто мене у ніх вообщє лисий дурак Кісєльов, - пожалувався Гєббєльс.
- А шо то стєрхи розкаркалися, к дождю? - спросив Гєрінг.
- Прощаються з альфа-самцом, - байдуже махнув рукою Гєббєльс. - Которий тіпа фюрера. Ждут, шоби отдать єму послєдню честь і улєтєть с етой проклятой страни туда, гдє тєпло і нє хєрачат.
- А ко мнє стєрхи не прилєтали, - обідився Гєрінг.
- Билі би у тєбя куріні мозги, прілєтєлі би, - сказав Гєббєльс. - Умних оні опасаются, а ідіота, вон, прінялі за своєго. І даже жалєют, шо нє роділся птіцей. Куковав би ото десь в лєсу і даріл людям счастьє і положітєльниє емоції. А так...
Гєббєльс тяжко вздохнув і оні с Гєрінгом мєдлєнно растворились в холодном осєннєм воздухє...

[Nata]

18+ (Матюки і сцени насілія)

Пам'ятаєте, як у свій час викидали мандати Руслана та Вакарчук? Бо сістєму в одіночку переламать ніззя, а у Верховній Раді вже давно сложилась налажена система бо зарабатуванню дєнєг. І чи зможуть цю систему проламати нові дєпутати, чи "ассіміліруються", чи викинуть мандати і брєзгливо фиркнуть, не желая мараться? - Вопрос.

Тому дохтур вирішив трохи пофантазіровать на цю тєму і написати невеличку п'єску про сістєму, яку бувші дєпутати тягнуть із каденції в каденцію і всємі силами стараються зберегти...

- - -

Под куполом верховной ради потіхоньку собирались ізбранниє. Хтось рішав лічні вопроси, хто-то усілєнно трєнірувався кнопкодавити так, шоб не було замєтно з вольєра для журналістов. Обрадуванний ошмьоточний блок слонявся між рядами і кокєтліво щипав за дупу коаліцію, прєдлагая уєдініться і получить удовольствіє. Дєпутати со стажем аккуратно переклєювали імєнниє таблічки на нові мєста, а новопрібивше пополнєніє робко кучкувалося неподальоку, питаясь привикнуть до нового мєста і возможностєй.

Новопрібивший дєпутат (НД), розгублено:
- Піздєц какой-то…
Хто я, де я, і как мене, скажитє, звать?..
З якою йшов сюда ідєєй?
Шо людям встиг наобіщать?..
І вєдь недавно только помнив, і даже повторяв в умє…
Но хто же знав, шо в етіх стєнах
Таке гучне шуршаньє дєнєг,
Шо все другоє переб'є?
Но надо, нужно якось вспомнить,
Бо как потом смотрєть в глаза
Тим, хто ішов у дощ і холод
За нас отдати голоса?

Бивалий дєпутат (БД):
- Смотрєть в глаза? А нафіга?
Ти шо, дурак, чи офтальмолог?
Зачєм тобі оці понти?
Ізбрали? Ну і слава Богу.
Повєсь їм баннер вдоль дороги
І в ньому поблагодари.

(НД):
- Но люди ждуть од мене дєйствій,
Вони устали плохо жить…

(БД):
- От сразу видно, єслі чєстно,
Шо пєрвий раз на новом мєстє…
Прійдьотся, значить, просвітить.

Бивалий витягує з брюк рємєнь із крокодилячої кожі і замахується бляшкою.
(БД):
- Хто сільно умний - будь попроще,
Хто много знаєт - крєпчє спи…

Бивалий дєпутат з усьої дурі лупить новопрібившего бляшкою по башкє. Новопрібивший хватається за голову і громко оре.
(БД):
- Терпи, родной, єщо нємножко -
І трєснуть лобні долі мозку.
Таким же станєш, як і ми.

Бивалий замахується снова і снова. Бляшка при каждом ударє грмко дзвенить. Остальні дєпутати з інтєрєсом наблюдають за проісходящим. Якая-то жіночка не видержує:
- Ви шо, воопще? Йому же больно!
Садіст! Січас же прєкратіть!

БД останавлюється і удовлєтворьонно дивиться на ідіотську улибку жертви.
- Мнє кажется, с нєго довольно.
Ітак, хто ше не зовсім поняв,
Кому собралісь ми служить?

Бивший молодой журналіст, а нинчє новопрібивший дєпутат, тут же хіщно подскакує до бувалого і тиця в морду включений діктофон.
- Кому? А ну, давай, признайся,
І пусть узнаєт вся страна,
Кого привели люди к власті,
Продав за гречку голоса!

Бивалий (грустно вздихая):
- Єщо один...

Бивалий дєпутат лупить бившого журналіста бляшкою рємня по башкє. Бивший журналіст зойкає, роняє діктофон і плавно осідає на пол.
БД:
- Казав же Пєті:
Шо думать надо, кого брать.
А він, дурак, смотрєл на рейтінг
І, офігєвши от процентов, у списки начав добавлять
Бойцов, комбатов, журналістов, дітей, услужлівих друзєй...
Кум королю і сват міністру сєгодня для страни важнєй,
Чим опит і способность дєньги за должность налом заплатить.
О, блядське постмайданне врємя... За шо странє такоє брємя?
Як все це кодло прокормить?

Дєпутат от партії власті (усмєхаясь):
- Як прокормить? та дуже просто. Всьо ізобрєтєно до нас.
Комусь придумать нову должность, когось пристроїть про запас
На тьопле і доходне мєсто, пусть крізіс там пересидить.
Бо щас хрєново повсємєстно, вєздє сьогодні важко жить.
Покинув хто-то "Форбса" рейтінг, комусь хєракнули завод...
А Пєтя ні за шо на свєтє друзєй своїх не прєдайот.

Дєпутат із ошмьоточного блока (єхидно):
- І чєм ваш Пєтя луччє баті?
Шо дєлав батя наш не так, шо ви його майданом гналі?

Дєпутат от партії власті (прєзрітєльно):
- Он дурак...
Зачем отгрохав "Мєжигір'я" у журналістов на віду?
Зачем бабло тягнув свєрх норми, обрьок людей на ніщєту?
І, наконєц, чого с Європой тот договор не подписав?

Дєпутат із ошмьоточного блока (сумно):
- Єго за це Владімір Путін хєрачить больно обіщав...

Внєзапно шось громко зазвєнєло і в сесійну залу влєтєл прозрачний золотой унітаз. От унітаза тянулась массівна чугунна цепь, інший конєц якої кріпився до ошийника на шиї тупого тяжолого привида, котрий появився слєдом. Привид отчаянно питався взлєтєть у небо, но унітаз надьожно удержував його внизу.

Привид (злобно оглядуя присутствующих):
- Ну шо, козли, дорвалісь к власті? Подонкі, гади, шлєппєра.
Народу вже создали щастьє, чи вас тепер він проклина?
І гдє обєщані рєхворми? І гдє інвєстори з ЄС?
А люди, ніщі і смиренні,
Вже Бога просять на колєнях,
Шоб відвернув від них пиздець.
І з жахом дивляться на євро, от доллара впадають в шок.
А потім ізучають цени й волають: Бог, ти шо, оглох?
А Він все чує там, на небі. Йому обідно, шо опять
Народ создав собі проблєму і Бога просить розгрібать.
Бо нахрєна було майданить, шоб розійтися по домам і ждати чуда?
Хрєн вам чудо!
Отмщєньє мнє, і аз воздам.

Привид дико регоче і страшно вращає глазами.

Бивалий дєпутат (нєдовєрчиво):
- Кому, тєбє? І шо, отмщєніє?
Ага, сійчас! Ха, ха, ха, ха.
Відать, не в курсє ти, навєрно, шо на востокє йде война,
І шо тепер любоє блядство на неї можна записать.
І всєх, хто вяка протів власті, рабами Путіна назвать.
Який, конєшно, затаївся і жде, шоб утащить на дно
Страну, котора не боїться сказать хуйлу, шо він - хуйло.
Но, тим не менше, получилось, шо та хєрня, шо він создав,
Нам очєнь кстаті пригодилась. Прям то, шо доктор прописав!

Призрак (угрожающе):
- Мене оце просили свише вам нєпрємєнно передать,
Шо Бог все бачить, Бог все слишить. І Богу очєнь не насрать
На то, як ви сєбя вєдьотє і шо творітє со страной.
Покайтєсь! Нє гнєвітє Бога, бо він і так ужасно злой
І заготовив вам на шию таке ярмо, шо унітаз
Усім покажеться пушинкой, як добереться Бог до вас.

Бивалий дєпутат:
- Піпєц... Здурів на нєрвной почвє, чи мухоморов пережрав?

Дєпутат на всякий случай крестить прізрака. Прізрак, як і положено нечистій силі, отчаянно кричить і трагічєскі корчиться, здуваясь, наче воздушний шарік.

Дєпутат:
- Оце тепер присниться ночью, як прізрак жалобно орав
І обрєчонно погружався в полупрозрачний унітаз...
І як понять, шо ето било: чи просто глюк, чи божий глас?

Дєпутат задумчиво заправляє рємєнь в штани і обращається до новоприбувшого дєпутата, якого недавно побив:
- Ну шо, коллєга, ти шо скажеш? Про шо задумався опять?

НД:
- А шо тут думать... Ви кажітє, коли і як голосувать,
Шоб отработать добрим людям, які до списка нас взяли...

БД:
- Ото ж! Так било, так і буде,
Пока от них завісім ми, а не от того, шо подума
Про нас народ, чи даже Бог.
Бо сказано: люби ту руку,
Котора кормить й бєрєжот.
І да нє оскудєют списки, і рейтінг гречка сохраніт.
І крізіс не косньотся пєнсій для государствєнних еліт.
Рєформи пусть не зачіпають, і стороной пройдьот майдан.
І можна жить...

Остальні дєпутати согласно кивають і з довольной улибкой розходяться по рабочих мєстах. На трибуну визодить Зв'ягільський і трижди стучить по дєрєву.

- Я снова с вами.
А значить там, на небесах, немає нікакого Бога.
Зато єсть гречка, і бабло.
І люди, шо за це любого проголосують.
А потом ше смеють шось шептать по кухням: продажен, дєскать, дєпутат
І не читая голосує за то, шо хоче олігарх,
Який вложив у нього бабки і нада как-то їх отжать...
І вєдь нічєм не луччє самі, нєча на зєркало пєнять

Голос із зала:
- Та й на зарплату дєпутата геть невозможно існувать.

Зв'ягільський (согласно киває):
- Вот-вот, усі це понімають.
Тому хочу вам пожелать побольше дєнєжних законов,
Помєньше дєнєжних проблєм.
А шо касається народа...
Он бил нікєм, й оставсь нікєм.
Не помінявся совєршенно, майдан совсєм не повліяв.
Лиш только витащив із тєні тих, хто хєрню про нас казав,
Підбурюя народні маси, желая шото ізмєніть...
А маси шо? У маси щастя: їй дали гречку, можна жить.
І потіхоньку возвратілось всьо снова на кругі своя.
І вот, власті тє же ліца...

Голос прізрака із унітаза (обурено):
- Шо значить тє же? Ну а я?

Зв'ягільський:
- А ти - лошара.
Мог би править два срока, й ето не прєдєл.
Но жадность фраєра згубила. І всьо, тепер ти не у дєл.
Сиди ото в толчкє і думай, як умудрився все просрать.

Золотий унітаз грустно вздихає і растворяється в воздухє.

Зв'ягільський:
Ну, вродє, всьо. Тєпєрь пойду я. Пора вже бабки зароблять...

В сесійній залі торжествєнно звучить гімн. Дєпутати рєагірують на нього по разному: хтось підспівує, хто-то кривиться, а хто-то пінає на тєлєфоні намальовані конхвєтки ілі базарить про шото важне. І только купол Верховной Ради задумчиво взірав на проісходящє внизу і почєму-то размишляв о Богє...

[Nata]

"Считаю, что у нас есть все основания уже в ближайшей перспективе увеличить среднюю продолжительность жизни до 74 лет, добиться новой, качественной динамики в снижении смертности" (із фєдєрального посланія Путіна)

- Ну шо, козли, докатілісь? - уточнив Путін, хіщно оглядуя собравшихся. - Курс доллара практічєскі догнав цену на нєфть, бабла ніхто не дайот, і к тому же вдруг оказалось, шо ми очень много должни Кітаю. В частності, нєфть, дрєвєсіну і газ. Шо ето за хєрня, я вас спрашую?
Зал молча сопєл, опустив голови.
- Не знаєтє? Так я вам скажу, - пообєщав Путін, нахально пуская слину на камєру. - Крим - наш!
Путін громко закашлявся, зал взорвався отчаянними аплодісмєнтами.
- А шо такоє Крим для Росії, кромє воєнной бази, государствєнних дач і отжатого у хохлов флота і бронєтєхнікі? - продолжав Путін. Зал актівно внімав і не шевелився.
- Крим - це духовний істок, формірующій монолітну і многоліку російську націю. Я би даже сказал, цемєнтірующій. Потому шо відєлі, як подскочил мой рейтінг, когда я його аннексіровал? - восхіщонно запитав Путін. - Ето же просто празднік! Нація тут же в мєня влюбилась і я сразу став її отцом і духовним лідєром. Прічом ми оттяпали Крим ше весной, а благодарят до сіх пор. Каждий дєнь смскі, пісьма, дєтскі і взрослі рісунки. І вєздє одно і то же посланіє: СПАСІБО за Крим! "Спасібо" огромними буквами. І тєпєрь только так ми і будєм к нєму относітся, как к істочніку високого рейтінга. І нікак нє іначє.
Путін снова закашлявся. Толпа захлопала в ладоші.
- А Обама, козьол, завідуєт, - признався Путін. - Бо откуда у нєго взяться рейтінгу, єслі он даже Мєксіку аннексіровать не способєн, не говоря уже о Канадє? Потому він єздіт по міру, розвозить по разним странам свєженапєчатані доллари і подговарює їх трєбовать от Росії вернуть Крим і перестать хєрачить хохлов. Потому шо, паскуда, знаєт, шо без Крима і санкцій ми с вамі - політічєскі трупи.
Путін громко кашлянув. Толпа недоумьонно попиталась виразить восхіщєніє аплодісмєнтами, удівльонно переглядуясь.
- Но ми нє намєрєни втягуваться в дорогостоящу гонку вооруженій! - заявив Путін. - Потому шо Запад довьол нас практічєскі до ніщєти. За какіє, спрашиваю, шиши нам тягаться воєнним бюджетом з піндосами і Кітаєм? Но хочу сразу прєдупрєдіть: у мєня дохрєна нєстандартних рєшеній і болєє 140 мілліонов єдініц расходного матєріала. Єслі хто-то к нам сунєтся, завалю нахрєн трупамі і пріпєчатаю свєрху ядєрной бомбой. Я дурак, я могу… Та шо ж такоє!
Путін зайшовся в кашлє, непроізвольно запльовуя перві ряди. Перві ряди тут же вскочілі на ногі і увлєчонно зааплодіровалі.
- В связі с отсутствієм дєнєг для того, шоб нормально хєрачить, прєдлагаю провести повну амністію капіталов, возвращающихся в Росію, - прєдложив Путін. - Шо таке повна амністія? Це ніхто нікогда не спросить, де бабло взяв, как заработав, кого раді нього вбив. Просто лєгалізуй - і всьо, живи свободно. А для правильной лєгалізації Сірьожа Глазьєв прєдложив офігітєльну вєщь: всє поступающі срєдства конвєртірувать в облігації безсрочного государствєнного займа. Ну как мінімум, пока западна економіка не загньотся, а ми не станєм супєрдєржавой і не завоюєм мір…
Лице Путіна вдруг посиніло і він захлєбнувся кашлєм. Зал в отвєт разразився аплодісмєнтами.
- Я тут єщо начоркав про сувєрєнітєт, - сказав Путін, переворачуя листок. - Короче, сувєрєнітєт - ето круто! Газа у нас дохєра, нєфті ше больше. Чермєта, драгмєта полно, угля у хохлов напиздим… Вобщєм, хєрач сколько хочєш і шли всєх нахєр. Вот яка європєйська страна может етім похвастаться? Да ніхто, только піндоси і араби. Ну і Кітай, бо у нього тоже нашей нєфті і газа полно. Так шо живьом, всьо будєт зає…
Путін вдруг согнувся пополам і став громко кашлять, дико вип'ячуя глаза. Толпа встрєвженно похлопала, про шото шушукаясь.
- Шо, козли, - криво усмєхнувся Путін. - Думаєтє, прихватило? Нє дождьотєсь, сучі стєрвятніки. Потому шо ми уже добились того, шо у нас срєдня продолжитєльность жизні возросла до 70 лєт. І я вже отдав приказ, шоб поднялі до 74. А хотіте знать, как в странє повального потрєблєнія стєкломоя удалось достічь такіх рєзультатов?
Толпа осторожно закивала.
- Вот потому я у вас прєзідєнт, шо ви ніхрєна не знаєтє, как надо дєлать дєла!
Путін гордо викатив грудь і високомєрно оглядєл присутствующіх.
- А сєкрєт очєнь прост: тепер всєх, хто подох до 70, будуть хоронить тайно і добавлять в рєєстр бєзвєсті пропавших. Ми цю тєхнологію обкатали на псковскіх дєсантніках і спєцназє, расхєраченом в Донбассє. Работаєт, шо часи…
Путін вдруг захлєбнувся мокротой і прийнявся усілєнно откашлювать, раскраснєвшись, як варений рак.
- Шо вилупились? Я сільон, я увєрєн в сєбє! - заявив він в переривах мєжду кашлєм.
Толпа поднялась на ноги і громко зааплодіровала, питаясь заглушить болєзнєнний свист і хріпєніє лідєра. Тєлєкамєри срочно прийнялися снімать толпу крупним планом. В етот момєнт огромні санітари подбєжали до Путіна, накинули на нього смірітєльную рубашку, втовкли на кушетку і, імітіруя вой сірєни, скоренько унєслі прочь..

[Nata]

ногда дохтур улавлює нєвєдомі ультразвуки і, слєдуя ним, записує входящий поток сознанія, не утруждая себе поісками в ньому логіки ілі здравого смисла. Так случилось і в етот раз...

- Стєрхі, стєрхі! - Волав Путін, отчаянно питаясь вирваться. - Пустітє мєня домой!
Угрюмі санітари удержували його за ноги, мішая взлєтєть.
- Козли! - лементував Путін, ізгібаясь, шоб когось укусить. Но вдруг застив і рєзко закашлявся.
- О, от ето уже піздєц, чи ше нє? - увлєчонно спросив мєлкий санітар.
- Нє ше, - грустно отвєтіл крупний. - Ботокс только начав пронікать у слізісту оболочку сєрого вєщєства, визивая нєобратімі мутації. Пацієнт от етого іспитує давлєніє ізнутрі на черепну коробку і начинає щитать себе гєніальним інтєллєктуалом з аномально великими мозгами, як у дєльфіна.
- Вам, козлам, мєня нє понять! Пустітє! - трєбував Путін, з тоской гамселясь башкой об рєзінову стєну.
- Смотрі, щас потече слина - признак пораженія центральной нєрвной сістєми озвєрєвшими от ізбитка ботокса в крові лєйкоцитами, - сказав крупний санітар мєлкому і вони оба уставілісь на тонєньку струйку слини, прєдатєльскі виповзаючу у Путіна ізо рта.
- Ніхрєна сєбє, ти такой умний! - восхітілся мєлкий санітар. - Чого до сіх пор не врач?
- Врачом скучно, - ліниво махнув рукою крупний. - Врачом такоє не увідіш. Тєм болєє, докторов к пацієнту уже вєлєно не пускать, шоб бистріше дойшов.
- Стєрхі, стєрхі... - жалобно занив Путін і заплакав. - Поднімать новиє тєхнології... Ми ізобрєтьом свой компьютєр, своє новєйше інтєллєктуальне оружіє... І Дімкє русскій айфон... Всєм піздєц... Вєлікая нація... Духовні скрєпи... Пустітє мєня в затвор, я святой! - вдруг заричав он і бросився под кушетку.
- Шото он послє візіта Олланда совсєм на сєбя не похож, - пожалувався мєлкий, доставая Путіна за комірець.
- Понятноє дєло, - хмикнув крупний. - Олланд єму рєзультати аналізов прівьоз, які тайно взяли в Австралії. Нємєцкі мєдіки з льогкостью опрєділили хронічєску форму бєшенства, бацилли якого невтомно питаються поразить мозг, а находять там ліш остатки смоченной ботоксом вати. Но йому в любом случає мало осталось. Гляді, нажимаєм сюда...
Санітар осторожно нажав Путіну на вісок. З протівоположной сторони тут же вилізла шишка, Путін агресівно закашлявся.
- Откупорюється стіхійна пробка, сформірованна упавшей в ценє нєфтью, яку він от злості п'є по утрам вмєсто кохве, шоб не досталась западу за копєйкі, - і нємєдлєнно ізлішки рухнувшого рубля вмєстє с мокротами протікають в бронхи, а затєм в льогкі.
- Садісти! Нємєдлєнно Шойгу ко мнє, і Кадирова, - потрєбував Путін, закатуя глаза і дємонстріруя нездорові жовті бєлки.

- Ну шо, єщо дишит? - поінтєрєсувався Пєсков, вбігая в палату. - Накачайтє його, нужно в ермітаже виступить і в Австрію позвоніть, поумолять по поводу "Южного потока".
- А почєму в Австрію? - не поняв мєлкий, доставая вєлосіпєдний насос.
- Остальниє уже послалі. Шевелітєсь! - злобно приказав Пєсков і вибєжал в корідор.

- Інтєрєсно, зачем ми його накачуєм? - поінтєрєсувався мєлкий, вставляя насос Путіну в задніцу. Тот крякнув і томно застонав от удовольствія.
- Потому шо такім образом остатки сєрого вєщєства, мігрірувавші по носоглоткє в безопасноє мєсто, де брєзгують рискать ботокс і бєшенство, напряму снабжаються кіслородом і пацієнт способєн пару часов шото соображать, - тєрпєліво пояснив крупний. - Потому, кстаті, і рєчі толкає в послєднє врємя не сідя, а стоя, шоби не задохнуться.
- Гдє я? - удівльонно подав признаки разума Путін. - Как я сюда попал? А гдє Боріс Ніколаєвіч?
- Многіх інтєрєсуєт, как такой чмошнік, як ти, сюда попал, - насмєшліво отвєтіл крупний. - А Єльцина травонули пальонкой, когда он начал жалєть про свой вибор прєємніка. А тєпєрь мой вопрос: 66,88. Продолжи логічєский ряд.
- Відімо, 110? - не поняв Путін.
- Правильний отвєт: рублю піздєц, бо ето сєгодняшній курс євро. Ну шо, дохєрачився? - спросив крупний, винімая насос.
- Шото не понял, - смутився Путін.
- А шо тут понімать? Іди давай, толкай свою рєчь, потом в процедурну на смєну пампєрса і снова к нам, - сказав мєлкий, разворачуя Путіна к двєрі і подгоняя подсрачніком.
- Ви охрєнєлі? - розізлився Путін. Крупний витолкав його наружу і прочно запєр входную двєрь.
- Сколько раз повторять, лоботомія тут не поможе, хватить питаться, - наставітєльно проізньос крупний.
- Мало лі, а вдруг?
Мєлкий достав кітайський кіп'ятільнік і два пакєтіка чаю.
- Дьорнєм?
- Давай, - согласився крупний.
В нєбє трєвожно закаркали стєрхи. Десь в корідорах крємля хто-то громко завив.
- І за ето нам собираються видавать прєміальні газом чи нєфтью на вибор, бо бюджет уже прохєрачили, - посєтував мєлкий. - Я вот уже рішив: полью тут все своєй прємієй і сожгу нахрєн. Войду в історію как Пожарскій, а ти будєш Мініним.
- А я буду чай з тортіком, - смєнив тєму крупний. - "Кієвскій", контрабандой прислали. Будєш?
- Буду, - обрадувався мєлкий.
В корідорє скрипнули половіци. Гдє-то почувся вистрєл. Стєрхи закаркали ше трєвожнєє. І на Красную площадь з неба посипався густой і лапатий снєг...

[Nata]

- А сєйчас пєрєд вамі появітся самий вєрховний стєрх, ізвєстний ценітєль амфор, вєдущий міровой лідєр і просто чєловєк тисячелетія по вєрсії Дмітрія Кісєльова, красівий, скромний і обаятєльний Владімір "Хєрррррачить" Путін! - торжествєнно об'явив Лавров і громко заржав, граціозно спускаясь пассажем по трапу. Чумазий індус внизу радостно зааплодірував.
- Е, я нє понял? А гдє оркєстри, гдє красний ковьор і ваше правітєльство в полном составє? - істєрічно уточнив Путін, випригуя слєдом із самольота.
- А зачема? - удівілся індус. - Нєфтя і газа сюда кладі, я подпішу накладной.
- Нє понял? - не поняв Путін.
- Ціво нє поняль? - нетерпляче переспросив індус. - Цзіньпіня сказала, что от нєго прієдєт мєлке пуйло, прівєзьот нам нєфтя і газа. Нєфтя сюда кладі, газа туда. Гдє подпісать?
- А бабло? - угрожающе поінтєрєсувався Путін. - А золото і алмази? Ілі вас расхєрачить в ядєрну пиль?
- Хєлаціть... - задумався індус і улибнувся. - Цзіньпіня ніцєго нє говоріла про хєлаціть. Только нєфтя і газа.
- Слушай, друг, - вкрадчиво проізньос Лавров, удержуя за воротнік возмущонного Путіна, рвущегося з кулаками в бой. - Пойми правільно: вєдущій міровой лідєр целую нєдєлю расказуєт нації про судьбоносний візіт в Індію, страну економічєского гігантізма і високодуховних скрєп. А ти прєдлагаєш йому возвращаться домой даже без фотографії рукопожатія с вашим міровим лідєром. Развє ето прілічно, развє же хорошо?
- Фотоглафія, говоліс? - снова задумався індус. - Наша любіт фотоглафія с абізянка, асобєнна влодє вашей. Толко пло ядєлну пиль ніззя, і пло хелаціть тоже.
- Ну дорогой, чего би ми вас хєрачілі? - дєланно удівілся Лавров. - Хінді русі пхай пхай, дєдивоєвалі...
- Ну і цьто? Уклаінцев, вон, братьями називалі, і хєлацітє тєм нє мєнєє, - замєтіл індус. - І вообсцє, вам повєріт только полний дулак. А дулакі осталісь на родінє. Так, ційцяса бистро ловім тук-тук, єдєм к лідєру, дєлаєм фото і бистло назад. А за ето ви нам в два раза больсе нєфтя і газа, каласо?
- Ти охрє... - вирячив очі Путін, но Лавров прєдусмотрітєльно сунув йому в рот галстук і, вєжліво улибаясь, согласно закивав головой.

Путін стояв у закритой двєрі особняка прєм'єр-міністра Індії і злобно йожився от ночного холода, задумчиво пожовуя галстук. Індус со всєй сіли тарабанив у двері і нєрвно смотрєл на часи. Наконєц за дверима почулись чьї-то шаги:
- Кто тама? - недовольно поінтєрєсувався заспаний голос.
- Я тама, - признався індус. - Нарендр, откривай.
- А шо случілось? - іспуганно уточнив голос, скріпя засовом. - Пуйло нас цьто, хєлаціть рєшіл?
- Да, рєшил, - гнєвно заявив Путін, поспєшно випльовуя галстук і вип'ячуя грудь колєсом. - Потому шо как ви сєбє позволяєтє встрєчать мірового лідєра?
- Обамє звоніть, ілі сразу Цзіньпіна? - поінтєрєсувався голос, доставая мобілку.
- Ніхрєна сєбє, - завістліво обідився Путін. - С етім чуркой общається сам Обама...
- Нікуда нє надо звоніть, ето шутка! - прокричав Лавров, засовуя Путіну галстук обратно в рот і заклєюя скотчем. - Нам би сфотографіруватся да подпісать пару бомажек, і всьо.
- Ти шо, етіх придурков ко мнє домой прітащіл? - раздражонно поінтєрєсувався голос. - Как мнє послє такого позора міровим лідєрам в глаза смотрєть?
- Ну нам ооочень надо, - жалобно проблєял Лавров. - Для Россії, для нації, для многополярного міра...
- Оні в два раза больсе нєфтя і газа дадут, - намєкнув індус.
- Ну тогда ладно...
Двєрь открилась і оттуда виглянув недовольний мужик в очках і з короткой сєдой бородой. - Только давайтє бистро.
Лавров подтолкнув Путіна до мужика, достав тєлєфон і сдєлав нєсколько снімков. Затєм оттолкнув Путіна і сунув мужику якую-то бумагу.
- Внізу подпішітє, - заісківающе прєдложив он.
- Зачем? - не поняв мужик, удівльонно рассматрюя красочниє листки. - Ето ж обична обьорточная бумага для подарков?
- А нації скажем, шо двадцать важних договоров, - об'яснив Лавров. - Ви же поймітє, нам надо как-то імідж поддєржувать.
- Перестать хєлаціть нє пробовалі? - скєптічєскі замітив мужик, бєгло ставя подпісь огризком карандаша.
- Мммм мммм ммм м мм! - злобно промичав Путін. Мужик ізумльонно уставився на його заклєєний рот.
- Владімір Владіміровіч сказал, шо Росія не станєт пєрєд западом на колєні, - расшифрував Лавров.
- Ідіоти...
Мужик отдав їм подписану бумагу і покрутив пальцем у віска.
- А хотітє, я перед вами галопом побєгаю і через горящій обруч попригаю? А ви нам за ето чуть-чуть алмазов отсипєтє, - прєдложив Лавров. - А то самольот на обратний путь заправить нє за шо. Нєфть же вон вообщє упала в ценє прімєрно до рейтінга Жиріновского...
- Убєрі етіх клоунов, пока папарацці нє засєклі, бо мєня потом засмєют, - потрєбував мужик у індуса і громко захлопнув двєрь.
- Ну что, пошлі в тук-тук? - прєдложив індус. - Заодно і покажетє, гдє за нєфтя і газа в накладная распісаться.
- Пошлі... - вздохнув Лавров і, взявши істєкающего слюной от нєгодованія Путіна под руку, повів за собой...

[Nata]

"Министр иностранных дел РФ Сергей Лавров во время встречи в Риме с государственным секретарем США Джоном Керри заявил, что попытки давления на Россию бесперспективны."

- Поймітє, нєльзя так с намі, - блєял Лавров. - Ми же тоже хотім бить міровим лідєром. А ви нам за ето санкції.
- Та раді Бога, будьтє кєм хотітє, - пожав плєчами Керрі. - Хоть міровим лідєром, хоть трєтьїми рімлянами, хоть народом-богоносцем. Только убєрітєсь с Донбаса і Крима, тогда поговорім про санкції.
- Попиткі давлєнія на Росію безпєрспєктівни, - признався Лавров. - Нужно поддєржувать наші інтєрєси. Тєм болєє, ми же нє вас хєрачим, а бивші колонії.
- Учитуя стоїмость нєфті і стрємітєльний обвал рубля, убраться с Донбаса і Крима вполнє в вашіх інтєрєсах, - замєтіл Керрі. - І ми вас в етом поддєржуєм.
- Ну как ви не понімаєтє... Какая ж ми супєрдєржава, єслі даже хохлов расхєрачить как слєдуєт нє способни? - монотонно чеканив Лавров. - С нас же смєяться будут.
- Ех, Лавруша... - Керрі ласково потрєпал Лаврова по загрівку і протянув яблучко. - Шо ж ти дожився до такого позора на старості лєт? А хозяїн-то, нєбось, горстку овса в кормушку сипне, і даже сахарку не прєдложить.
- Не прєдложить, - жалобно согласився Лавров, жадно кушая яблучко. - А за шо нам кушати сахар? Мотаємся вон по міру, как ідіоти. А бабла ніхто нє дайот...
- І нє даст, - завєріл Керрі. - У вас же ліца скучниє, не говоря вже об расхєраченом імідже.
- А шо дєлать? - пєчально сказав Лавров. - Ми же нє віновати, шо у нас наплоділось так много вати...
- Вати? - нє понял Керрі. - Ну да ладно... Вот візітка одного іміджмейкєра. Отлічний спєціаліст, Хусейну перед судєбними засєданіями лічно расчосував бороду і укладував волоси, Каддафі правільниє костюми подбірал. І вам поможет правільно виглядєть, когда клянчітє дєньги.
- Вот спасібо! - обрадувався Лавров, пряча візітку. - А то ми за етім хєрачить отсталі от моди і етікєта. Бо уже, оказується, і руку не прийнято пожимать, і встрєчать мірового лідєра полним составом правітєльства в аеропорту...
- Вот-вот, - подмигнув Керрі. - Многоє ізмєнілось, пока ви увлєкалісь хєрачить. Тепер надо соотвєтствувать.
- Но за санкції всьо же подумайте, бо ето безпєрспєктівно, - строго потрєбував Лавров. - І, єслі можно, бистрєє, бо долго ми не протянєм.
- І ви там поразмишляйтє про Крим і Донбас, - посовєтував Керрі. - Руку, простітє, на прощаніє не пожму - етікєт...

- Ну наконєц-то! - радувався Путін, вніматєльно обнюхуя візітку. - Начінают капітуліровать, не видержують давлєнія отвєтних санкцій... Нємєдлєнно скажіть Кісєльову, шоб сообщив нації, шо США поддєржуют Росію в стрємлєнії к міровому господству, пусть хохли понєрвнічают... У-у-у, укропи. Страх потєрялі, забилі Голодомор... А іміджмейкєру позвоніть нємєдлєнно!
- Нє надо звоніть, я уже тут!
В комнату вбєжав полний коротишка з большим саквояжем і діловито оглядєлся вокруг.
- Хароший кіч, качєствєнний, - замєтіл коротишка. - Жлобская позолота, малахітовий настольний набор в стілє соцрєалізма... А гдє пацієнт? Хто будєт клянчіть бабло?
- Вот, он, - сказав Лавров, показуя пальцем на Путіна.
- Мда, - скєптічєскі замєтіл коротишка. - Не улівітєльно, шо бабла вам ніхто нє дає.
Коротишка достав штангєнциркуль і ізмєріл путінську голову.
- Я так і прєдполагал: об'єм чєрєпной коробкі недостаточен для того, шоби понять безпєрспєктівность ідєї хєрачить. Інтєллєкт задавлєн битовими інстінктами пєщєрного чєловєка: шаманізмом, охотой і собіратєльством. А тєм врємєнєм в мірє щас такая тенденція, шо дєньги дають лібо умним, лібо прикольним.
- Е, я нє понял, - угрожающе сказав Путін Лаврову. - Он мєня шо, дураком назвал?
- Шо ви, как можно! - обідєлся коротишка. - Какой же ви, простітє, дурак? Ви - альтернатівно мисляча лічность, котора, в отлічіє от прочіх мірових лідєров, прєдпочітає дєйствовать прямолінєйно, не заморачуясь долгими поіскамі компроміса. Покойний Хусейн, помниться, тоже ото любив бросіть оппонєнта в чан с кіслотой і не напрягать мозги.
Коротишка достав гібкій кітайський мєтр і бистро ізмєріл рост. Путіна.
- Ого! А ви нічо так сєбє накинули сантімєтров на вікіпєдії, - восхітілся он. - Ну шо, віжу два варіанта іміджа, прі котором вам будуть давать бабло. Варіант пєрвий: прєкратіть, наконєц, хєрачіть, і второй - полний ребрендінг.
- Ребре... Шо? - не поняв Путін.
- Да практічєскі всьо, - завєріл коротишка. - От внєшності до жестов і інтонації. Лічно я би, конєшно, остановілся на пєрвом варіантє...
- Слиш, піндос, - зашипів Путін. - Тєбя Кєррі прислав, шоб уболтать нас прогнуться? Нє вийдєт...
- Понял, понял, - замахал руками коротишка. - Значіт, такі ребрендінг.
Коротишка открив саквояж і достав огромний рижий парік і красний набалдашнік.
- Так, ето - сюда...
Коротишка натянув парік на голову Путіна.
- А ето - туда.
Він одів набалдашнік Путіну на нос і прижав рєзінкой.
- Вот гляжу щас на вас - і уже не хочеться сразу послать, - одобрітєльно сказав коротишка. - Тепер разучим пару безпроігришних номєров із "Вєлікого діктатора" Чапліна і мана-мана на случай, єслі тє нє сработают. А ето - вам!
Коротишка достав із саквояжа затаскану шляпу і вручив офігєвшему Лаврову.
- Держать йомкость для сбора срєдств надо так, шоб публіка відєла диркі і от жалості клала больше монєт, - посовєтував коротишка. - І запомнітє вот ето вот вираженіє вашого ліца: смотріш і понімаєш, шо чєловєк в пєчалі. Хотя... У вас же, вродє, всєгда таке вираженіє?
- Слиш, совсєм охрєнєл? - розізлився Путін, сривая парік. - Із мірового лідєра клоуна сдєлать рєшил?
- Шо ви, дєлать уже поздно, - улибнувся коротишка. - Тєм болєє, у вас ето вишло гораздо лучше. Я только подчеркнул внєшніє атрібути...
- Посадіть тєбя в лагєря как шпіона ілі отправіть в Ростов? - задумався Путін.
- Да ви попробуйтє, а єжелі нє сработаєт - тогда уже лагєря, - настаював коротишка. - Кстаті, в етом же парікє сам Обама когда-то єзділ к Цзіньпіню просить нє обвалювать доллар.
- Говоріш, сам Обама?..
Путін задумчиво повєртєл парік і нап'ялив на голову. - Пожалуй, ріскньом попробувать...
Путін нєбрєжно махнув рукой і в комнату втолкнули вз'єрошеного Лукашенка.
- Владімір Владіміровіч, шо такоє? Я же просто прішол напомніть про дєньги, бо ви задєржалі ноябрський платьож... Ой, а шо ето? - удівілся Лукашенко, пялясь на красний нос.
- Мана мана, - злобно проізньос Путін.
- Шо мана мана? - офігєв Лукашенко, рассматрюя парік.
- Тиць тиць тириць, - добавив Путін, сердито хмурясь.
- Же не манж па сис жур! - жалобно завив Лавров, протягуя шляпу прямо под нос Лукашенкє.
- Та ладно, я шо... Мнє не жалко, - смутився тот, вигрібая з карманов мєлочь. - Я же всьо понімаю: бабло прохєрачили, санкції нахєрачили...
Путін щолкнув пальцями. В комнату вошли два хмурих жлоба в кожаних плащах, взяли Лукашенка под руки і вивели вон.
- Піздєц... Работаєт! - радостно признався Путін. - Впєрвиє за всю історію Бєларусь дала дєньги Росії, а нє наоборот.
- А я шо говоріл! - пихато проізньос коротишка. - Ладно, буду бєжать. Бо ше к Асаду і Кім Чен Ину заглянуть надо. А Чапліна посмотрітє, там много свєжих ідєй для прібильних номєров.
- Так, пора начинать зарабатувать, - увлєчонно потер руками Путін. - Лавров, бистро обзванюй лідєров і договорись о встрєчє с каждим, хто нє пошльот. Ми єщо покажем піндосам, как імєть дєньги нєвзірая на санкції.
Обрадуваний Лавров громко заржав і галопом кинувся к тєлєфону, на ходу стряхуя пиль с дрєвнєго блокнота, в якому були записані ставші уже нєнужними номєра...

[Nata]

- Хєрачить, хєрачить, - злобно шипів Путін перед недоумєвающими журналістами.
- Владімір Владіміровіч, у нас же сєйчас ефір, - шопотом прєдупрєдив хтось. - Люді вас нє поймут.
- Хєрачить, сволочь, хєрачить, - огризнувся Путін, кидая в шептавшего туфлю.
- Ну шо, всьо готово, всє собралісь? - бодро поінтєрєсувався Мєдвєдєв, вбєгая в студію. - Тогда щас укольчік і начньом.
Мєдвєдєв достав вєтєрінарний шпріц і всадив Путіну в дупу. Путін ойкнув і замолчав, обводя присутствующих бєшенним взглядом.
- Так, хто пєрвий? Давай вопрос, - потрєбував він.
- Владімір Владіміровіч, шо с рубльом? - трєпєтно спросив зал.
- Я нє понял, ви шо, хотєлі хєрачить і без послєдствій? - злобно уточнив Путін. - Так нє биваєт. Восстановлєніє вєлікой імпєрії будєм оплачувать кров'ю, потом і мілліонами жизнєй. Дальше?
- Так а всьо же, ето плата за Крим, ілі как? - настаював зал.
- Поясняю для особо тупих, - визвірився Путін. - Росія - ето п'яний мєдвєдь, який шатається по тайгє в поісках, чєго б расхєрачить. А тупиє піндоси і гєйропєйци мішку бздять і мєчтають йому вирвать когті і посадить на цепь. Но нє вийдєт, бо по п'яні мєдвєдь болі не чувствуєт, а когда у нєго бодун, затаїтся в тайгє і сосьот потіхоньку нєфть. А Цзіньпінь мєж тєм намєкаєт, шо Сібірь нєплохо би било отдать і мішкє там дєлать нєчєго. Так шо только хєрачить, до посінєнія, не смотря на бодун.
- То єсть будєт гораздо хуже? - ахнула толпа.
- Зато украм тоже хрєново, - гордо похвастався Путін. - Європи їм захотєлось... Я їм покажу Європу... Хєрачить, хєрачить!
Мєдвєдєв снова достав огромний шпріц. Десь громко заклацали ножниці, вирізая внєзапний приступ бєшенства з прямого ефіра.
- Я нормальний, нормальний, - іспуганно завєріл Путін, таращась на шпріц. Щас даже хохлу позволю вопрос какой-то задать.
- Во-пєрвих, нє хохлу, а укропу, - поправив мужик в одноімьонной футболкє. - А во-вторих, расскажи русскім матєрям, за шо ти угробив їхніх дітей на Донбасє? І Савченко когда отпускать собіраєшся, ідіот?
- Отвєчу по пунктам, - нєрвно дьорнувся Путін. - Хєрачить, хєрачить... То єсть, нє я убіл наших солдат на Донбасє, а ви самі їх расхєрачілі. І журналістов, убітих ополчєнцами, тоже на вас запишем под шумок. А Савченко била наводчіцей. Потому суд в скором врємєні разбєрьотся, за шо єй впаять пятнадцать лєт лагєрєй.
Два жлоба в кожаних плащах схватили мужика в футболкє с укропом под руки і под одобрітєльні аплодісмєнти толпи вивели прочь.
- Совсєм оборзєлі, мало ми їх хєрачим, - замєтіл Путін. Гдє-то снова заклацали ножниці.
- Владімір Владіміровіч, пора закругляться, - нєрвно сказав Мєдвєдєв, пялясь в айфон. - Бо чем дольше ви говорітє - тим бистрєє падаєт рубль.
Аплодісмєнти внєзапно стихли. Над залом повисло мрачне прєдчувствіє піздєца. Жлоби в кожанках вернулись в зал і прийнялись стрєлять в воздух, разгоняя переляканих журналістов. В помєщєніє ворвались стєрхи і прийнялись кружить под потолком, тревожно каркая.
- Хєрачить, хєрачить, - снова перемкнуло Путіна. Ножниці актівно щолкали. Рубль невпинно падав. Рєклама рісовала росіянам свєтлоє будущєє. П'яний мєдвєдь-шатун судорожно схватився за голову і громко й отчаянно рєвєл, мєчтая как можно скорєє залєчь в тайгє і жадно присосаться к нєфті...

[Nata]

"К реформе местного самоуправления приступил Краснодарский край, повсеместно отменив выборы глав муниципальных образований. Глава региона Александр Ткачев заявил, что люди устали от выборов".

- Владімір Владіміровіч! Вам сам Обама звоніт! - кричав Пєсков, стрімголов нєсясь по длінному корідору Крємля і врємя от врємєні перечіпаючись через беспопядочно разбросані стопки пухлих конвєртов з гєрбовой помєткой "прєзідєнтская зарплата-сюрпріз".
- Не сам Обама, а черномаза обізяна, - радостно поправив Путін, нєтєрпєліво хватая трубку. - Альо, міровой лідєр на проводє.
- Прівєт, лисий заправщік, - бодро поздоровалась трубка. - А ти, как я погляжу, ізрядно потрєпався, мєстами обвис. Єщо больше впал в маразм.
- Ядєрна пиль, кхе-кхе? - напомнив Путін, по-старчєскі кашлянувши в кулачок.
- І шуткі твої всьо так же дурацкіє, - розсміявся Обама. - В любом случає, сєгодня вєдь дєнь святого Миколая, нужно дарить подаркі дєтям і впавшим в маразм старпьорам. Вот скажи, сколько вам надо зєльоних загнівающіх фантіков, шоб обєспєчить стабільность рубля?
- Мільярдов так двадцать-трідцать, - жадно проізньос Путін. - Хотя лучше сорок, шоб уж навєрняка.
- Давай тогда п'ятьдєсят, чєго уж, - поправив Обама. - Дам. В два транша пєрєвєду.
- Только у нас рєквізіти смєнілісь, бо прийшлось пару банков закрить за валютниє спєкуляції... - обрадованно тараторив Путін. - Щас продіктую новиє рєквізіти...
- Так вот, - продолжав Обама. - Пєрвим траншем пойдьот одін доллар, а вторим - остальная сумма. Которую ми отправім, когда ти убєрьошся с Донбаса і вєрньош Крим.
- Ну ти і скотіна, - процідив Путін сквозь зуби. - Запромні: нікто, нікогда нє ставіл нас на колєні.
- А слєдовало би, - замєтіл Обама. - Бо от всєдозволєнності і безнаказанності виросло чорті-шо. Кстаті, говорят, рублі подкрєплєни золотом. Сколько кілограм золота можна купіть за одін раздутий госдолгом зєльоний фантік по сєгодняшнєму курсу? Ілі лучше ввєсті дополнітєльні санкції і потом брать сразу центнєрамі?
- Сволочь, - заключив Путін і отбив звонок. Тєлєфон тут же задзвонив снова.
- Обама, іді в жопу, - заорав Путін, прінімая звонок.
- Обама? - удівілась трубка. - Нє, ето Цзіньпіня. Моя слихала, что у вас сьодня празднік с подаркамі. Что Росія собіраєтся нам подаріть?
- Тєбє шо, мало нєфті і газа? - офігєв Путін.
- Било вродє достаточно, - призналась трубка. - Но вчєра твоя на прєсс-конфєрєнції упомянула Сібірь, і как-то так її захотєлось. Тєм болєє, там щас крізіс, нужно людям помочь, а твоя на ніх глубоко насрать. Вон даже вибори питаєшся запрєщать, понімая, шо люді от вас усталі. А ми тут с Обама посовєщаліся...
- Снова етот Обама... - Прошипів Путін.
- І рєшилі, шо садіть вас на цепь і тєм болєє рвати когті вєсьма нєгуманно, - нєвозмутімо продолжала трубка. - Лучше отобрать у вас мед і видавать порціонно, шоби мішка не перекушал і не пучився ядєрной пилью і желанієм шото хєрачить.
- Только сунься, - мрачно прєдупрєділ Путін. - Відал наші масштабні учєнія на Дальнєм Востокє?
- Ага, спасібо, моя поржала, - рассмєялась трубка. - Какая-то жалкая сотня тисяч солдат і пара надувних танков, бо остальноє на западє, вдоль украінской граніци. Твоя хорошенько подумай, до вєчєра потєрплю...
- Шойгу ко мнє, нємєдлєнно! - панічєскі потрєбував Путін, отбивая звонок.
- Шо, хєрачить?
Сіяющий от радості і жирной красной ікри Шойгу вбєжал в кабінєт.
- Цзіньпінь хочєт Сібірь, - пожалівся Путін.
- Прікажетє снова надувать танкі ілі слоніков поганять вдоль граніци? - разочаровано уточнив Шойгу.
- Нє поможет, он в курсє... Та шо ж такоє! - сердито восклікнул Путін, подпригнув от нєожиданного трєзвона трубки.
- Шо случілось? Я занят, - проорав він у тєлєфон. - Мнє Цзіньпінь тут снова мєшаєт завойовувать міровоє господство.
- От же ж козьол! - поддєржала трубка голосом Лукашенкі. - А я от ето проснувся, думаю, сьодня же Ніколая. Под подушку смотрю - а там ніхрєна. Вот, звоню інтєрєсоваться, мнє на шото надєяться ілі можно уже до Обами в прийми?...
- Вєсті сєбя хорошо надо, понял? - розізлився Путін. - А сунєшся до Обами - ядєрна пиль.
- Володєнька, ну какая ядєрна пиль? - розсміялася трубка. - У тєбя же Цзіньпінь.
- Піздєц...
Путін обіжено положив тєлєфон і жалобно посмотрєл на Шойгу.
- Вот за шо нєнавідят Росію? Почєму нє дают спокойно собрать прєжні зємлі і расхєрачить мір?
- Нє знаю, Владімір Владіміровіч, - пожав плєчами тот. - Только вот дєнєг всьо мєньше, і хєрачить становітся всьо труднєє. Нужно шото рєшать.
- Давай тогда шось рєшать, Цзіньпінь дал врємя до вєчєра, - вздохнув Путін і достав два граньоних стакана й бутилку водкі...

[Nata]

"В Адміністрації президента України в Києві проходять переговори президента Петра Порошенка і президента Білорусі Олександра Лукашенка."

- Ну проході, присажуйся, - по-хозяйські прєдложив Порошенко, указуя рукою на свободний стул.
- Ох ніфіга сєбє! - присвистнув Лукашенко, замєтів на столє нєбрєжно разбросані пачки євробанкнот. - Ти шо, обнаружил у сєбя залєжі нєфті?
- Нє, це подарок, - сказав Порошенко. - Європа нам щас закачує много бабла в связі с войной.
- Вєзьот вам... - завістліво заключив Лукашенко. - А мнє з Москви оце пару вагонов рублєй пригнали і сказали: хотітє - людям раздайтє, а хотітє - утілізіруйтє. Только назад не вздумайтє отправлять, бо столько уже напєчаталі, шо нєкуда класть.
- Ну а шо ти хотєл? - удівілся Порошенко. - Буть уважаємим Європою прєзідєнтом гораздо прібильнєє, чим діктатором Путіна на побєгушках. Возьми, к прімєру, Данілича. Ви же вмєстє, кажеться, начинали? Уважаємий, состоятєльний чєловєк, практіческі олігарх. Юра Луценко за нєго пасть любому порвьот.
- Ох, Пєця, Пєця... Єслі би в моєй оппозіції бил хоть какой-то Луценко, не говоря уже о Ющенко, - тоскліво вздохнул Лукашенко. - А так всьо самому, ні минутки отдиха. Слухай, як би ото і мнє подружиться с Європой, шоб давали бабло і не парили мозг тюрємними сроками лідєров опозіції і цензурой?
- Сєйчас всьо очєнь просто, - сказав Порошенко. - Лібо ти поддєржуєш Путіна, лібо дають бабло і не парять особо мозг. Ми он на целий год на рєформи забілі, пока своїх пацанов пристраювали і подчищали вєщдоки за прєжнєй прєступной властью. Мєркєль бува позвонить: а гдє рєформи? А ми: какіє рєформи? У нас же сєйчас война. Ну вона брови насупить, пальчиком погрозить і шле очєрєдную дозу бабла...
- Слушай, а я, кстаті, оце не могу понять: у вас же всєгда елєктрікі було дохрєна, ви її експортірували. Шо за вєєрні отключєнія, в чом кидалово? - поінтєрєсувався Лукашенко.
- Та какоє кидалово? - махнув рукой Порошенко. - У нас же всю енергетіку подарили Ахмєткє, а он под Путіним. А Путіна разозлило, шо з газом нас кинуть не получилось. Рішив елєктрічєство отрубить. Пацани ото било хотєлі попробувать разрулить, закупили уголь в ЮАР. Но прийшла отмашка нємєдлєнно прєкратіть і їх чуть не посадили за корупцію. А без угля прийшлось начать отключенія.
- Тю, - разочарованно протянув Лукашенко. - У мєня би такой Ахмєтка вже баланду в тюрьмє хлєбтал.
- А у нас половіна парламєнта под ним ходе, - вздохнул Порошенко. - І суди з гєнпрокуратурой тоже очєнь люблять бабло. І воєнниє гєнєрали зарабатували погони ше в СССР. Росія для них не враг, а большая родіна. Короче, в странє піздєц. Ше і експорт практічєскі вєсь в Росію, утащив гривню за рубльом. Знаєш, сколько щас ходоков уговарюють капітуліровать? Бо привикли мутить на російськом ринкє, а в Європє нада напрячься і за качєством харашо слідить...
- Та ваще! - нетерпляче перебив Лукашенко. - І всьо же, насчот бабла. Єслі я такой вийду на бєлом конє, мол, осуждаю хєрачить, Путін нєправ, Українє ми братья навєк і прочая чушь, ти за мене Мєркєль ілі Обамє словєчко замолвиш? Шоби може і нам какоє бабло перепало.
- Ето ви с Назарбаєвим сговорілісь? - спросив Порошенко. - Он всєго час назад звонив з такой же ідєєй.
- Так ми же нє дуракі, - запевнив Лукашенко. - Понімаєм, шо Росії кранти і бабла там больше не буде. Бо Кітай єслі шото і даст, то в юанях і под залог тєрріторії. Путін точно цим не подєлітся.
- Ну а мой інтєрєс тут в чом? - уточнив Порошенко.
-Інтєрєс у нас общій - дєньги, - подмигнув Лукашенко. - Пацієнт в Крємлє нєвмєняєм, хєрачить - ето надолго, так шо будемо пріспосабліваться к новому міровому порядку. Кстаті, хочєш, я на Ахмєтку уголовне дєло открою і потрєбую екстрадіції? Сразу получиш і суди, і прокуратуру. І вєрньош енергєтіку.
- Друг друга не прєдайот, - твьордо сказав Порошенко. - А в вопросах бабла і власті ми самі разбєрьомся. Ти лучше подумай, чи не стане Путін тебе хєрачить, єслі до Європи у прийми пойдьош?
- Не потянєт, сам как-то по п'яні плакався, шо всє рєсурси кинув на Україну і тепер даже борзу Літву расхєрачить нє может, - хмикнув Лукашенко.
- Ну, тогда в добрий путь, - поддєржав Порошенко. - Пошлі к журналістам...

[Nata]

"У нас год был непростой, но, как мы уже привыкли говорить, простых мы уже и не припомним. Но в целом Правительство, безусловно, достойно справляется с теми трудностями, которые возникают перед экономикой, перед страной в целом." - Путін

Путін с трудом пробирався через густой чорний лєс, розштовхуя обільні зарослі кропиви і терновніка.
- Сволочі, ядєрна пиль, - недовольно бурмотів він. - Я їм про то, шо расширєніє НАТО сужаєт нашу возможность хєрачить, а оні, гади, послалі лєсом в отвєт.
Впєрєді замаячив покосившийся указатєль. Путін заінтєрєсованно подойшов бліже.
- Ростов туда - Луганск сюда, - прочитав він вслух. - Блін, хоть би стрєлочки нарисували, чи шо. Тут главноє не заблудіться.
- А ти нікуда нє іді і нікогда не заблудишся, - посовєтував напомажений і припудрений єврєй, вилєзая с кустов.
- Гєйропєєц? - сердито насупився Путін.
- Шо ти, сладкій? - обідився єврєй. - Я Крізіс. Таким мєня відят твої соотєчєствєнніки.
- Крізіс? - прищурився Путін. - Ну так валі отсюда в Європу, ілі піндосов накрой.
- Нєвозможно, мілий коллєга, - винувато улибнувся Крізіс, обнімая Путіна за плече. - Ти же сам накрив всю страну огромним і прочним желєзним занавєсом, так шо я тепер, відімо, надолго у вас задєржусь.
- Тогда пойдьош в лагєря, - пригрозив Путін.
- І туда добєрусь обязатєльно, - пообіщав Крізіс, хитро подморгуя. - Может даже удвох там посєлімся. Я тєбє покажу, як правильно нада мило в душевой поднімать, єслі вдруг упадьот.
- Ой! - Завізжав вдруг хто-то пісклявим голосом і громко шмякнувся.
- Хто там? - іспуганно обернувся Путін.
- Опять упала, - пожалувалась тоща дєвушка в паранжі. - А всьо із-за вас...
- А-а-а, сексуальна шахідка! - злякався Путін, питаясь видертися на бліжайшу йолку.
- Козьол, я - Цена ібн нєфть, - прєдставилась дєвушка. - Вже на дупі шишки набила, сколько можно хєрачить?
- Прі чом тут хєрачить? - не поняв Путін, осторожно слєзая вниз.
- А при том, - грозно отвєтіла дєвушка. - Шо одні страдають аннорексієй, а у других - ожирєніє.
- Я нє жирний, мєня спєкулянти раздулі, - прогундосив хтось і із чащі вийшов громадний мужик в пампєрсє.
- Дай угадаю... Курс доллара? - прєдположив Путін.
- Інфляцій, - прєдставився мужик, подбирая з землі пухлу пачку рублєй. - О, опять хто-то вибросив накоплєнія. Будєш?
Мужик протянув пачку дєвушкє в паранже. Та брєзгливо махнула рукой і отвернулась.
- Я буду, - жадно сказав Крізіс, протягуя руки к пачкє.
- Тєбє шо, золотовалютного запаса мало? - поінтєрєсувався Інфляцій, запихуя пачку в рот. - І стабфонда, і пєнсіонного, і прєзідєнтского...
- Там уже давно пусто, - пожалувався Крізіс. - Послєдня надєжда на Кітай...
- Тіхо! - зашипів інфляцій, прикладуя палець до губ. - Бо накаркаєш ше оттуда вєжлівих чєловєчков.
- Та конєшно! - розсміявся Путін. - Цзіньпінь наш надьожний партньор, ми з ним скоро об'єдінімся і устроїм міру ядєрну пиль...
- Ай! - крикнула дєвушка в паранже, снова шмякнувшись на землю. - Шо ж такоє, только встала на ноги...
- Ну вот, опять он заговорив. Тепер нада пампєрс мінять, - пожалувався Інфляцій і ушол обратно в чащу.
- Ти би, коллєга, базар фільтрував, чи шо, - обратився к Путіну Крізіс. - Нє, мнє, конєшно, пріятно, шо хто-то старатєльно ісполняє мою работу. Но Цену ібн нєфть хоть чуть-чуть пожалєй, бо шото ше собі поламає.
- А пусть не падаєт на ровном мєстє, - язвітєльно замєтіл Путін.
- Ровне мєсто вже давно расхєрачене твоїми ублюдками, - парірувала дєвушка в паранже. - Вєздє сплошні воронки і безимянні могили. А йому всьо мало... Какого хєра хєрачиш?
- А чєго укри в НАТО і Європу пошлі? - возмутився Путін. - Ето ісконно-русская, мєжду прочім, зємля. Там князь Владімір Москву в Хєрсонесє хрестив.
- Ой! - звонко гепнулась дєвушка в паранже. - Ну вот, тепер буде синяк...
- Засуньтє етому мудаку шото в рот, дайте хоть часок отдохнуть, - послишалось із чащі. - Бо подтираться вже нєчєм, нові рублі только к вєчєру напєчатают.
- Шишками подтірайся! - Злобно прєдложив Путін. - Мєня, мірового лідєра, назвать мудаком... Ядєрна пиль?
Гдє-то нєподальоку хтось громко і нєрвно заржав, лязгая ржавим мєталлом.
- Укропи! - запанікував Путін і нємєдлєнно викопав спічкой окоп в полний рост.
- Сам ти укроп, - засміявся Крізіс. - Ето "іскандери" і "тополя", на них в послєднєє врємя находить.
- Шо сідім бєздєльнічаєм? - грозно поінтєрєсувався голос откуда-то сверху і над лєсом повисла малєнька грозовая тучка.
- Твою ж мать, - кисло скривився Крізіс. - Снова санкції прілєтєлі провірять, как ми тут справляємся. По крайнєй мєрє, тепер понятно, чєго "іскандери" ржалі...
- Нє звєздєть била команда, - грозно замітила тучка. - Бистрєє шуршим, і так всє срокі горят.
- Куда уж бистрєє, - замітив Інфляцій із чащі, громко чавкая. - Оні пєчатают дєньгі бистрєє, чим я успєваю сожрать.
- Значить найді помошніка, - посовєтували санкції. - Вон хотя би етого, воблоглазого. Слоняєтся тут без дєла... Кстаті, ти хто?
- Я Путін, - гордо признався Путін. - І на вас, санкції, мєжду прочім, я давно срать хотєл...
Тучка сердито гримнула й мєтнула молнію. Путін почєрнєл і розвіявся пєплом.
- Єму всєгда нравилось вспоминать про пиль, - грустно замєтіл Крізіс. - Вот он в неї і прєвратився.
- Так, не болтаєм, работаєм, - приказали санкції і взлєтєлі обратно в небо. Крізіс вздохнув і продолжив касаться всєго вокруг. Інфляцій зачавкав ше громче. А дєвушка в паранже смотрєла на них і плакала, не рєшаясь подняться...

[Nata]

"Российскую базу на Луне можно будет построить всего за десять лет, причем стоимость проекта составляет всего 550 миллиардов рублей."

- Празднік, празднік, Новий Год... - монотонно бурмотів Путін, раскачуясь в разні сторони. В углу комнати стояла йолка, украшена декоратівними сувєнірами в відє голов Меркель, Обами і Олланда. Голови жалостліво смотрєлі на верхушку, де уже много лєт традиційно насажували на вкритий іголками стовбур куклу Путіна-побєдітєля в колорадском костюмє, шапкє Мономаха і з огромной ядєрной боєголовкой, торчащей із малінових брюк. Вокруг йолки плотним кольцом стояли жлоби в кожанках з маузєрами напєрєвєс і зорко слідили, шоб вона ні дай Бог не упала на путінську плєшиву башку. Под йолкой лежав младший брат Навального, крєпко зв'язаний подарочной лєнтой.
- Зачєм єго принесли? - брєзгліво скривився Путін, разглядуя брата Навального.
- Ето подарок под йолочку от суда і прокуратури, - невозмутімо отвєтілі жлоби.
- Лучше би Новоросію подарили от Луганска до Лісабона, - пожалувався Путін. - Проклятоє ЦРУ, вєчно мішає строїть многополярний мір...
- І про масонов не забувайте, - напомнили жлоби.
- Масони... - хмикнув Путін. - То єрунда. От марсіанскіє рєптілоїди - ето да. А ше я подозрєваю, шо в прєзідєнтском кортеже завелися укротрансформєри.
- Сплошной піздєц вокруг, - поддержали жлоби. - Так хрєново, шо надо випить...
- Надо, - согласився Путін, доставая із-под кроваті ящик "Путінки". - Только вам же нєльзя, ви же при ісполнєнії...
- Тє, шо при ісполнєнії, січас мьорзнут на Спасской башнє со снайпєрскими вінтовками, - сказали жлоби, протягуя пластікові стакани. - А ми прийшли добровольно, потому наливай.
- Как ето - добровольно? - не поняв Путін.
- Бєлочка прєдложила, - признались жлоби. - Развє ви ше не в курсє, шо вашу рєальность в послєдніє годи опрєдєляєт Бєлочка?
- Тогда за Бєлочку! - прєдложив Путін, отхльобуя водку з горла. - А вам не налью, бо єслі вас не сущєствуєт, то зачєм продукт переводить?
- От жадне хуйло, - обідєлісь жлоби. - Тогда ми пошлі...
За окном замєрцалі звьозди. Жлоби взялись за руки і дружно взлєтєлі в ночноє нєбо, прєвращаясь в созвєздія.
- Ну вот, снова один... - расстроївся Путін. Брат Навального замичав і зашевелився.
- Інтєрєсно, ти тоже Бєлочка? - покосився на нього Путін.
- Настоящій он, - радостно сообщив Рогозін, вбєгая в комнату. - С Новим Годом, Владімір Владіміровіч. Подарітє мнє 550 мілліардов рублєй, буду строїть лунную базу. Найшов наконєц грамотного подрядчика с отлічним портфоліо. Прєдставляєтє, оні Звєзду смєрті собралі для Дарта Вейдера і "Ентерпрайз"...
- Вон станок, іді і пєчатай, сколько захочеш, - кивнув Путін в дальній угол. - І другим передай, шо в честь Нового Года я разрєшил.
- От спасібо! - обрадовався Рогозін і злякано уточнив:
- А шо будєт с курсом рубля?
- Та насрать, - глубокомислєнно замєтіл Путін, снова отпивая з горла. - Завтра іздам закон, шоб доллар був строго по шестьдєсят копєєк, і отвалітє нахрєн со своїм курсом.
- І правильно, - поддержав Рогозін, актівно суєтясь вокруг станка. - Как он включаєтся?
- Заправляєш рулон туалєтной бумаги і он пєчатаєт сам, - сказав Путін, сумно заглядуя в бутилку. - От єслі би хтось сказав, як його виключить...
- А зачєм? - удівілся Рогозін, жадно облизуясь. - Напєчатаєм много рублєй, скупим за них всє доллари і устроїм фінансовий крізіс.
- Інтєрєсно, куда дєлісь звьозди? - філософські замєтіл Путін, виглядуя в окно на внєзапно спустившийся мрак.
- С нового года запрєщєни, как фашістскій сімвол піндосов і гєйропєйцев, - отвєтіл силует Рогозіна, разгризая орєх. - А ше ми запрєтілі айфони, бо надкушене яблучко - фашистський сімвол укропов.
- Бєдний Дімка, - всплакнув Путін, размазуя водкой сльози.
- А давайтє єму пару рулонов рублєй напєчатаєм, - прєдложив сілует Рогозіна, розпушуя бєлічій хвост. - І сразу станєт багатим.
- Шоби стать багатим, надо пєчатать доллари, - вздохнув Путін. - А такоє может позволіть сєбє только Обама. І почєму я не Обама...
- Хай містер Воффка, - бодро сказав Обама, вилєзая з-під кушетки. - Я і Мєркєль с Бєлочкой получили твої поздравлєнія і рішили оце заглянуть.
- А гдє Мєркєль? - удівльонно спросив Путін, заглядуя под кушетку.
- Я же говорю: с Бєлочкой, - отвєтіл Обама, протягуя Путіну кієвскій торт. - Подарок от нас. Там внутрі ше красіва візітка упаковщика Яроша. Звониш єму на мобільний, і вмєсто гудков слишиш ла-ла-ла...
- Скотіна ти ушаста, - обідився Путін. - Мог би не видєлуваться і дєньги мнє подарить.
- А зачєм? - удівілся Обама. - Ти же сам говорив, шо запросто напєчатаєш сколько нужно. А вот кієвскій тортік у вас больше не достать.
- Так, ідітє всє нахрєн, - завив Путін, сердито махая руками. - Кабаєву мнє, бо вже випив достаточно, шоби пожелать женщину.
- Я тут! - випригнула Кабаєва, почосуя лапкой бєлічьє ушко. - Только ше не достаточно п'яна, шоб желать прєстарєлого імпотєнта.
- Дура! - засопів Путін. - Ето нєрвноє било, бо пашу как раб на гальорах круглиє суткі...
- Ага, іногда шось робиш, когда не бухаєш, - заржала Кабаєва. - Ложись лучше спать. І ето, с Новим Годрм тєбя. Такі дожив!
- І лягу...
Путін вилив остатки "Путінки" собі в рот і заколов ботоксом, случайно попавши шпріцом в правий глаз, отчєго тот сразу розгладився і став упругим.
- А ночью дєдушка Мороз прінєсьот мнє подарок...
Путін завалився на кушетку, сунув большой палець в рот і громко захрапєл.
- Прінєсьот, конєшно же прінєсьот, - ласково проізнєсла бєлочка, нєжно поглажуя Путіна рижим хвостом. - Какой же он всьо-такі недоразвитий ідіот: вже помирать пора, а до сіх пор вєріт в сказкі...
Бєлочка достала із-под кушетки нераспєчатаний ящик "Путінки" і положила под йолку...

[Nata]

#‎Путінвсєхпєрєіграл‬

"Франція та Німеччина сумніваються у доцільності проведення зустрічі щодо ситуації в Україні у "нормандському форматі" 15 січня в Астані.
Зокрема, речник канцлера Німеччини Ангели Меркель Штефен Зайберт заявив, що зустріч має сенс лише за умови досягнення прогресу, повідомляє Reuters."

- Гєля, шо за хєрня, я не понял? - бісився Путін, монотонно хєрача Лаврова мордой об стол. - Нам срочно надо поговоріть.
- А про шо с тобой разговарівать? - не поняла Мєркєль. - Опять про то, как ти нас пєрєіграл?
- Гєля, тогда нєфть так нізко ше не упала, - оправдувався Путін. - А тєпєрь я всьо понял.
- І гдє рєзультат? - поінтєрєсувалась Мєркєль. - Прєкращєніє огня, контроль граніци? Хоть шото, шоби понять, шо ти снова не брешеш.
- Не брешу, їй бо не брешу! - отчаянно бив себе Путін Лавровим в грудь. - Только я ж нє імєю нікакого вліянія...
Трубка щолкнула і протівно запищала короткими гудками.
- Козьол, ето ти віноват! - визвірився Путін на Лаврова, брєзгліво швиряя його на пол.
- А шо я? - сльозно оправдувався тот. - Я уже нічєго не могу. Мєня даже укропи не уважают.
- Ти міністр ілі хто? - поінтєрєсувався Путін. - Шо мнє дєлать, совєтуй.
- Звонітє Олланду, - напутствував Лавров. - Он только вчєра говорив, шо санкції надо би снять.
Путін дрожащєй рукой набрав нужний номер і жадно прижав трубку до уха.
- Альо, Олланд? Прівєт, дружищє! Слушай, забудь про "Містралі", щас не до них. Тут Гєля хочєт встрєчу в Астанє отмінить...
- І правильно хочєт, - согласився Олланд. - А смисл с тобой про шось говорить? Ти ж ніхрєна не дєлаєш.
- Олланд, родной, послушай, да, я дурак, - признався Путін. - Но ти же сам говоріл, шо послє встрєчі снімєтє санкції...
- Во-пєрвих, не послє встрєчі, а по рєзультату виполнєнія договорьонностєй, - поправив Олланд. - А во-вторих, гдє рєзультат?
- Ти пойми, ми работаєм, - оправдувався Путін. - Просто тут Новий Год, бєсконєчні корпоратіви, всє в отгулах і отпусках...
- Открою тєбє сєкрєт, - строго перебив Олланд. - Ми всєгда знали, шо ти нагло й бесстидно брешеш. Но із жалості дєлали від, будто вєрілі. Бо надєялісь, шо вже достаточно взрослий і сумєєш понять і ісправиться. А ти так ніхрєна і не понял, только вообразив, будто всєх нас пєрєіграл. Так вот, ігри отнинє окончєни. Начинається взрослая жизнь.
- Нікого я не переіграл, - розплакався Путін. - Мнє плохо, у мєня рубль... У мєня санкції... А тут Крим надо чєм-то кормить, Новороссія садітся на шею...
- А у нас всьо по старому, - замріяно сказав Олланд. - Потіхоньку викарабкуємся із крізіса, іногда устраюєм встрєчі, фуршети. Спокойная, размєрєнная жизнь уважаємих мірових лідєров. Оце скоро рєшим судьбу Грєції і України, обсудім для вас новиє санкції, а потом собираюсь на отдих на прєстіжний горнолижний курорт ілі на тропічєский остров...
- Сволочь... - процідив Путін сквозь зуби, отбивая звонок. - Спокойная жизнь у нєго, уважаємий лідєр...
- А развє нєт? - буркнув потроху пріходящий в себе Лавров. - Развє нам було плохо в G8, когда нас уважалі? А Обама, совсєм молодой і зєльоний, бєгал хвостіком, умоляв о пєрєзагрузкє...
- О, позвоню Обамє! - осєніло Путіна. Він снова достав тєлєфон і набрав нужний номєр.
- МакКєйн слушаєт, - бодро отвєтіла трубка.
- Обаму позові, - приказав Путін.
- Обама занят, он вмєстє с сєнаторами-волонтьорами помогаєт Літвє пакувать оружіє для України, - сказав МакКєйн. - Шось йому передать?
- Іді нахрєн, скотіна! - збісився Путін, запуская трубкой об стєнку. Тєлєфон одскочив от рєзіновой стєнки і гепнув Путіна по лбу, отчєго тот свалився на пол і обіженно заридав.
- Как їх переіграть, єслі ніхто вже не хочєт со мной іграть? - пожалувався він крізь сльози Лаврову. - І, главноє, только вбухав остатки бабла в гумконвої, шоб как слєдуєт похєрачить і сдєлать Пороха посговорчівєє, так оні отмєняют переговори. Ну не сволочі?
- Я давно уже подозрєваю, шо нас просчитують напєрьод, - буркнув Лавров. - Іногда даже складується впєчатлєніє, шо не с намі, а намі іграют, как тузік грєлкой...
- Це Обама, гад, віноват. Подомял под сєбя Європу, - всхлипував Путін. - Ну нічо, зато подо мной Кітай. Ми с Цзіньпінєм їм ше покажем...
Лавров удівльонно глянув на Путіна, затєм жалостліво потрєпав його по плєшивой башкє і, погружаясь в бесконєчну пєчаль, вийшов із комнати...

[Nata]

Добрий вечір тобі, пане господарю
Радуйся, ой радуйся земле
Син Божий народився...

Пєсня прокотилася над Москвою. Путін осторожно виглянув із бункєра і вніматєльно принюхався.
- Шо за піздєц? - не поняв він.
- Піздєц, піздєц, піздєц... - услужліво подхватило ехо. Москвічі удівльонно переглянулися.
- Укропам піздєц, - злобно поправив Путін. - Шо, Ілларіонова не читали про "Путіну нічєго не осталось, кромє ідті ва-банк"?
- Банк, банк, банк... - повторило ехо. І тут же добавило старим відлунням:
- Піздєц, піздєц, піздєц...
- Банкам піздєц? - заволновалися москвічі.
- Та не банкам, - нєрвно возразив Путін. - Укропам вже скоро жопа!
- Вже скоро жопа, жопа, жопа... - подтвєрділо ехо.
- Слихалі, банкам піздєц, вже скоро жопа, - зашептались москвічі, вистраюясь в очєрєді за дєпозітами.
- Йой! - злякався курс доллара і на всякий случай вскарабкався на індекс ртс, втаптуя того у самоє дно.
- Е, ти куда? - заволнувався Путін. - А ну слазь, а не то засужу в лагєря!
- Лагєря, лагєря, лагєря... - почули стоящіє за дєпозітами і на всякий случай злякано разбєжались шептаться по кухням.
- Слазь? Хорошо, - недоумьонно пожала плечами цена на нєфть і поповзла вниз.
- та шо таке, шо за день... - расстроївся Путін. - Говорю одно, а получаєтся наоборот. Ето всьо віноват Обама, козьол!
- Обама зол, зол, зол... - сообщило ехо і добавило. - Банкам піздєц. Вже скоро жопа.
- Слихалі, ето піндоси хотят унічтожіть Россію, - актівізірувалися москвічі. - Сволочі, ядєрна пиль...
- Етот дєнь побє-є-єди, - завив Кобзон под затаскану фонограму, вимахуя ржавим "Іскандером", которий чомусь кривлявся і хохотав голосом Пєтросяна.
- Ну тупи-и-и-и-є, - протянув Задорнов, на всякий случай уматуя домой в Латвію.
- Крим - наш! Крим - наш! - грозно грохотал зубочистками Кісєльов, прокалуя європєйські століци на большой картє міра.
- А банкам-то скоро піздєц, жопа. Обама зол, - жужжало на кухнях.
- Молочко, молочко-то подорожало, - сокрушався в фейсбукє Навальний.
- Хотя Крим ми, конєшно же, обратно не отдадім, - дописав он в ЖЖ.

Накривайте столи та все килимами.
Радуйся, ой радуйся земле. Син Божий народився.

- Богохульци, радуються Богу на сатанінской мовє, - ядовито сичали православниє чєловєколюбци, випрашуя у Бога проклятій і наказаній для всєх вокруг.
- Господь страдал і нам вєлєл, - нараспєв гундосив Гундяєв, скорбно напяливший свої самі масівні золоті украшенія, шоби подобно Нікону в желєзних вєрігах ощущать перед публікой тяжесть гріха.
- Хєрачить, хєрачить, - пригали донскіє казаки в латексє, возбуждьонно ізбівая друг друга пльотками.
- Побєрєгісь!
Призрак бетмена проньосся над Москвой і врєзався в Спасскую башню, потрєвожив охотящихся на руфєров снайпєров, засєвших в строїтєльних лєсах.
- Піздєц, піздєц, піздєц, - закаркали стєрхи, які не смогли із-за санкцій улєтєть у теплі края і потому кучковалися над крємльом, питаясь согрється.

Хай святкує з нами вся ваша родина.
Радуйся, ой радуйся земле. Син Божий народився.

- Дєнь єдінєнія Крима, - лязгав желєзом огромний матюкальнік у тєлєвізорє, распєвая побєдні марші. - В етот торжествєнний дєнь Крим поімєла Россія.
- Крим наш? Воістіну наш, - радувались придворні скоморохи. - Огромноє спасібо Путіну.
- Прєкратітє слівать Новоросію! - трєбував Гіркін. - Досталі уже своїм Кримом...
- А банкам-то піздєц, скоро жопа, - все громчє жужжало на кухнях.
- Да ідітє ви нахрєн, тварі неблагодарні, - обідився Путін, залєзая обратно в бункєр. - Распихаю по лагєрям - і узнаєтє, как ето: гарувать, как раб на галєрах.
- Слава Росії! - нестройним хором пєлі поліцейські, постукуя дубінками в такт.
- Зато ми показали Навальному, шо он не одін, - обіжено возмущались тє, по кому постукували дубінки.
- Ну тупи-и-и-иє, - почулося із Латвії. Гдє-то громко заржав Жиріновський.
- С намі Бог! - громко пєлі монашки в храмє, подражая Пуссі Райот.
- Хто є усі ці люди і чого вони вирішили, що я з ними? - недоумєвав Бог.
- Банкам піздєц, скоро жопа, - злякано поддержало жужжаніє, стараясь шумєть негромко.

- З Різдвом нас усіх! - радісно промовляли волхви, крізь тисячоліття вказуючи на яскраву зорю, що з новою силою сяяла в небі.
- Пойми, Вакула, в Пєтєрбург за черевичками щас ніхто не літає, - увєщєвав чорт. - Там таке імпортозамєщєніє, шо вже луччє сразу лєтєть в Кітай.
- А царіцу увідєть? - не здавався Вакула.
- Та погугли і всьо увідіш, вплоть до інтіма, - посовєтував чорт. - Там щас шо не царіца, то очєрєдна бе. Шо не царь, то очєрєдне ху...
- А как же братья-славянє? Надобно їм помочь от такого царя ізбавіться, - задумався Вакула.
- Ет... - раздосадовано махнув рукой чорт і цокнув копитом Вакулу по лбу. - Тобі ше свою страну строїть надо, а вже тянєт на подвіги. Кромє того, там давно уже тєріторія нєфтєгазопоклоннічєства і мракобєсія. Так шо лучче не лізь.
- А не брешеш? - прищурився Вакула, наматуя на руку чортячий хвост.
- Та шоб мнє Путіним тут же стать, єслі брешу, - чистосєрдєчно поклявся чорт...