І я б своїх малих не відправив.
Молоді там не місце.
Що ж до мене, то єдина причина, за якої я б воював - якби бачив якусь змістовність у цих подіях.
Проте, пропонують помирати за порожні гасла.
Мені не потрібен Петя чи Сеня на передовій для того, аби я вважав, що в нас спільні інтереси.
В нас могли би бути спільні інтереси за наявності реформ, але реформ нема.
В нас могли би бути спільні інтереси за умов протидії подальшому просуванню раші, але нема протидій, є фактичне сприяння.
В нас могли би бути спільні інтереси за умови грамотного військового командування, проте воно було та залишається незграбним та безвідповідальним.
В нас могли би бути спільні інтереси за умови явної роботи країни по мобілізації ресурсів, проте чиновники фактично саботують усе.
Я просто бачу та усвідомлюю те, що країна чекає нашого подвигу для того, аби закрити власні помилки та продовжувати хряцати біля корита і мене це не влаштовує, бо єдина можлива ціна за моє життя - реальні позитивні зміни у країні для мене (якщо пощастить) чи для моїх дітей.
Тому, за наявних розкладів, я б вийшов лише захищати свій дім. Не за ворота, а кілометрах у 50-100 від нього.