У мене подвійні почуття.
З однієї сторони, як бачу всю цю розруху, у голові кадри, як бєшені бабушки з іконами зупиняли наших військових, як місцевий старий садист бив нашого пораненого бійця.
А з іншої, дуже важко дивитись на фото дітей з війни або фото тих нещасних тварин, які там залишились...
Думаю, більша частина провини за такі події лежить на місцевих жителях, які дали тому вогнищу розгорітись.
Але є і провина влади, яка вчасно не відреагувала на ті всі мітинги, початкові захоплення адміністративних будівель.