У фейсбуці я в друзях з священником КП, який займається волонтерством. Збирає і возить на передову нашим бійцям обмундирування, харчі. Він тільки вчора повернувся з передової. Ось його розповідь:
Гнівний пост №1. Беркут.
Не зважаючи на всі труднощі, котрі нас супроводжували до, під час, і після поїздки на Схід, все з нами добре.
Напишу про останні. Як ви вже знаєте, ми цього разу їхали двома бусами. Наприкінці подорожі ми розділилися і поїхали різними шляхами. Так було треба. Ми поверталися через Харків.
Нерозформований "Беркут" є, здебільшого вони стоять на блок-постах. Якось вперше потрапивши в АТО на посту у Слов'янську мав необережність сказати "Слава Україні", у відповідь пролунало "Слава бєркуту".
Харківський "Беркут" ми всі добре пам'ятаємо ще з часів Майдану.
Так от. На під'їзді до Харкова зі сторони Чугуєва є блок-пост. Нас зупиняють. Ба! Сині комки з наліпками "Беркут"! Без будь-якого дозволу почали перевіряти нашого мінівена: перетрусили все, навіть мої кишені і попівського саквояжа з кадилом, книжками і святою водою. Шукали зброю і боєприпаси. Потім я зрозумів, що проблема в київських номерах. Помста за Майдан. Але це півбіди.
Після обшуку розпочалась ватна політ-інформація. Десь хвилин сорок борзим нестерпним агресивним тоном вони нам читали лекцію про київську хунту, про гейропу, про красавца Путіна, про велич російської армії, Про те як вони били дівчат на Майдані, про золото Айдару, про Нігояна, якого убив Правий Сектор, про жадібних попів, про безпесперспективність ходіння на вибори, та багато чого. Ми не поспішали, нам було цікаво послухати "представників української влади".
Але найстрашніше, що я почув - цитую дослівно, бо запам'ятав це дуже добре і, боюсь, назавжди. Один з них звався Влад: "Я хочу, чтобы эта война дошла до Карпат. Война очистит Украину..."
Це не жарти. Ситуація доволі трагічна - ці люди мають зброю, у них є однодумці, і ми їх утримуємо, зрештою.
Ми довго не могли прийти до тями, адже таку кількість концептуального лайна не щодня вдається почути. Хіба по РТР.
