Мета проста і очевидна - змінити нашу теперішню олігархічну економіку на цивілізовану європейську.
Коротко різниця між ними проста: в Європі серед двох компаній, що випускають одні товари чи послуги перемагає та, що випускає якісніші товари чи послуги, в Україні та чий власник має більше зв'язків в органах влади чи силових структурах.
Найбільше в нас це помітно у великому бізнесі власники якого мають, як правило своїх представників і у ВР і у Кабміні і у вищих судах, міліції і так далі. В цій системі найвигідніше інвестувати не в розробку нових технологій, а у політ. партії для пропихання своїх
людей в парламент. Також найбільші олігархи навмисно створюють перешкоди для розвитку малого та середнього бізнесу з метою усунення конкуренції. Наслідки нашої олігархічної економіки ми бачимо вже не один рік.
"Щоб у нас більше не було президента-олігарха і залежного від олігархії парламенту?" - це не мета, а засіб досягнення мети.
Тому що люди, які будували олігархічну систему і заробили в ній мільярди доларів очевидно не можуть бути зацікавленні в її знищенні. Тож я дуже скептично ставлюся до можливості реформ президентом-олігархом і олігархічним парламентом.
Звичайно народ може це поміняти озброєним антиолігархічним майданом але це теж небезпечний варіант. Мирне вирішення цього питання було б куди кращим. І вибори могли б стати початком такого вирішення, якби люди не обирали відверто олігархічні проекти. Але схоже не цього разу.
