Сьогодні зранку по всіх каналах крутять відеоролики з зимового майдану, ловлю себе на тому, що не можу дивитись без сліз. І не тільки тому, що боляче за кожну смерть. Так само я дуже довго не могла без сліз дивитись на кадри прийняття декларації незалежності - бо згадувалось те відчуття радості в момент, а потім певне розчарування.
Довго думала чи йти сьогодні на майдан, бо свята не дуже відчуваю. Але думаю, що все ж прийду ввечері, запалю свічку у пам'ять. Дуже довго там не була, просто важко.
А сьогодні сонце і це, мабуть, ще один добрий знак. Рік тому у цей день лив дощ...